2. Філософія як світогляд. Структура світогляду.

Співвідношення філософії та світогляду можна охарактеризувати й так: поняття "світогляд" ширше поняття "філософія". Філософія-це така форма суспільної та індивідуальної свідомості, яка постійно теоретично обгрунтовується, володіє більшим ступенем науковості, ніж просто світогляд, скажімо, на життєвому рівні здорового глузду, наявної у людини, часом навіть не вміє ні писати ні читати.

Філософія має органічний зв’язок зі світоглядом. Воно не є загальновизнаним. У сучасних філософських працях про світогляд мовиться таке: “світогляд – це форма суспільної відомості; “світогляд – це форма самоусвідомлення особистості”; “світогляд – це система поглядів на світ і на місце людини у цьому світі”; “світогляд – це система принципів діяльності людини”; “ світогляд – це погляд людини на світ як ціле”; світогляд – це спосіб духовно-практичного освоєння світу”.

Філософія і світогляд в цьому контексті мають органічну єдність. Філософія теж є специфічним світоглядом. Певним способом духовно- практичного освоєння світу. Філософія як світогляд є системою найбільш загальних поглядів на світ, природу, суспільство, людину, пізнання. Філософія як світогляд теоретично обґрунтовує свої положення і висновки, основні принципи соціально-політичної, наукової, моральної, естетичної діяльності людини, тобто освоює світ як духовно (теоретично), так і практично.

Філософія і світогляд, безумовно, мають спільність. В чому вона полягає? Спільність філософії і світогляду полягає в тому, що вони: 1) є своєрідними формами суспільної свідомості, способами духовно-практичного освоєння світу; 2) мають однаковий предмет осмислення – відношення “людина – світ”; 3) дають цілісне уявлення про світ, людину, її походження і т.п.; 4) мають спільність за деякими своїми функціями (наприклад, виховною).

Філософія і світогляд різні за своєю структурою. Перша включає в себе онтологію, логіку, теорію пізнання (гносеологію), діалектику, антропологію і т.п. В структуру останнього включаються: (досвід, знання, віра, ціннісні орієнтації, переконання тощо).

Структура світогляду Поняття структури світогляду передбачає виділення його структурних рівнів: елементного, концептуального і методологічного.

Елементний рівень являє собою сукупність світоглядних понять, ідей, поглядів, оцінок, які складаються і функціонують у повсякденній свідомості.

Концептуальний рівень включає різні світоглядні проблеми. Це можуть бути різні концепції світу, простору, часу, суспільного розвитку людини, його діяльність або пізнання, майбутнього людства і т.п.

Методологічний рівень-вищий рівень світогляду-включає основні поняття і принципи, що становлять ядро світогляду. Особливістю цих принципів є те, що вони виробляються не просто на основі уявлень і знань, а з урахуванням ціннісного відображення світу і людини.

Світогляд складається із трьох основних рівнів, що наче еволюціонують:

1. Світовідчуття;

2. Світосприйняття;

3. Світорозуміння.

Давайте ж детальніше розглянемо кожен із цих рівнів:

Світовідчуття – це спосіб утвердження світогляду, в якому світ і відношення людини до нього відтворюються в чуттєво-емоційній формі. Переживання та оцінки спрямовані не на окремі явища, а на світ в цілому і на загальну позицію людину в ньому. Це – духовний стан людини, що визначає неприйняття  або прийняття світу людиною, її недовіру або довіру  до людей і т.д.

Світосприйняття – рівень світогляду, коли світ “дається” людині як предметна реальність, яка деяким чином організована та впорядкована. Тут більш активні різного роду знання, просторово-часові уявлення по світ, що об”єднуючись, формують дійсний образ світу, тобто дійсний світогляд.

Світорозуміння – це той рівень світогляду, де відбувається конкретизація світосприйняття. Це перетворює його у вищий рівень організації світогляду, що дозволяє людині визначити мотиви та орієнтири у тій чи іншій життєвій ситуації, а отже, світ стає цілісним. Це можна виразити наступною формулою

Історичними типами світогляду є міфологічний, релігійне і філософське.