Розділ 3. Удосконалення системи фінансової безпеки банку

3.1. Застосування показників фінансової безпеки банку для оцінки ефективності результатів діяльності банку

Поряд із загальноприйнятими основними показниками оцінки ефективності фінансово-економічних результатів банківської діяльності можуть також розраховуватися й інші показники, число яких практично не обмежене.

При проведенні комплексного аналізу фінансово-економічних результатів діяльності банку необхідно оцінити співвідношення екстенсивності й інтенсивності економічного розвитку банку на основі якісних і кількісних показників використання ресурсів, що характеризують основні фактори і резерви формування фінансово-економічних результатів діяльності банку. Як узагальнюючий показник всебічної інтенсифікації для банку може бути обраний показник рентабельності сукупних активів, оскільки він вбирає в себе всі якісні характеристики часткових показників інтенсифікації, що оцінюють вплив внутрішніх факторів інтенсивного розвитку банку. Удосконалення управління всіма факторами інтенсифікації діяльності банку відображається в динаміці прибутковості працюючих активів і їхньої частки в сукупних активах банку; середньої вартості залучення коштів і обсяг доходу на їхній кожну гривню, що в сукупності характеризує віддачу процентних витрат банку; рівня віддачі експлуатаційних витрат і витрат по оплаті праці; рівня віддачі інших операційних витрат банку, величина яких характеризує прихильність банку кредитному, валютному, операційному й іншим ризикам. Динаміка цих показників свідчить про ефективність управлінських рішень і дозволяє виявити основні резерви підвищення інтенсивності розвитку бізнесу.

Основними документами, на підставі яких визначається справедлива вартість цінних паперів є:

• копії договорів, укладених на купівлю-продажу цінних паперів на неоформленому позабіржовому ринку;

• біржове повідомлення;

• повідомлення ПФТС про угоди, зафіксовані в системі;

• повідомлення будь-якого Торговця про укладені угоди з купівлі-продажу цінних паперів на біржовому чи позабіржовому ринку за останні п’ять робочих днів місяця;

• роздрукована інформація з сайту ПФТС, чи інших бірж.

За справедливу вартість цінного папера береться вартість, що визначена за його котирувальною ціною покупця (ціною bid) за даними оприлюднених котирувань цінних паперів на фондових біржах за станом на час закриття останнього біржового дня звітного місяця.

У разі відсутності таких котирувань на зазначену дату справедлива вартість цінного папера визначається за його останнім біржовим курсом, що визначений за результатами біржових торгів, які відбулися протягом останніх 10 робочих днів звітного місяця.

У разі неможливості використання для визначення справедливої вартості цінних паперів жодної з наведених вище процедур, справедлива вартість визначається за критерієм подібності цінних паперів:

• справедливою вартістю є вартість продажу (купівлі) цінного папера, за умови, що про продаж укладено форвардний контракт, який засвідчує зобов’язання продавця продати цінні папери та зобов’язання покупця купити цінні папери у визначений час та на визначених умовах у майбутньому, з фіксацією ціни такого продажу під час укладення такого форвардного контракту;

• справедливою вартістю є середня вартість продажу (купівлі) подібного фінансового інструмента на організаційно не оформленому позабіржовому ринку за останній місяць, що підтверджується не менш як 2 (двома) договорами купівлі-продажу;

• справедлива вартість ЦП дорівнює вартості чистих активів 1 інвестиційного сертифікату (акції) інститутів спільного інвестування (далі - ІСІ): вартість чистих активів фонду/кількість інвестиційних сертифікатів(акцій), що знаходяться в обігу(грн./один). Розрахунок здійснюється управлінням фондових операцій;

• оціночний прийом, що розраховується одноразово на день придбання цінних паперів, який враховує фактори та економічні методології ціноутворення за фінансовими інструментами;

• у разі неспівпадання дати припинення обігу та фактичного погашення цінного паперу (згідно умов випуску цінних паперів) - за ціною визначеної попередньої котировки.

Таким чином можна констатувати, що в сучасній економічній ситуації в умовах світової економічної кризи під час розробки власної системи фінансової безпеки українські банки повинні використовувати та вдосконалювати міжнародний досвід та інновації. Тому, що персонал і клієнти банку є найсуттєвішими впливами на фінансову безпеку банку, пропонується створення і накопичення бази знань про клієнтів та персонал банку шляхом універсалізації програми “Знай свого клієнта” та вдосконалення програм по вивченню і підбору персоналу з метою забезпечення фінансової безпеки. Заходи по забезпеченню безпеки банківських операцій повинні здійснюватися постійно, регламент, правила і порядок їх здійснення повинні періодично переглядатися і, при потребі, вдосконалюватись.

Економічна ситуація в Україні та у світі потребує нових критеріїв оцінки і мінімізації ризиків банками. Вона полягає в новому розумінні структури і складових ризиків. Під час розробки власної системи фінансової безпеки для управління ризиками банк повинен спиратися на міжнародний досвід та основні інновації у забезпеченні фінансової безпеки.

З огляду на це пропонується при побудові та організації роботи системи фінансової безпеки банку для оцінки ризикованості банківської діяльності використовувати рекомендації МВФ, ФАТФ та новий варіант Базельської угоди (БазельІІІ).

Згідно з новою Базельською угодою за основні види прийняті ринковий, кредитний та операційний ризики; інші види ризиків вважаються такими, що входять до складу цих трьох основних. Однак банківська діяльність в Україні, як і в будь-якій іншій державі, має свою специфіку. Порівняно з іншими європейськими державами наша країна має менш розвинену законодавчу базу, більший рівень корупції і організованої злочинності. З іншого боку, масове використання новітніх технологій у всіх сферах діяльності і доволі високий рівень освіченості суспільства робить вплив ризику управління досить вагомим.

Як відомо, саме виконання кредитних операцій надає банкам змогу виконувати свої зобов’язання по депозитам, і ризик ліквідності дотепер вважався складовою кредитного ризику внаслідок прямого зв’язку зобов’язань “кредит-депозит”. Інші чинники, що впливали на виконання зобов’язань банку вважалися несуттєвими. Сучасна ситуація в банківській сфері вказує на необхідність перегляду складових кредитного ризику і розгляд ризику ліквідності як окремого виду. Тому, на нашу думку, ризик управління та ризик ліквідності потрібно розглядати як основні разом з кредитним, ринковим та операційним ризиками.

Всі вищезазначені ризики пов’язані з персоналом, клієнтами та зовнішнім конкурентним середовищем.

Вплив зовнішніх ризиків на результативність роботи банку надзвичайно високий. Управління ними на цьому рівні надзвичайно складне, іноді практично неможливе і тільки починається досліджуватись в Україні. Серед праць цієї тематики слід відзначити. Внутрішні ризики легше ідентифікувати та квантифікувати, і тому при розгляді окремої банківської установи завдання системи фінансової безпеки полягає у виявленні, оцінюванні та виборі ефективних прийомів моніторингу та мінімізації цієї групи ризиків.

Характер банківського бізнесу вимагає підтримки довіри вкладників, яка останнім часом похитнулася до більшості українських банків (за даними Інтернет-джерел за період з 09.2008 по 01.2009 українські банки втратили понад третину клієнтів). Банки особливо вразливі до ризику репутації, оскільки вони можуть дуже легко стати знаряддям чи жертвою незаконної діяльності з боку їх клієнтів або персоналу банку [109]. Ризик репутації є складовою ринкового ризику.

З метою розширення банківських послуг і збільшення прибутків останнім часом стала поширеною практика надання експрес-кредитів, коли безпосередньо в торгівельній точці позичальник за кілька хвилин одержує гроші на товар або одержує кредитну картку. У цьому випадку банк не має можливості проведення якісної перевірки. Рішення приймає електронна скорингова система на базі анкетних даних, а це суттєво збільшує кредитний і операційний ризики.

За даними КБ «ПриватБанк» є лідером серед українських банків по задоволенню потреб клієнтів. Але охоплені ще не всі аспекти роботи з клієнтами. Про це свідчать дані публічної звітності КБ «ПриватБанк». У 2009 році банк впровадив інтерактивну SMS-систему контролю якості обслуговування. Усього за рік роботи такої системи банк отримав понад 500 000 повідомлень клієнтів. Це свідчить про те, що робота банку повинна забезпечувати не лише позитивне враження клієнта про банк, але і задавати гранично широкі рамки цієї співпраці за рахунок правильної ідентифікації всього комплексу проблем клієнта, надання рекомендацій супутніх послуг, забезпечення додаткової зручності обслуговування.

Для вирішення зазначених питань банку насамперед необхідно юридично закріпити правовий статус його майна і комерційної таємниці. Такий статус оформлюється шляхом визначення і внесення відповідних положень до документів, що регламентують діяльність банку.

Так, у США, Німеччині, Японії, інших країнах захист майна і комерційної таємниці забезпечується системою промислової таємності. При цьому основна роль у забезпеченні її збереження належить самим фірмам, банкам, а не державним органам.

В Японії ця проблема вирішується департаментом кадрів, який є в кожній японській фірмі та банку. Він здійснює контроль за точним виконанням режиму безпеки, який базується на Кодексі поведінки службовців. Саме японський бізнес найменше страждає від злочинів з боку персоналу.

Вітчизняними банками напрацьовано деякий досвід організації захисту їх майна та інформації з обмеженим доступом. Організація захисту ґрунтується на нормативній базі банків, яка регламентує це питання. Насамперед відповідні положення включаються до Статуту банку. Положення, зафіксовані в статуті, дають банку юридичне право організовувати захист його майна і таємниць; включати вимоги щодо захисту комерційної таємниці в усі договори й угоди комерційного характеру; домагатися відшкодування збитків, завданих від посягання на інформацію з обмеженим доступом і майно банку; видавати нормативні та інші документи з питань захисту майна банку, банківської і комерційної таємниці; створювати відповідні підрозділи безпеки банку.

Для забезпечення фінансової безпеки з боку персоналу банку потрібне виконання наступних умов:

• гарантування такого відношення банківських працівників до своїх обов’язків, при якому вони демонструють абсолютну недоторканність власності і майна банку;

• гарантування забезпечення банківськими службовцями таємності інформації до якої вони причетні в силу виконання службових обов’язків;

• створення сприятливого виробничого клімату для всіх співробітників банківської установи.

За даними японські фірми витрачають на навчання з розрахунку на одного зайнятого в 3-4 рази більше, ніж американські. В Японії безперервна освіта розглядається як частина процесу праці. Основою японського професійного навчання у фірмах є концепція "гнучкого працівника", головна мета якої – відбір і підготовка працівника не по одній, а по 2-3 спеціальностях, а потім підвищення кваліфікації протягом всього його трудового життя.

Перехід до нових технологій вимагає значних витрат, пов'язаних з оновленням знань. Вважається, що перепідготувати працівників дешевше, ніж замінити їх. Але тут виникає проблема існування механізму постійного підвищення кваліфікації всіх зайнятих в процесі переходу від одного набору необхідних знань і навиків до іншого.

Провідні вітчизняні банки також приділяють увагу підбору і навчанню персоналу. Наприклад при VAB-банку функціонує центр навчання «VAB Академія». На даний момент увага Академії зосереджена на навчанні начальників відділень і фінансових гідів, для яких вже проведений ряд тренінгів «Курс ефективних продажів VAB», а також на розвитку керівного складу Банку, для яких силами співробітників Академії створений і відпрацьовується тренінг «Ефективний менеджер VAB».

Таким чином можна констатувати, що в сучасній економічній ситуації в умовах світової економічної кризи під час розробки власної системи фінансової безпеки українські банки повинні використовувати та вдосконалювати міжнародний досвід та інновації. Тому, що персонал і клієнти банку є найсуттєвішими впливами на фінансову безпеку банку, пропонується створення і накопичення бази знань про клієнтів та персонал банку шляхом універсалізації програми “Знай свого клієнта” та вдосконалення програм по вивченню і підбору персоналу з метою забезпечення фінансової безпеки. Заходи по забезпеченню безпеки банківських операцій повинні здійснюватися постійно, регламент, правила і порядок їх здійснення повинні періодично переглядатися і, при потребі, вдосконалюватись.