24. Формування системи екологічного моніторингу

Моніторингом НПС називають регулярні, виконувані за заданою програмою спостереження природних середовищ, природних ресурсів, рослинного і тваринного світу, що дозволяють виділити їх стани і процеси, що відбуваються в них, під впливом антропогенної діяльності. Під екологічним моніторингом слід розуміти організований моніторинг НПС, при якому, по-перше, забезпечується постійна оцінка екологічних умов місця існування людини і біологічних об'єктів (рослин, тварин, мікроорганізмів і т. д.), а також оцінка стану і функціональної цінності екосистем; по-друге, створюються умови для визначення дій, що коректують, в тих випадках, коли цільові показники екологічних умов не досягаються.

У систему моніторингу повинні входити наступні основні процедури:

1) виділення (визначення) об'єкту спостереження;

2) обстеження виділеного об'єкту спостереження;

3) складання інформаційної моделі для об'єкту спостереження;

4) планування вимірювань;

5) оцінка стану об'єкту спостереження і ідентифікації його інформаційної моделі;

6) прогнозування зміни стану об'єкту спостереження;

7) представлення інформації в зручній для користувача формі і доведення її до споживача.

Основні цілі екологічного моніторингу полягають в забезпеченні системи управління природоохоронної діяльності і екологічної безпеки своєчасною і достовірною інформацією, що дозволяє:

1) оцінити показники стану і функціональної цілісності екосистем і місця існування людини;

2) виявити причини зміни цих показників і оцінити наслідки таких змін, а також визначити заходи, що коректують, в тих випадках, коли цільові показники екологічних умов не досягаються;

3) створити передумови для визначення заходів по виправленню виникаючих негативних ситуацій до того, як буде завданий збитку.

Цілями спостережень, що проводяться в рамках моніторингу природних середовищ і екосистем, є:

1) оцінка стану і функціональної цілісності місця існування і екосистем;

2) виявлення змін природних умов в результаті антропогенної діяльності на території;

3) дослідження змін екологічного клімату (багаторічного екологічного стану) територій.

Природа протягом тривалого часу створювала рівновагу в хімічному складі атмосфери, літосфери і гідросфери Землі. Практично на будь-якій ділянці земної кори, будь то геологічна структура, географічний ландшафт або територіально-адміністративна одиниця (область, район, місто, село) поширені природні геохімічні поля, що характеризують розподіл хімічних елементів в породах земної кори, продуктах кори вивітрювання, в грунтах, водах, рослинному покриві. Для кожного регіону ця величина середнього змісту хімічних елементів в земній корі може відрізнятися. Тобто кожен хімічний елемент може створювати свій регіональний фон. Якщо вміст хімічного елементу вищий за регіональний фон, то він створює геохімічну аномалію, яка може бути як природною, так і техногенною. Але, рівновага між хімічними елементами локально збуджується або природним шляхом, або в результаті техногенної діяльності людини. Найважливішим науковим і практичним завданням є вивчення проблемних ситуацій і проблемних територій. З цією метою необхідне комбінування в часі і просторі досліджень забруднення НПС і біологічних реакцій живих організмів. Практично потрібно встановити правила оптимальної взаємодії людини і НПС, тобто навчитися управляти і тим і іншим.__