Можливі причини виникнення питань:

• Під час викладу матеріалу промовець пропустив один з пунктів.

• Слухач був недостатньо уважний. Треба спокійно, коротко викласти суть речей.

• У лектора і слухача різні типи мислення. Відповідаючи на питання, лекторові слід намагатися витримувати точність (відповіді мають бути достовірними і чесними); стислість; продуманість (врахування обстановки, інтересів і очікувань слухачів).

Відповіді на прості, складні, складно-витіюваті питання мають бути простими. Якщо питання з «подвійним дном», треба відповідати на явний сенс. Відповідати на підтекст не треба, краще зробити вигляд, що він не помічений.

Якщо питання незрозуміле, можна використати техніку вербалізації (повтор, перефразовування). Якщо відповідь лекторові невідома, можна застосувати одну з наступних тактик:

• чесна відповідь — «Не знаю»; це може ще більше зміцнити щирість, довіру аудиторії до промовця;

• переадресація питання задаючому;

• переадресація питання іншій людині, щоб він підготував відповідь до наступного разу;

• обіцянка підготуватися і відповісти наступного разу (питання записується на очах аудиторії).

Виділяють декілька типів коментарів з боку аудиторії:

• згода;

• додавання;

• заперечення або незгода.

Майстерні оратори вважають, що краще залишитися з аудиторією в хороших стосунках і не укладати «незгодного» на лопатки. Незгода з якого-небудь питання не повинна викликати неприйняття самого співрозмовника.

Секрет умілого парирування в тому, що випади з боку слухача не треба взяти близько до серця. Ні в якому разі не слід перетворювати лекцію на перестрілку, починаючи сперечатися і захищатися.

Відомі три способи реагування на заперечення аудиторії :

- погодитися із запереченням;

- повернутися до проблеми ще раз і проаналізувати її;

- притягнути третю сторону — запустити дискусію. Звернутися до ситуації, яка була аналогічною випадку заперечення. Використати вираз: «Я розумію, чому ви так думаєте. Я нещодавно працював з людьми, які теж так думали, поки не з’ясували, що питання може вирішуватися ефективніше».

Способи виходу з утруднень під час виступу

Основний принцип: промовець, як людина, до якої прикована увага, повинна узяти на себе лідерство.

Використовувати тактики: збереження спокою, прояв гнучкості і вжиття заходів.

Збереження спокою. Цьому сприяє гумор, холоднокровність (тренування), опрацювання до лекції можливих питань. Бувають важкі люди; йдучи на лекцію, потрібно підготувати себе до зустрічі з ними.

Прояв гнучкості і вжиття заходів. Полягає у використанні коректних зауважень з приводу поведінки, у відсутності реакції з боку лектора на вигуки і інші негативні прояви окремих учнів, слухачів («знеструмлення»), їх діалог з іншими слухачами для відвернення уваги від вигуків, їдких зауважень.

Страх перед аудиторією. Дев'ять з десяти чоловік відчувають страх перед аудиторією, бояться виступати публічно. Авторитарний стиль ведення лекції використовують ті, хто не впорався із страхом. Ті, хто зумів упоратися із страхом, застосовують демократичний стиль. Страх перед аудиторією може сприяти анархічному стилю ведення лекції, що перешкоджає утримуванню уваги аудиторії і як наслідок призводить до виникнення невдоволення оратором, посилюванню у останнього невпевненості і страху. Страх перед аудиторією можна здолати, якщо з'ясувати його причину.