2. Сутність корпоративного управління

Поняття "корпоративне управління" широко використовується у зарубіжній економічній літературі і досить успішно впроваджується в Україні. Це пояснюється поширеною формою корпоративного господарювання і власності, а звідси і необхідністю управляти нею.

Нині не існує єдиного визначення корпоративного управління, оскільки останнє функціонує в кількох площинах, які необхідно взаємоузгодити і об'єднати в систему.

По-перше, корпоративне управління виступає як управління корпоративними правами. Корпоративні права – це право власності на частку (пай) у статутному фонді (капіталі) юридичної особи, зокрема права на управління, отримання відповідної частки прибутку такої особи, а також частки активів у разі її ліквідації відповідно до чинного законодавства. Звідси корпоративне управління являє собою регулювання власником руху його корпоративних прав, щоб отримати прибуток, управління корпоративним підприємством, відшкодування витрат через одержання частки майна під час його ліквідації, можливих спекулятивних операцій з корпоративними правами. Головною метою корпоративного управління є отримання частини прибутку у формі дивідендів.

По-друге, корпоративне управління не є відокремленим від загального менеджменту, є одним з його базових елементів і визначає узгодження відносин власників та менеджерів. Корпоративне управління виділилося на певному етапі соціально-економічного розвитку, коли відбулось відокремлення функцій управління від власності і коли почали виникати такі організаційні форми господарювання, які одержали назву акціонерних товариств або корпорацій. Оскільки інтереси власників, з одного боку, та корпорації (як підприємства) з іншого, не завжди збігаються, перед корпоративним управлінням стоїть завдання узгодити інтереси суб'єктів корпоративних відносин – власників, менеджерів, працівників, суспільства.

По-третє, корпоративне управління залежить від середовища, яке створюється внаслідок цілеспрямованої діяльності державних органів із законодавчо-нормативного забезпечення корпоративної діяльності. Тому такі регуляторні функції держави також є предметом вивчення корпоративного управління.

У межах проекту "Міжнародні стандарти бізнесу – корпоративне управління", що здійснюється компанією РМІ за підтримки AMP CITA, була створена робоча група з викладачів провідних економічних і юридичних вищих навчальних закладів Харкова, Донецька, Одеси, яка дала визначення поняттю "корпоративне управління". За одним з визначень робочої групи корпоративне управління – це система впливу на учасників корпоративних відносин з метою ефективного використання об'єднаного капіталу. У межах цієї системи складаються економічні, соціальні, правові відносини між власниками (акціонерами), менеджерами, працівниками, органами управління та іншими зацікавленими сторонами щодо ефективного управління корпорацією. Метою контролю над господарським товариством власниками, керівництвом та державними регуляторами є надання достовірної інформації зацікавленим особам (акціонерам, керівництву, інвесторам, працівникам, суспільству) та забезпечення захисту і збереження цінних ресурсів. Контроль здійснюється системою, яка за умови належного функціонування охоплює правовий режим, прийняття управлінських рішень, права власників, надійну фінансову звітність та корпоративну культуру.

Згідно з ширшим визначенням Світового банку корпоративне управління поєднує в собі норми законодавства, нормативні положення та практику господарювання у приватному секторі, що дає змогу товариству залучати фінансові та людські ресурси, ефективно вести господарську діяльність і у такий спосіб продовжувати своє функціонування, нагромаджуючи довгострокову економічну вартість через підвищення вартості акцій, враховуючи інтереси усіх осіб, що беруть участь у товаристві та в житті суспільства загалом. Головними характерними рисами ефективного корпоративного управління визнається прозорість (розкриття) фінансової інформації та інформації про діяльність товариства; контроль за діяльністю виконавчого органу; всебічний захист прав та законних інтересів акціонерів; незалежність контрольного органу (наглядової ради) у визначенні стратегії товариства, моніторингу його діяльності.

Дані таблиці 1 ілюструють множину підходів до визначення сутності корпоративного управління.

Таблиця 1