- •1) Поняття та система Особливої частини кримінального права.
- •2) Бандитизм (ст. 257 кк).
- •3) Зараження венеричною хворобою (ст. 133 кк)
- •4) Кримінальна відповідальність за ненадання медичної допомоги хворому медичним працівником.
- •5) Дії, що дезорганізують роботу установ виконання покарань (ст. 392 кк)
- •6) Дії, спрямовані на насильницьку зміну чи повалення конституційного ладу або на захоплення державної влади (ст. 109 кк)
- •7) Кримінальна відповідальність за порушення обов’язків щодо охорони майна.
- •8) Контрабанда (ст. 201 кк)
- •9) Втручання в діяльність працівника правоохоронного органу працівника державної виконавчої служби (ст. 343 кк)
- •10) Кваліфікація незакінчених злочинів та злочинів здійснених у співучасті.
- •11) Кримінальна відповідальність за завідомо неправдиве повідомлення про вчинення злочину. Відмінність цього злочину від завідомо неправдивого показання.
- •2.Ті самі дії, поєднані з обвинуваченням особи в тяжкому чи особливо тяжкому злочині або із штучним створенням доказів обвинувачення, а також вчинені з корисливих мотивів,-
- •12) Кримінальна відповідальність за посягання на життя судді та робітників правоохоронних органів.
- •13) Крадіжка (ст. 185 кк). Відмінність крадіжки від грабежу
- •14) Загальна характеристика військових злочинів.
- •15) Зґвалтування (ст. 152 кк).
- •16) Хабарництво та його види.
- •1.Давання хабара - карається штрафом від двохсот до п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк від двох до п'яти років.
- •2.Давання хабара, вчинене повторно,- карається позбавленням волі на строк від трьох до восьми років з конфіскацією майна або без такої.
- •2.Те саме діяння, вчинене службовою особою правоохоронних органів,- карається позбавленням волі на строк від трьох до семи років.
- •17) Вимагання (ст. 189 кк)
- •18) Види умисного вбивства за пом'якшуючих обставин (статті 116-118 кк)
- •19) Державна зрада (ст. 111 кк). Відмінність від шпигунства (ст. 114 кк)
- •20) Аналіз предмету злочину у посяганнях, пов’язаних із наркотизмом.
- •21) Наукові основи кваліфікації злочинів
- •22) Сутенерство або втягнення особи в заняття проституцією (ст. 303 кк)
- •23) Зараження віл або іншою невиліковною хворобою. Аналіз складу злочину.
- •24) Умисне тяжке тілесне ушкодження (ст. 121 кк).
- •25) Протидія законній господарській діяльності.
- •26) Незаконне проведення аборта. Аналіз складу злочину.
- •27) Втеча з місця позбавлення волі або з-під варти (ст. 393 кк)
- •28) Ухилення від сплати аліментів на утримання дітей (ст. 164 кк)
- •29) Створення злочинної організації.
- •30) Організація притонів та їх види.
- •2. Ті самі дії, вчинені повторно або з корисливих мотивів, або групою осіб, або із залученням неповнолітнього,- караються позбавленням волі на строк від п'яти до дванадцяти років з конфіскацією майна.
- •31) Експлуатація дітей. Аналіз складу злочину.
- •32) Привласнення, розтрата майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем (ст. 191 кк)
- •33) Терористичний акт (ст. 258 кк)
- •34) Розбій та його відмінність від вимагання.
- •35) Приховування або перекручення відомостей про екологічний стан або захворюваність населення.
- •2.Ті самі діяння, вчинені повторно або в місцевості, оголошеній зоною надзвичайної екологічної ситуації, або такі, що спричинили загибель людей чи інші тяжкі наслідки,-
- •36) Форми та види розкрадання чужого майна.
- •37) Грубе порушення законодавства про працю (ст. 172 кк)
- •38) Спеціальні види звільнення від кримінальної відповідальності.
- •39) Незаконне збагачення.
- •40) Кримінальна відповідальність за умисне знищення або пошкодження майна судді.
- •41) Кримінальна відповідальність за тілесні ушкодження при пом’якшуючих обставинах.
- •42) Порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керують транспортними засобами (ст. 286 кк)
- •43) Загальна характеристика злочинів проти виборчих, трудових та інших особистих прав і свобод людини.
- •44) Зловживання владою або службовим становищем та його відмінність від службової недбалості.
- •45) Кримінальна відповідальність за доведення до самогубства.
- •3.Діяння, передбачене частинами першою або другою цієї статті, якщо воно було вчинене щодо неповнолітнього,- карається позбавленням волі на строк від семи до десяти років.
- •45) Кримінальна відповідальність за порушення недоторканості приватного житла.
- •47) Конституція про права людини та життя. Кримінальна відповідальність за злочини протии життя.
- •48) Кримінальна відповідальність за заподіяння майнової шкоди шляхом обману або зловживання довірею.
- •49) Загальна характеристика злочинів проти довкілля.
- •50) Порушення порядку здійснення операцій з металобрухтом.
- •51) Завідомо незаконні затримання, привід, арешт або тримання під вартою (ст. 371 кк) та ?
- •2.Те саме діяння, поєднане з обвинуваченням у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, а також поєднане зі штучним створенням доказів обвинувачення або іншою фальсифікацією,-
- •52) Зайняття гральним бізнесом.
- •53) Загальна характеристика злочинів проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку.
- •54) Незаконні виробництво, виготовлення, придбання, зберігання, перевезення, пересилання чи збут наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів (ст. 307 кк)
- •55) Ухилення від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування
- •56) Викрадення, привласнення, вимагання наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів чи заволодіння ними шляхом шахрайства або зловживання службовим становищем (ст. 308 кк)
- •57) Легалізація (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом (ст. 209 кк)
- •58) Захоплення заручників (ст. 147 кк) та
- •Незаконне позбавлення волі або викрадення людини (ст. 146 кк)
- •59) Викр... Вогнепальної зброї, виб. Чи радіоак. Або заволодіння ними шляхом шахрайства або зловживанням службовим становищем
- •2.Ті самі дії, вчинені повторно або за попередньою змовою групою осіб,
- •60) Недбале зберігання вогнепальної зброї або бойових припасів
- •61) Статеві зносини з особою, яка не досягла статевої зрілості
- •1.Статеві зносини з особою, яка не досягла статевої зрілості,- караються обмеженням волі на строк до трьох років або позбавленням волі на той самий строк.
- •2.Ті самі дії, вчинені батьком, матір'ю або особою, що їх замінює, або якщо вони спричинили безплідність чи інші тяжкі наслідки,- караються позбавленням волі на строк від трьох до п'яти років.
- •62) Незаконне поводження з радіоактивними матеріалами.
- •2.Ті самі дії, якщо вони спричинили загибель людей або інші тяжкі наслідки,- караються позбавленням волі на строк від п'яти до десяти років.
- •63) Шахрайство (ст. 190 кк) порівняння з 13) Крадіжка
- •64) Умисне вбивство (ст. 115 кк)
- •65) Умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження. Умисне легке тілесне ушкодження
- •2.Ті самі дії, вчинені з метою залякування потерпілого або його родичів чи примусу до певних дій,- караються позбавленням волі від трьох до п'яти років.
- •66) Геноцид (ст. 442 кк)
- •67) Розголошення даних досудового слідства або дізнання.
- •68) Підкуп особи, яка надає публічні послуги.
- •69) Фінансування тероризму.
- •70) Створення або утримання місць розпусти і звідництво.
- •1.Створення або утримання місць розпусти, а також звідництво для розпусти -
- •3.Дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті, вчинені із залученням неповнолітнього,- караються позбавленням волі на строк від двох до семи років.
- •71) Зловживання повноваженнями особами, які надають публічні послуги.
- •72) Опір представникові влади, працівникові державному виконавцю, члену громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону або військовослужбовцеві (ст. 342 кк)
- •73) Злочини проти статевої свободи та статевої недоторканості особи
- •74) Залишення в небезпеці (ст. 135 кк). Відмінність від ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані (ст. 136 кк)
- •75) Ухилення від сплати податків, зборів (обов'язкових платежів) (ст. 212 кк)
- •76) Незаконне поводження зі зброєю, бойовими припасами або вибуховими речовинами (ст. 263 кк)
- •77) Придбання, отримання, зберігання чи збут майна, одержаного злочинним шляхом
- •78) Масові заворушення (ст. 294 кк) …
- •79) Примушування давати показання (ст. 373 кк) та ?
- •81) Порушення правил адміністративного нагляду.
- •82) Торгівля людьми або інша незаконна угода щодо людини (ст. 149 кк)
- •84) Втягнення неповнолітніх у злочинну діяльність (ст. 304 кк)
- •83) Завідомо неправдиве повідомлення про загрозу безпеці громадян, знищення чи пошкодження об'єктів власності
- •2. Те саме діяння, якщо воно спричинило тяжкі наслідки або вчинене повторно,- карається позбавленням волі на строк від двох до семи років.
- •85) Шахрайство з фінансовими ресурсами (ст. 222 кк)
- •87) Хуліганство (ст. 296 кк).
3) Зараження венеричною хворобою (ст. 133 кк)
Стаття складається з трьох частин, що містять заборонювальні норми. Родовим і безпосереднім об'єктом злочину є здоров'я особи.
Об'єктивна сторона злочину (ч. 1 ст. 133 КК) полягає у зараженні однією особою іншої венеричною хворобою.
До венеричних хвороб належать інфекційні захворювання, які передаються переважно статевим шляхом і вражають передусім органи сечостатевої системи (наприклад, сифіліс, гонорея, м'який шанкр, паховий лімфогранулематоз, трихомоніаз тощо). Способи зараження іншої особи венеричною хворобою можуть бути різними (статеві зносини, задоволення статевої пристрасті неприродним способом, поцілунки, порушення правил гігієни у побуті, сім'ї чи на роботі тощо) і не впливають на кваліфікацію. Згода потерпілого, наприклад, на статеві зносини з особою, хворою на венеричну хворобу, що призвело до зараження, не виключає протиправності діяння.
Злочин є закінченим з моменту, коли потерпілий фактично захворів на венеричну хворобу (матеріальний склад).
Суб'єкт злочину спеціальний - фізична осудна особа з 16-річного віку, яка хворіє на венеричну хворобу і знає про її наявність.
Суб'єктивна сторона злочину характеризується умислом або необережністю (злочинною самовпевненістю).
Кваліфікуючими ознаками злочину (ч. 2 ст. 133 КК) є: 1) вчинення його особою, раніше судимою за зараження іншої особи венеричною хворобою; 2) зараження двох або більше осіб (як одночасно, так і в різний час, одним або різними способами) або неповнолітнього (тобто особи, якій на момент вчинення злочину не виповнилося 18 років).
Особливо кваліфікуючою ознакою злочину (ч. 3 ст. 133 КК) є спричинення ним тяжких наслідків (наприклад, смерті людини, втрати будь-якого органа або його функцій, психічної хвороби або іншого розладу здоров'я, поєднаного зі стійкою втратою працездатності не менш як на одну третину, переривання вагітності або непоправного знівечення обличчя тощо).
4) Кримінальна відповідальність за ненадання медичної допомоги хворому медичним працівником.
Стаття 139. Ненадання допомоги хворому медичним працівником
Published by Консультант on Пнд, 03/09/2009 - 00:00
Стаття 139. Ненадання допомоги хворому медичним працівником
1.Ненадання без поважних причин допомоги хворому медичним працівником, який зобов'язаний, згідно з установленими правилами, надати таку допомогу, якщо йому завідомо відомо, що це може мати тяжкі наслідки для хворого,- карається штрафом до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, або виправними роботами на строк до двох років.
2.Те саме діяння, якщо воно спричинило смерть хворого або інші тяжкі наслідки,- карається обмеженням волі на строк до чотирьох років або позбавленням волі на строк до трьох років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років або без такого.
1. Об'єктом злочину є життя та здоров'я особи.
2. Потерпілим від злочину є хворий. Це, зокрема, інвалід, особа, яка отримала серйозну травму (наприклад, внаслідок вчинення злочину або нещасного випадку), особа, яка отруїлась або перебуває в іншому явно хворобливому стані.
3. З об'єктивної сторони злочин виражається у бездіяльності: медичний працівник, який відповідно до встановлених правил зобов'язаний надавати допомогу хворому, без поважних причин не робить цього.
Диспозиція ст. 139 має описово-бланкетний характер, у зв'язку з чим для вирішення питання про наявність або відсутність цього складу злочину слід звертатись до нормативних актів, які регулюють порядок надання медичної допомоги.
Відповідного до законодавства медичні і фармацевтичні працівники зобов'язані надавати своєчасну та кваліфіковану медичну і лікарську допомогу, а також безоплатно надавати першу невідкладну медичну допомогу у разі нещасного випадку та в іншихекстремальних ситуаціях (стихійні лиха, катастрофи, епідемії, забруднення довкілля тощо), а медичні працівники, крім цього,- і при гострих захворюваннях. Медична допомога у невідкладних та екстремальних ситуаціях забезпечується службою швидкої медичної допомоги або найближчими лікувально-профілактичними закладами незалежно від відомчої підпорядкованості та форми власності.
Відповідальність за ст. 139 настає лише у разі, коли особа, яка була зобов'язана надавати хворому допомогу, з урахуванням конкретної обстановки фактично мала таку можливість.
Під поваленими причинами, які виключають відповідальність за ст. 139, розуміються різноманітні обставини, які перешкоджають медичному працівникові надати хворому допомогу - непереборну силу, стан крайньої необхідності (наприклад, необхідність надати першочергову допомогу більш тяжкохворій особі), хвороба самого медичного працівника, відсутність для надання конкретного виду допомоги кваліфікації, знань, обладнання чи ліків тощо. Питання про те, чи є причина ненадання допомоги поважною, вирішується у кожному конкретному випадку. Не можуть визнаватися поважними причинами такі обставини, як, наприклад, перебування медичного працівника не на робочому місці (вдома, у дорозі тощо), неробочий час, відсутність згоди хворого або його законних представників на медичне втручання у невідкладних випадках, коли реальна загроза життю хворого є наявною.
Ненадання допомоги хворому може виражатись як у повній відмові від її надання,
так і у ненаданні допомоги в обсязі, необхідному у конкретній ситуації. За ст. 139 слід кваліфікувати, зокрема: нез'явлення до хворого за викликом; відмову прийняти хворого у лікувально-профілактичний заклад для надання йому першої невідкладної допомоги у разі нещасного випадку; відмову викликати службу швидкої медичної допомоги або доставити хворого до лікарні; поверхове, формальне обстеження хворої людини, яка потребує медичної допомоги; відмову надати першу невідкладну медичну допомогу пораненому або травмованому (дати потрібні ліки, провести штучне дихання або масаж серця тощо).
У разі, коли ненадання потрібної допомоги хворому відбувається у лікувально - профілактичному закладі і є результатом невиконання або неналежного виконання медичним працівником своїх професійних обов'язків внаслідок недбалого чи несумлінного до них ставлення, вчинене за наявності підстав слід кваліфікувати за ст. 140.
Злочин вважається закінченим з моменту ненадання допомоги хворому медичним працівником.
4. Суб'єкт злочину спеціальний. Це медичні працівники незалежно від того, яку спеціальну освіту, середню або вищу, вони мають (лікарі, медичні сестри, фельдшери і тощо, у т. ч. працівники служби швидкої медичної допомоги та державної служби медицини катастроф), у якому закладі охорони здоров'я вони працюють або займаються медичною практикою як різновидом підприємницької діяльності.
5.Суб'єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом. Відповідальність за ст. 139 виключається, якщо медичний працівник сумлінно помилявся у питанні
про стан хворого і можливість настання тяжких наслідків. Психічне ставлення до наслідків, вказаних у ч. 2 ст. 139, є необережним.
1. Кваліфікуючими ознаками злочину (ч. 2 ст. 139) є спричинення смерті або інших тяжких наслідків. До інших тяжких наслідків слід відносити, наприклад, заподіяння тяжких або середньої тяжкості тілесних ушкоджень.