Японські сюдани

Промисловий комплекс Японії сьогодні складається фактично із шести рівновеликих економічних комплексів – корпорацій (японський варіант – сюдани): "Mitsubishi", "Mitsui", "Sumitomo", "Daishi Kangin", "Fue", "Sanwa", утворених за певними загальними принципами.

Згідно з офіційними даними, сукупний річний обсяг продажу шести груп-гігантів складає приблизно 14 – 15% валового національного продукту країни. Якщо вважати, що загальний річний оборот досягає 4 трлн. дол., то на ці корпорації припадає більш 500 млрд. Вони контролюють (з врахуванням компаній, що входять до них) приблизно 50%, а за деякими оцінками – і до 75% промислових активів країни. На торгові фірми сюданів припадає більше половини експортно-імпортних операцій, їхня частка в імпорті окремих товарів досягає 90%. Комерційні і трастові банки корпорацій контролюють близько 40% загального капіталу всієї банківської системи країни, а страхові компанії – 55% усього страхового капіталу.

Сюдани – це самодостатні, універсальні багатогалузеві економічні комплекси, що включають фінансові установи (банки, страхові і трастові компанії), торгові фірми, а також набір виробничих підприємств, що складають повний спектр галузей народного господарства.

Верхній рівень сюданів утворюють горизонтальні об'єднання, що включають у середньому 21 (група "Sumitomo") – 50 (група "Daishi Kangin") рівноправних членів (у залежності від кількості основних галузей діяльності), що є головними фірмами найбільших промислових об'єднань.

Як консолідуюче ядро сюданів із самої їхньої появи після другої світової війни (а також у їхніх довоєнних попередниках – "дзайбацу") і до теперішнього часу виступають компанії важкої та хімічної промисловості.

Широке використання корпораціями залучених коштів – одна з причин японських економічних досягнень. Тому обов'язковим членом корпорації, а за багатьма оцінками, і стрижнем є найбільший банк, що контролює велику мережу філій і дочірніх банків. У комплексі з ним і під його контролем працюють також страхові й інвестиційні компанії, трастові банки; усі вони для фірм даного сюдану є "своїми" і утворять його фінансову основу.

Завдяки входженню кредитно-фінансових інститутів у корпорації досягаються стратегічні вигоди, пов'язані в першу чергу з підвищенням мобільності розвитку і реалізації технологічного потенціалу всієї групи. Швидкість технологічного відновлення виробництва, темпи нарощування випуску конкурентноздатної продукції багато в чому залежать від того, наскільки інвестиційні можливості корпорації перевищують обсяги фінансування.

Обов'язковим членом корпорації (сюдану) є також універсальна торгова фірма. По масштабах своїх торгових та інформаційних мереж і обсягу ділових операцій торгові фірми відносяться до числа найбільших у світі та відіграють важливу роль у корпорації. Вони виконують у сюдані функції універсального "реалізатора" і "постачальника", більш того – своєрідного "департаменту зовнішніх зв'язків" при освоєнні нових сфер діяльності, у яких фірми сюдану практично не мали можливостей збуту і постачання.

Промислові об'єднання, що входять у корпорації, побудовані, як правило, за принципом вертикальної інтеграції (японський варіант називається "кейрецу"). Під егідою головної фірми зібрана безліч підлеглих їй дочірніх (у єдності вони утворять свого роду верхній ярус вертикальної інтеграції). Усього таких ярусів нараховується до чотирьох, оскільки багато дочірніх фірм мають під своїм керівництвом інші, включаючи всілякі субпідрядні фірми.

Розміри акціонерного капіталу в дочірніх компаніях можуть бути різними – від 10 до 50%. Іноді ж у них узагалі немає акціонерного капіталу, тобто пайова участь відсутня зовсім. Але, проте, у всіх випадках зв'язки винятково міцні і надійні. Система ієрархічного контролю приймає, таким чином, форму вертикальної піраміди, що вбирає в себе багато тисяч фірм.

Внутрішньокорпоративна взаємодія в японських сюданах забезпечується такими способами:

• Як керівний орган корпорації виступає нарада президентів головних фірм, що одночасно є і нарадою провідних акціонерів. Ця нарада приймає найважливіші рішення з усіх питань виробничо-фінансової діяльності.

• Об'єднання корпорацій за допомогою співучасті в акціонерному капіталі (перехресне акціонування). Кожна фірма, член сюдану, має невеликі, недостатні для однобічного контролю пакети акцій всіх інших фірм; а разом вони мають у своєму розпорядженні контрольні пакети акцій кожного зі своїх членів.

• Реалізація загалькорпоративних проектів.

• Внутрікорпоративні контрактні відносини й обміни охоплюють циркуляцію фінансових і промислових ресурсів, науково-технічної інформації між учасниками групи.

Усередині сюданів діє принцип не конкуренції, а цілеспрямовано організованої внутрішньої спеціалізації (коли сфери діяльності фірм не перетинаються). Тому у відносинах постачальник – споживач тут затвердилася взаємна монополія. Таким чином, економічне середовище усередині сюданів виявляється неринковим. А існуюча в японській промисловості організаційна структура призводить до закріплення чіткої олігопольної системи на ринку кінцевих продуктів. Проте, інтенсивна конкуренція учасників олігополії забезпечує стійкий розвиток відповідної галузі.

Як приклад організаційної будови японських сюданів можна розглянути корпорацію "Mitsui".

Основу корпорації складає горизонтальне об'єднання 29 головних фірм (найбільших промислових і фінансових комплексів) на основі перехресного володіння акціями (їхня частка складає 28,93%). Головний банк – Сакура банк (Sacura bank Ltd.). Він займає шосте місце в списку найбільших банків світу, володіє мережею дочірніх банків, страховою і лізинговою компаніями.

Центральна торгова фірма корпорації – "Mitsui Bussan".

Промислову основу корпорації складає 27 виробничих підприємств (кейрецу), побудованих за принципом вертикальної інтеграції. Кожна головна компанія є материнською стосовно фірм, що знаходяться під її контролем. У рамках "кейрецу" лежить формула "об'єднання суміжників". А ієрархічні вертикалі виникають із природної спрямованості технологічних ланцюгів (ТЛ) суміжників до кінцевого продукту. Той же принцип реалізується на наступних структурних рівнях. У підсумку виникає багаторівнева й ієрархічна структура.

Так, головна фірма кейрецу – "Toyota", що входить у корпорацію "Mitsui", поєднує під своїм началом 15 підконтрольних компаній, що займаються виробництвом компонентів ("Toyota auto body" – кузова для автомобілів і інші вироби); готових виробів ("Hino motor" – багатотоннажні вантажівки й автобуси); фундаментальними дослідженнями; експортом та імпортом сировинних продуктів. Річний оборот корпорації "Toyota" на березень 1996 р. досягав 7 957 млрд. Ієн чи 68,6 млрд. дол.

"Toyota" має у своєму розпорядженні пакет акцій у кожній з підконтрольних компаній – від 22,7% акцій у "Aiti steel work" до 39,8% у "Toyota auto body". Крім того, "Toyota" одержує автомобільні запасні частини і компоненти від двох асоціацій – "Кехокай", що складається з 231 компанії, і "Эйхокай", що поєднує 77 компаній. "Toyota" не бере участь у капіталі членів асоціацій. Зв'язки з ними розвиваються на основі контрактних відносин.

Крім виготовлення різних компонентів до автомобілів "Toyota" займається виробництвом сталі, прецизійних верстатів, текстилю, споживчих товарів, наданням будівельних послуг. На сьогоднішній день "Toyota" має великі інтереси в трьох японських телекомунікаційних компаніях. Не будучи активним учасником ринку, вона володіє 17,5% акцій компанії "IDC", що представляє міжнародні послуги, 36,8% – компанії далекого зв'язку "Teleway Japan", що працює на території Японії, і 27,2% – компанії мобільного телефонного зв'язку "IDO".

Японські корпорації дуже вплинули на розвиток більшості нових індустріальних країн як приклад становлення могутньої корпоративної структури, так і безпосередньо беручи участь у їхньому економічному житті. Досвід японських корпорацій на сьогоднішній день став основою для переосмислення принципових питань, що стосується оптимальної організації господарського обігу в будь-якій країні, у будь-якій економіці.