7. Маркування продовольчих товарів

Вимоги, що пред'являються до маркуванню продовольчих продуктів, крім підакцизних товарів, визначені у ст. 7 Закону України від 23.12.97 р. № 771/97-ВР «Про якість та безпеку харчових продуктів і продовольчої сировини» (далі - Закон № 771).

Інформація повинна представлятися українською мовою і містити наступні дані:

- Загальне найменування харчового продукту;

- Номінальна кількість харчового продукту у встановлених одиницях виміру (маси, об'єму і т. п.);

- Склад харчового продукту, якщо він виготовлений з кількох складників, із зазначенням переліку назв використаних у процесі виготовлення інших продуктів харчування, харчових добавок;

- Харчову цінність, а також енергетичну цінність цих харчових продуктів;

- Кінцевий термін реалізації або дату виготовлення і термін придатності для вживання;

- Умови зберігання;

- Вказівка нормативного документа для харчових продуктів вітчизняного виробництва;

- Найменування та адресу виробника і місце виготовлення;

- Умови використання (якщо такі передбачені);

- Наявність у харчовому продукті компонентів з генетично модифікованої сировини (у випадках, якщо використання таких компонентів передбачено нормативними документами або нормативно-правовими актами на даний харчовий продукт);

- Застереження щодо вживання харчового продукту певними категоріями (групами) населення (діти, вагітні, люди похилого віку, спортсмени, хворі тощо);

- Іншу інформацію, передбачену чинними в Україні нормативними документами, вимоги яких поширюються на певний харчовий продукт **.

Маркування нефасований харчових продуктів також провадиться державною мовою України в порядку, встановленому нормативних документів для певних харчових продуктів.

Імпортні продовольчі товари, що ввозяться в Україну, повинні бути промарковані українською мовою. Статтею 7 Закону № 771 заборонено ввезення в Україну імпортних продовольчих товарів без маркування державною мовою України.

Текст, який використовується для маркування спеціальних харчових продуктів, підлягає обов'язковому погодженню з Міністерством охорони здоров'я України.

Під час маркування харчових продуктів повинні використовуватися затверджені у встановленому порядку спеціальні символи, якими позначають дієтичні, профілактичні, оздоровчі харчові продукти, біологічно активні харчові добавки, дитяче харчування, харчування для спортсменів тощо Під час маркування як вітчизняних, так і імпортних продовольчих товарів забороняється наводити інформацію про їх лікувальні властивості без дозволу МОЗ України.

8. Моделі прогнозування купівельного попиту

Попит багато в чому визначає стратегію і тактику організації виробництва і збуту товарів і послуг; урахування попиту, обґрунтоване прогнозування його на короткострокову і довгострокову перспективу є однією з найважливіших задач служб маркетингу різних організацій і фірм.

Склад і рівень попиту на будь-який товар залежить від багатьох економічних і природних факторів. До економічних факторів належать рівень виробництва (пропозиції) товарів і послуг (позначимо цей фактор у загальному вигляді через П), рівень грошових доходів окремих груп населення (D), рівень і співвідношення цін (Р). До природних факторів належать демографічний склад населення, насамперед розмір і склад сім’ї (S), а також звички і традиції, рівень культури, природно-кліматичні умови тощо.

Економічні фактори дуже мобільні, особливо розподіл населення за рівнем грошових доходів. Природні ж фактори змінюються порівняно повільно і протягом невеликого періоду (до трьох—п’яти років) помітно не впливають на попит. Виняток становить демографічний склад населення. Тому в поточних і перспективних прогнозах попиту всі природні фактори, крім демографічних, доцільно враховувати узагальнено, увівши фактор часу (t).

Отже, у загальному вигляді попит визначається як функція наведених вище факторів:

Y = f (П, D, Р, S, t). (3.7)

При цьому, оскільки найбільше впливає на попит фактор доходу, багато які розрахунки попиту і споживання здійснюються у вигляді функції від грошового прибутку на душу населення:

Y = f (D). (3.8)

Прогнозування попиту на невеликий період часу здійснюють з використанням так званих структурних моделей попиту. Ці моделі будують виходячи з того, що для кожної економічної групи населення за статистичними бюджетними даними може бути розрахована притаманна їй економічна структура споживання.

Формула!!!!!!!!!!

де n — кількість груп сімей, віднесених до одного рівня доходу; Di — середній дохід сім’ї і-ї групи; ri = r (Di) — структура попиту в і-й групі; Wi = r (Di) — питома вага і-й групи в їх загальній кількості.

Структурні моделі найбільше використовуються при прогнозуванні попиту та споживання, вони уможливлюють порівняння структур попиту в окремих групах, по регіонах, для розрахунку «споживчих кошиків» тощо.

Отже, структурні моделі розглядають попит як функцію тільки розподілу споживачів за рівнем прибутку. Маючи дані про відповідні структури попиту, розраховані за даними статистики бюджетів, і про частоти розподілу споживачів за рівнем прибутку, можна розрахувати загальну структуру попиту.

Поряд зі структурними моделями в плануванні та прогнозуванні попиту використовуються конструктивні моделі попиту. В основу таких моделей покладено рівняння бюджету населення, які виражають очевидну рівність загального обсягу споживання і суми добутків кількості кожного спожитого товару на його ціну.

У практиці планування і прогнозування попиту крім структурних і конструктивних моделей застосовуються аналітичні моделі попиту і споживання, які будуються у вигляді рівнянь, що характеризують залежність споживання товарів і послуг від їх кількості та ціни з подальшим урахуванням певного рівня доходу. Іншими словами, в аналітичних моделях функціональна залежність приймає цілком конкретний вигляд. Такі моделі можуть бути однофакторними та багатофакторними і використовуються в розрахунках прожиткового мінімуму, раціональних бюджетів тощо.