Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Оригинал 30 вопросов.doc
Скачиваний:
0
Добавлен:
01.05.2025
Размер:
931 Кб
Скачать
☆

2. Розкрити соціально-економічні наслідки монополізму та обґрунтувати необхідність антимонопольної політики держави

Ставлення до монополіям двоїстим: 1) Вони, обмежуючи виробництво і підвищуючи ціни, обмежують життєвий рівень; 2) Гарне, тому що у них виробництво добротної продукції за порівняно не високими цінами, великі масштаби виробництва, за рахунок чого вони можуть знизити витрати виробництва, великі фірми мають кошти для впровадження нових технологій.

Ринковий шлях отримання грошей - це контроль над правом і цінами. Монопольні структури володіють значними матеріальними, фінансовими й організаційними ресурсами, мають гарантований ринок збуту, позбавлені конкуренції і, відповідно, слабко мотивовані знижувати собівартість вироблених ними товарів та послуг. Споживач послуг монополій, у свою чергу, цілком безпорадний. Він не має вибору (в сенсі придбання аналогічного товару або послуги в когось іншого і на якихось інших умовах), не може розібратися в цінах і тарифах, які йому нав’язують, відтак змушений погоджуватися на будь-які умови, пропоновані монополіями. Тому в цивілізованому суспільстві між споживачем та природними монополіями існує якась ланка, що, з одного боку, захищає інтереси споживачів, обмежуючи свободу монополій у встановленні цін і тарифів, заодно не допускаючи зниження якості товарів та послуг, з другого — стежить, щоб монопольні структури могли нормально функціонувати й розвиватися. Як правило, цим займається регулююча комісія, покликана забезпечити баланс інтересів суспільства, монополій та держави. Монополізм має суперечливі економічні наслідки. Однак незаперечним є те, що він підриває конкуренцію як основу ринкового саморегулювання. Тому однією з функцій держави в сучасних умовах вважається обмеження монополізму, підтримка конкурентного середовища.

3. Обгрунтувати необхідність державного регулювання ринкової економіки та вказати основні інструменти регулювання

Сучасна ринкова економіка є продуктом тривалої еволюції товарно-грошових відносин та держави як одного з найважливіших інститутів регулювання суспільних відносин. Тривалий час розвиток економічних систем, які базувалися в основному на приватній власності на засоби виробництва та загальному характері товарного виробництва, регулювалися, за образним висловом А. Сміта, "незримою рукою" ринкових сил. Йдеться про такі складові ринкового механізму регулювання економіки, як конкуренція, прибуток, ціна, попит, пропозиція і таке інше.

Державне регулювання економіки - це продукт розвитку людської* цивілізації та гуманізації суспільних відносин, коли за допомогою держави пом'якшуються негативні наслідки розвитку і функціонування ринкової економіки. За своєю суттю державне регулювання ринкової економіки являє собою сукупність форм і методів цілеспрямованого впливу державних установ і організацій на розвиток продуктивних сил. техніко-економічних. організаційно-економічних і соціально-економічних відносин для стабілізації суспільного виробництва та пристосування до соціально-економічних умов, які постійно змінюються.

Держава за допомогою наявного арсеналу засобів та методів регулювання економіки, матеріальних, фінансових, інтелектуальних ресурсів має попереджувати стихійні зміни ринкової кон'юнктури, забезпечувати плавність та поступовість структурних зрушень, протидіяти катастрофічному розвитку економічної системи. Державне втручання у розвиток економічної системи має певні межі, які визначаються тим, щоб воно не звело нанівець мотивацію до творчої, ініціативної праці та підприємницької діяльності з елементами розумного ризику.

Державне регулювання ринкової економіки відбувається за допомогою багатьох методів та інструментів: метод прямого регулювання; непрямого регулювання; правові методи; адміністративні методи (цей метод має багато інструментів регулювання: квотування, лімітування, ліцензування, нормування, стандартизацію, державні замовлення тощо); економічні методи; фінансово-бюджетне регулювання; грошово-кредитне регулювання; цінове регулювання (державне регулювання цін); тощо.