- •1. Охарактеризувати ринок як соціально-економічну категорію. Вказати функції і види.
- •2. Розкрити соціально-економічні наслідки монополізму та обґрунтувати необхідність антимонопольної політики держави
- •3. Обгрунтувати необхідність державного регулювання ринкової економіки та вказати основні інструменти регулювання
- •4. Охарактеризувати систему показників для оцінки ефективності господарської діяльності підприємства
- •5. Розкрити особливості державного і договірного регулювання рівня заробітної плати працівників підприємства. Вкажіть переваги і недоліки.
- •6. Охарактеризувати основні та оборотні фонди підприємства
- •7. Охарактеризувати систему методів правового регулювання господарських відносин
- •8. Охарактеризувати підприємство як суб’єкт господарського права. Назвати види підприємств за різними класифікаційними ознаками
- •10. Розкрити сутність та зміст маркетингу. Визначити його роль, цілі і функції.
- •9. Розкрити місце та роль відносин власності в економіці України. Вказати та охарактеризувати форми власності.
- •11. Визначити сутність та зміст маркетингових досліджень. Довести, що маркетингові дослідження є важливою передумовою забезпечення конкурентоспроможності туристичного підприємства.
- •12. Визначити структуру маркетингово комплексу підприємства. Довести наявність тісних взаємозв’язків між прийомами та інструментами маркетингово комплексу.
- •13. Обгрунтувати сутність та зміст менеджменту, розкрити його як специфічну сферу людської діяльності. Охарактеризувати менеджера як професійного управлінця.
- •14. Дати загальну характеристику основним функціям менеджменту
- •15. Обгрунтувати поняття ефективності управлінської діяльності, розкрити її основні критерії і показники.
- •16. Розкрити сутність і значення операційного менеджменту як різновиду функціонального менеджменту
- •17. Розкрити сутність та визначити особливості операційних систем в сфері послуг
- •18. Визначити особливості операційного менеджменту на підприємствах у сфері туризму
- •19. Дати характеристику соціальної структури персоналу. Обгрунтувати вимоги до професійно-кваліфікаційного рівня менеджерів та директорів.
- •20. Розкрити сутність корпоративної культури та управління персоналом. Визначити стадії та етапи розвитку трудового колективу.
- •21. Розкрити сучасний досвід формування ефективних напрямів кадрової політики на підприємстві. Дати характеристику стратегічного управління на персоналом на підприємстві.
- •22. Розкрити сутність та визначити особливості управлінської праці як складової управлінської діяльності
- •23. Охарактеризувати сутність та основні види розподілу та кооперації праці на підприємстві
- •24. Висвітлити особливості делегування повноважень та відповідальності в діяльності менеджера
- •25. Охарактеризувати валютні та фінансові умови зовнішньоекономічних контрактів. Визначити ризики для міжнародних експортерів та імпортерів
- •26. Обгрунтувати доцільність акредитивної та інкасової форми розрахунків у зовнішньоекономічних угодах. Навести механізм міжнародних розрахунків за посередництвом акредитиву.
- •27. Розкрити сутність державної зовнішньоекономічної політики та вказати основні інструменти та прийоми державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності
- •28. Розкрити сутність туроператорської та турагентської діяльності
- •29. Охарактеризувати особливості організації послуг харчування для мешканців готельних комплексів
- •30. Окреслити проблеми і перспективи розвитку міжнародного туристського ринку України та розкрийте роль держави в розвитку індустрії туризму
6. Охарактеризувати основні та оборотні фонди підприємства
Виробничі фонди поділяються на фонди сфер матеріального і нематеріального виробництва (сфера послуг), на фонди сфери виробництва і сфери обігу, на основні й оборотні фонди та ін., які в умовах капіталізму набувають соціальної форми основного та оборотного капіталу.
Поділ на основні й оборотні фонди здійснюється залежно від перенесення засобами та предметами праці своєї вартості на створений продукт. Одні й ті самі засоби праці беруть участь у процесі виробництва тривалий час (наприклад, верстат, машина можуть використовуватися не менше 10 років, будівлі, споруди — кілька десятків років), тому переносять свою вартість на новостворений продукт не одразу. Якщо, наприклад, ткацький верстат використовується 10 000 днів, то кожен день він переносить одну десятитисячну своєї вартості на створені тканини. Предмети праці (сировина, паливо, енергія, куплені напівфабрикати, тара тощо) у процесі виробництва переносять свою вартість на новостворений продукт одразу. Наприклад, певна кількість бавовни на прядильній фабриці є сировиною, повністю споживається протягом дня і переносить цілком свою вартість на вироблену тканину.
Основний капітал — частина продуктивного капіталу, яка повністю бере участь у процесі виробництва, але переносить свою вартість на новостворений продукт частинами в міру їх зношування.
Оборотний капітал — частина продуктивного капіталу, яка повністю бере участь у процесі виробництва і повністю переносить свою вартість на новостворений продукт.
На основні й оборотні поділяється лише продуктивна частина виробничих фондів. Та частина фондів підприємства, яка перебуває у грошовій і товарній формі, є фондами обігу. Оборотні фонди та фонди обігу — оборотні засоби.
7. Охарактеризувати систему методів правового регулювання господарських відносин
Подвійність природи господарських правовідносин (поєднання в них організаційних та майнових елементів) породжує численні методи правового регулювання, що є особливістю господарського права.
Методи правового регулювання господарських відносин – це застосовувані законодавцем способи правового оформлення господарських відносин відповідно до їхніх властивостей і цілей правового регулювання, що відображають взаємне становище сторін, порядок прийняття ними юридично значущих рішень, характер юридичної відповідальності у випадку порушення і способи юридичного захисту прав та законних інтересів сторін.
Розрізняють чотири основних методи правового регулювання господарських відносин. До них належать:
Метод приписів, що передбачає право прийняття юридично значущих рішень органом господарського керівництва (власником майна) щодо підпорядкованого йому суб'єкта (рішення власника про створення підприємства чи його реорганізацію, ліквідацію; видача ліцензії; розміщення державного замовлення на підприємствах, що функціонують на базі державного майна, і підприємствах-монополістах).
Метод автономних рішень дозволяє суб'єктам господарювання приймати самостійно (але в межах своєї компетенції) юридично значущі рішення, і обов'язок усіх інших суб'єктів не перешкоджати прийняттю та виконанню цих рішень (наприклад, ухвалення загальними зборами акціонерного товариства рішення про напрями використання прибутку товариства за минулий фінансово-господарський рік).
Метод координації забезпечує прийняття юридично значущих рішень за згодою сторін, кожна із яких не вправі нав'язувати свої умови іншій стороні; рішення приймається на основі компромісу (укладення господарського договору).
Метод рекомендацій передбачає видання компетентними органами адресованих суб'єктам господарювання пропозицій (рекомендацій) щодо певної (бажаної для суспільства, ефективної) поведінки (порядку дій) у сфері господарювання.
