Тема №8. Композиція, конфлікт, сюжет твору

Специфіка журналістики передбачає, що вже в процесі збору інформації, фактів або ознайомлення з явищами журналіст обдумує структуру або побудову майбутнього текству. Обсяг матеріалу, особливості фактів, деталей, подій впливають на вибір сюжетного ходу, вибір прийомів компонування, а також висновків, до яких має журналіст підвести читача.

Композиція (як відомо з теорії, походить від латинського composition, що означає дослівно складати, створювати, поєднувати, компонувати) – це зумовлена задумом, змістом побудова літ (журн) тексту, поєднання частин, компонентів, їх гармонія, співвідношення. Єдність змісту і форми думки (жанру), структури твору, задуму, жанру виступу впливає на процес компонування тексту.

Незакінчений у композ плані текст – це, як правило, недодуманий до кінця, незавершений журн виступ або окремі враження, статистика чи епізоди, які не вклались у композиційно довершений текст. Передумовою довершеності журн тексту є таке входження у зібраний фактаж, коли автор може охопити всі факти, що пов*язані з темою. Це піднятись над темою, тримати їх у голові або без записів.

Невипадково журналісти жартують, що перед тим, як писати матеріал, треба загубити блокнот і потім по пам*яті написати. Текст буде струнким, матиме серцевину або головне, навколо якого грунтується похідне. Такою серцевиною, на думку Здоровеги,є «цементуючі вузли». В замітці – це факт, з якого вона починається, по суті, це композиційний ценр замітки. Це факт, навколо якого з*явл подробиці, деталі. В основі звіту, на його думку, лежить цемент вузол як розмова. Відповідно, своєрідним стержнем є перебіг цієї розмови. Композ основою репортажу є подія, відповідно її перебіг становить хребет тектсту, він допомагає надати динаміку тектсту.

Оглядові матеріали в своїй композиційній основі мають систему взаємопов*язаних подій. Які не аналізуються грунтовно, натомвсть журналіст з*ясовує певну тенденцію за певний проміжок часу (зручні тижневі, місячні огляди і т.п.).

Цементуючою ланкою в таких матеріалах є підібрана система фактів, скріплених авторською думкою в часі і просторі. Найпростіші в композиційному відношенні є інформ жанри, потім композиції аналітичних жанрів. Найскладнішими композиціями є композиції у публіцистичних жанрах (есе, нарису, фейлетону), бо тут кірм аналіз фактів, проблеми повинні розкритися через людей шляхом образного відтворення узагальнення дійсності.

Композиція тексту передбачає наявність одного х головних її елементів – конфлікту.

Конфлікт у журн тексті – це відображення, зазвичай, документованих, реальних суперечностей життя. Відмінність конф у журн тексті передбачає відтворення суперечностей об*єктивної дійності безпосередньо. Тобто журн повинен показати ці суперечності у реальному житті, викликати їхнє обговорення, тобто сформулювати практичну проблему, яка потребує розв*язання/вирішення. Крім того, через постановку конфлікту, журналістика покликана викликати прогностичну функцію, а, отже, попередити наслідки конфлікту.

Розгляд суперечностей веде до формулювання проблеми. Формулювання цієї проблеми в аналітичних текстах є відкритим, може бути безоціночним, натомість у публіцистичних текстах завжди конфлікт має оцінку і відображається в логічно-образній формі.

Структура конфлікту у худ і публ текстах теж має свою відмінність: у журн текстах життєва суперечність реалізується як зіставлення, зіткнення, а також вона може виражатися через відображення життєвого ставлення і позицію автора. Авторська думка «цементує» увесь життєвий матеріал, а дія у журн тексті не завершена. Натомість у літ-рі конфлікт реалізується у сюжеті, системі подій, взаємин між персонажами, розкритті їх характерів та їх вчинків, дій. (журн у тексті не ховається)

11.04.13.

Типологія конфліктів у публіцистиці за Ігорем Михайлиним

Проф. Харківського університету.

Публіцистика не може бути безконфліктною і безпроблемною за його визначенням, публіцистичний конфлікт – безпосереднє, адекватне відображення суперечностей соціальної дійсності. Особливості їхнього відображення в публіцистиці – у виявленні сусп-політ основи колізії в оголошенні підтексту, у розкритті певних таємниць, у виявленні рихованих для масового читача й досліджених, і розкритих публіцистом причинно-наслідкових зв*язків. (колізія – більш ширше поняття, конфлікт виражається через особистості)

Типологія конфліктів

Михайлин виділяє 3 типи конфліктів:

1. Обставинні конфлікти – виникають за певних умов, які зумовлені соціумом, подіями особистого життя, які іноді не залежать від людини. Головне завдання – показати як людина виходить з конфлікту. Наводить есеї Євгена Сверстюка «Блудні сини України» - пише про дисидентів, які долали всі перипетії, конфлікти і поверталися до боротьби.

2. Міжперсональні конфлікти – не залежать від ауд, соціуму, можуть виникати з різних причин. Міжособистісні конфлікти – такі зіткнення, у яких чітко окреслені 2 протидіючі сторони, кожна з яких представлена колективом або окремими особами, що переслідують власні інтереси або цілі. (наприклад, конфл між дружиною і чоловіком)

3. Внутрішньо-психологічний конфлікт – конфлікт осоьистості. Це конфлікт особистого «я». Такі конфлікти найскладніші. Вони розгортаються в свідомості людини між різними сторонамиїї характеру чи спонукальними векторами. Найпоширенішими різновидами таких конфліктів є конфлікт між почуттями і розумом, правом і обов*язком, бажанням і дійсністю. В основі такого конфлікту лежить психологізм. З внут-псих конфліктом маємо справу завжди, клди зображається духовна еволюція героя, його перехід з однієї життєвої позиції на іншу, з одного рівня розуміння ситуації на інший; пов*язаний з перелсмисленням певних категорій. Приклад – конфлікт з публіцистики. Бере один з нарисів Максима Рильського із збірки «вечірні розмови». В одному нарисі йдеться про батьковбивцю.

Сюжет

Сюжет – це відображення думки автора через конфл ситуації, інтереси і т.д.

Сюжет – це система відтворених чи створених уявою художника подій, взаємин між персонажами, розкриття їхнх характерів у вчинках, поведінці.

Паралельно з цим терміном вживається термін фабула – реальний, прямий хід подій у певному часовому проміжку, завжди згрунтована на реаліях.

Фабула – з лат – розповідь, казка, байка – це поданий у причинно-часовій послідовності ланцюг подій, пригод, випадків. Її ще визначають як хронологічне розгортання подій і думок.

У журн практиці використовується сюжет або елементи сюжету в його традиційному розумінні. Тобто як звв*язки і суперечності або взаємини людей. Саме це відтворение у публіц жанрах – есе, нарису, фейлетону або памфлету. Тільки засоби зображення будуть інші –

18.04.13.

Аргументація в журналістиці

Доказ і переконування – це процес постійного спілкування, виховання, навчання, обміну інф. Ці процеси з*явились з появою суспіільства. Доказ і доведення – суто логічні процеси.

Зокрема, доведення – це розкриття відповідності певного судження тому, що є в реальній дійсності.

Відмінність між доведенням, доказом в науці і в журналістиці полягає в тому, що процес пізнання дійсності відбувається завдяки інформації про події, факти, завдяки їх тлумаченню та аналізу. Для доказу і переконання слід використовувати знання. Однак, це не тотожні поняття, тому що в основі переконання лежать знання.

Окрім доведення, переконання, доказу в науці використовується поняття аргументації. Аргументація – це особливий тип судження, в процесі якого висувається певне положення як теза яку необхідно довести. Розглядаються докази щодо істинності певного доведення. І навпаки – протилежних доказів. Аргументація ширша за змістом ніж поняття доведення. Метою доведення є виявлення істинності тези, а метою аргументації – ще й обгрунтування доцільності прийняття цієї тези, розкриття її важливого значення у певній життєвій сутуації. В основі агрум-ї такс само лежать логічні закони, відповідно до яких прийнято виділяти 3-х учасників суперечки.

В логіці прийнято виділяти 3-х учасників суперечки:

1. пропонент – той, хто висуває певне положення. Він може висувати/висловлювати власну або колективну думку.

2. опонент – той, хто піддає сумніву або заперечує слушність певної думки.

3. аудиторія – колективний суб*єкт суперечки. По суті йому й адресується суперечка.

Логічна структура доказу й аргументації теж складається з 3-х елементів:

1. теза – судження, яке необхідно довести.

2. аргументи – ті істинні судження (загальновизнані і не підлягають сумніву), якими користуються у процесі доведення тези.

3. демонстрація або форма доведення – спосіб логічного зв*язку між тезою й аргументом або сам процес розгортання аргументації.

Аргументування може відбуватись 2-ма способами:

1. Звертання до дійсності. ним частіше за все корист журналісти, тому що це фактологічна аргументація.

2. Використання вже відомих положень, суджень за допомогою яких автор теж звертається до реальності, але опосередковано: через закони, теорії, концепції – ті, що вже є загальновідомими.

Типи аргументів:

1. Реальні факти дійсності (одиничні факти)

2. Визначення як аргумент доказу. (б-я словникова стаття і т.д.)

3. Аксіоми – судження, які приймаються як аргумент без доказу

4. Закони і теореми

Вимоги до тези:

1. теза повинна бути сформульована чітк, недвозначно і бути незмінною у процесі доведення.

2. вона не повинна бути внутрішньо суперечливою.

3. у тезі не повинноо бути елементів неадекватних, абсурдних, тобто очевидних неправильностей.

4. у тезі не повинно бути підміни понять, апеляції до людини, до публіки, тобто не повинно бути психологічного вливу на аудиторію.

Вимоги до аргументів:

1. Його істинність, тобто аргументом може бути те, що вже доведено або підтверджено кимось.

2. Аргументом не може бути судження або думка, яка сама потребує доведення. При виборі аргументу діє закон достатньої підстави – коли не виникає «порочного» кола (щоб одне не доводити через інше).

Відмінність аргументації від інших різновидів доведення, полеміки, дискусії тощо (критерії аргументації у ЗМІ)

1. Аргументація у ЗМІ – це одни з найпоширеніших видів доведення і переконування. Це наймасштабніший вид доведення, який поступається лише індивідуальним і груповим формам впливу.

2. аргументація як і зіставлення позицій у ЗМІ розрахована на різну аудиторію (від фахівців до пересічних читачів/слухачів тощо)

3. на відміну від спеціалізованої аргументації, правової або анукової, аргументація у ЗМІ тематично не обмежена, тобто універсальна

4. у аргументації беруть участь представники різних верств населення (коли виступають дописувачами до газет, телефонують і т.д.)

5. ЗМІ особливо ТБ і радіо демонструють найрізноманітніші акції суспільного характеру, в яких теж використовується аргументація. Це можуть б-я засідання парламенту, мітинги, конференції тощо.

22.04.13.

Умови (шляхи, способи) переходу зі знання у переконання:

1. перехід знань у переконання шляхом навіювання. Частіше виникає в дитинстві, коли знанб людини не достатньо, шляхом повторів, обмежень, покарань і т.д.

2. знання переходять у переконання коли вони визнаються істинними самою особою і подаються як особисте відкриття.

3. переконання можна отримати не тільки завдяки знанням, а й завдяки емоціям.

В основі аргументації лежать судження і умовиводи. Судження – процес аргументації, теза – результат умовиводу. Процес аргументації існує для того, щоб довести певну ідею або зробитии якісь висновки. Цей процес завершений і комплексний (передбачає припущення і завершення процесу – коли переконуєте ауд).

Типи аргументів:

1. фактологічні

2. наукові

3. морально-етичні

4. юридичні

Фактологічна інформація – може використовуватись у всіх сферах, насамперед, у журналістиці. У ролі аргументів використ факти, повідомлення про події, їх аналіз. Навіть в журн фактологічні аргументи поєднуються з іншими типами.

Наукові аргументи споріднені з фактологічними та з емпіричною аргументацією. Такі аргументи є самоцінними. (вони мають бути якісними, науково обгрунтованими, істинне твердження, щоб аргумент викликав довіру фахової ауд). Науковий аргумент доводить істинність певної тези, сам він використ за спец методикою, законом або закономірністю. Тому саме наука досягає вищого ступеня істинності, достовірності й узагальнення.

В якості наукових аргументів можна використовувати наукові закони, певні закономірності, висновки з досліджень. Наукові аргументи мають місце в журн у вигляді інтерв*ю зі вченими, коментарів учених, діалогів/монологів науковців, використання прогнозів. Викорситання наукових аргументів – показник аналітичної журналістики, на суч етапі бракує таких аргументів.

Юридичний аргумент базується на відмінних від фактологічного, наукового аргументів. В його основі – зіставлення тези не з реальним життям чи науковими істинами, а із законом, а саме з діючими правовими нормами. У них теж сконденсована певнми чином реальність, але це не просте її відтворення. Юридична аргументація особливо відповідальна, оскільки використовує узвконені норми державного, групового, політичного та інших форм життя або власності. В якості юр документів використ основні закони країни – Конституція і т.д.

Моральні-етичні широкого використання янабули паралельно з правовими документами. Ці аргументи споріднені тим, що грунтуються на відповідності чи невідповідності реальній дійсності або нормам моралі, інакше сказати, формі свідомості, суспільних відносин, які регудюють людські взаємини у суспільстві. Різниця полягає в тому, що морально-етичні аргументи – це форма духовного впливу, суспільної оцінки, в основі таких норм лежать загальнолюдські цінності, і традиційні національні цінності (закони, порядки).