При виступі слід враховувати наступні закономірності:

1. Людина здатна ефективно сприймати 15-20 хвилин (критична тривалість уваги). Після цього доречно зробити паузу, навести який-небудь цікавий приклад.

2. Найбільш ефективні увага і сприйняття у перші і останні 30 секунд. На початку, щоб дізнатися, про що піде мова; у кінці, щоб не упустити сенс.

3. Необхідно враховувати, що в середньому людина сприймає 50-60 слів в хвилину.

4. Вважається, що в молодій аудиторії темп мови має бути трохи прискорений, в аудиторії більше старшого віку — уповільнений.

Початок виступу. Це не лише введення в тему, але і засіб встановлення контакту з аудиторією. Вступ розпочинається з вітання і звернення. У зв'язку з цим важливо, щоб у слухачів не виникло враження, що оратор відсторонений, зарозумілий або фамільярний. Наприклад, називати молодших школярів «ви» вважається зарозумілим. Існує декілька стратегій початку виступу:

1. Безпосереднє, пряме входження в тему. Формулювання теми, позначення мети, короткий зміст.

2. Контрастне введення. Виступ розпочинається з контрасту — порівняння ефективності поведінки двох людей або груп, з яких одні мали знання по темі, інші не мали. Потім перехід безпосередньо до теми.

3. Поступовий підхід до теми за допомогою інтригуючої розповіді, випадку з життя і т. п.

Неконструктивними стратегіями є наступні:

• надмірне затягування вступу, нехай навіть добре продуманого;

• вступ, що виправдовується : «Це дуже важливо», « Треба» і т. п.;

• вступ, що вибачається : «Я знаю, що ви втомилися», «Я вас надовго не затримаю»;

• розпливчате, нечітке формулювання теми.

Важливо пам'ятати загальний принцип публічних виступів: необхідно демонструвати свою упевненість. Невербально (положення тіла і т. д.) і вербально (контроль тез і аргументів мови).

Вимоги до основної частини:

• змістовність, наповненість фактами, аргументами;

• логічність, дотримання послідовності викладу. Дуже важко сприймається виступ, в якому розрізнені смислові блоки, відсутня логіка викладу матеріалу;

• виконання правил «ланцюга» і « рамки».

Завершальна частина може містити наступне:

• підведення підсумків, резюме;

• загострення невирішеного питання;

• побажання, доречний комплімент аудиторії (якщо все закінчилося добре, значить, все було добре);

• виклад перспектив;

- використання ефекту гумору як елементу релаксації (доречно викликати посмішку або сміх якимсь жартом); позитивне закінчення («Якщо було добре, я запам'ятаю»);

- постановка завдань на майбутнє.

Завжди треба залишати час для питань і відповідей.

Не рекомендується закінчувати виступ наступними фразами: «...зараз швиденько скажу, і ми закінчимо» «...от і все, що я хотів вам сказати» «...потерпіть трохи, скоро закінчимо».