- •1.1 Характеристика та класифікація витрат виробництва
- •7. За календарними періодами:
- •1) Поточні витрати, що відносяться на собівартість продукції (витрати обігу):
- •1.2 Поняття про собівартість продукції
- •1.3 Характеристика кошторису витрат
- •1.4 Групування витрат за статтями калькуляціїї
- •2.2 Джерела та чинники зниження витрат
- •2.3 Альтернативні методи зниження витрат виробництва
- •2.4 Аналіз витрат виробництва на підприємстві «мікрон»
7. За календарними періодами:
— поточні — в яких періодичність менше місяця;
— довгострокові — пов'язані з виконанням довгострокового договору (контракту), який не планується завершити раніше ніж через 9 місяців з моменту здійснення перших витрат або отримання авансу (передоплати);
— одноразові — здійснюються один раз з періодичністю більше місяця і спрямовуються на забезпечення процесу виробництва протягом тривалого часу. Короткостроковий період - це період часу, коли потужності фірми залишаються незмінними, але обсяг виробництва може бути змінений шляхом застосування більшої або меншої кількості живої праці, сировини, палива, енергії. Тому у короткостроковому періоді одні види ресурсів змінні, а інші - фіксовані.
Довгостроковий період - це період часу, достатньо тривалий для того, щоб змінити кількість всіх зайнятих ресурсів, в тому числі і виробничі потужності. Поточні витрати — витрати, що визнаються в період їх здійснення та відображаються в обліку за рахунками витрат. За джерелами фінансування поточні витрати розподіляються так:
1) Поточні витрати, що відносяться на собівартість продукції (витрати обігу):
- знос МШП;
- вартість палива, енергії, води;
- втрати від нестачі товарів в межах норм природного вибуття;
- оплата робіт і послуг виробничого характеру, що виконуються сторонніми підприємствами;
- амортизаційні відрахування на повне відновлення ОЗ і нематеріальних активів;
- витрати на поточний ремонт ОЗ;
- витрати на оренду;
- витрати на страхування майна;
- витрати на оплату праці;
- відсотки за користування кредитом;
8. За доцільністю витрачання:
— продуктивні — передбачені технологією та організацією виробництва;
— непродуктивні — необов'язкові, що виникають у результаті недоліків в організації виробництва, порушення технології тощо.
9. За визначенням відношення до собівартості:
— витрати на продукцію — прямі і загальновиробничі витрати (рахунки 23, 91), з них складається виробнича собівартість продукції (робіт, послуг);
— витрати періоду — витрати, які не включаються до виробничої собівартості і розглядаються як витрати того періоду, в якому вони були здійснені; це адміністративні витрати, витрати на збут та інші операційні витрати (рахунки 92, 93, 94). Витрати періоду – не включаються у собівартість запасів і розглядаються як витрати того періоду, в якому вони були здійснені. Управління, маркетинг, розробки.
За контролем виконання витрати виробництва класифікують на:
- контрольовані і неконтрольовані.
Також є ще вичерпні, невичерпні, основні, релевантні, дійсні та альтернативні витрати. Вичерпні (спожиті) – збільшення зобов'язань або зменшення активів у процесі поточної діяльності для отримання доходу звітного періоду. Собівартість реалізов.товарів, амортизаційні відрахування. Невичерпні (неспожиті) – мають більше зобов'язань або зменш активів у процесі поточної діяльності для отримання доходу або інші вигоди в майбутніх періодах. Наприклад, зарплата, яка нарахована у січні, але виплачена в лютому.
Основні – сукупність прямих витрат на виробництво продукції: прямі матеріальні, прямі на оплату праці та інші прямі витрати. Накладні (загальновиробничі) - повязані з процесом вироб-ва, які не можна віднести до певних виробів економічно доцільним шляхом: оренда, комунальні послуги, непряма зарплата.
Релевантні-можуть бути змінені внаслідок прийняття рішень. Нерелевантні – не залежать від прийняття рішення. Якщо є вибір – викупити приміщення чи взяти в оренду, то вартість приміщення – релевантні, а вартість устаткування, що буде використовуватись – нерелевантні.
Дійсні – потребують сплати грошей чи витрачання інших активів.
Витрати, які фірма здійснює при виробництві заданого обсягу продукції, пов'язані з можливістю зміни обсягу всіх ресурсів, що використовуються. Одна частина таких ресурсів, а саме більша частина видів живої праці, сировини, палива, енергії тощо, може бути змінена відносно швидко і легко. Інші ресурси вимагають значно більшого часу для їх зміни. Так, потужність обробного підприємства, тобто його площі, кількість машин і обладнання може бути змінена впродовж тривалого терміну. Саме за цими критеріями розрізняють два періоди: короткостроковий і довгостроковий.
Звичайно це витрати на такі види ресурсів: сировина, паливо, енергія, вкладення на устаткування, пристосування, допоміжні засоби. Як правило, постійним витратам відповідають постійні статті витрат виробництва собівартості, а змінним витратам- змінні статті. Валові витрати (загальні витрати) є сумою постійних і змінних витрат за кожного конкретного обсягу виробництва. До складу валових витрат включають:
— зарплату нараховану;
— відрахування на соціальні заходи;
— матеріали придбані (а не передані у виробництво) за першою подією;
— оприбуткування або передоплата;
— витрати на відрядження.
Середні витрати — витрати на одиницю продукції, що випускається. Розрізняють загальні середні витрати, рівні частці від ділення повних витрат на обсяг виробництва; змінні середні витрати, рівні частини від ділення змінних витрат на обсяг виробництва: постійні середні витрати, рівні частини від ділення постійних витрат на обсяг виробництва.
Витрати на одиницю продукції — це середні валові витрати, які дорівнюють загальним витратам, поділеним на обсяг виробництва товарів. Нерівномірна зміна валових витрат веде до того, що зі зростанням обсягів виробництва змінюються витрати на одиницю продукції, це має особливе значення для з'ясування обсягу виробництва витрати на одиницю продукції.
Граничні витрати — витрати необхідні для випуску додаткової одиниці продукції найефективнішим (найдешевшим) чином. Ці витрати обумовлюють приріст витрат виробництва кожної додаткової одиниці продукції. У тому випадку, якщо продукція виготовляється не поштучно, а, наприклад, загальною вагою або загальним обсягом, оцінюючи діленням загальних витрат на зміну продукції.
Альтернативні витрати (не явні) це вигода, втрачена внаслідок невикористання економічного ресурсу в найдохіднішій зі всіх можливих сфер і галузей господарювання. Витрати майбутніх періодів — грошові витрати, що були здійснені в даному періоді, але на собівартість продукції будуть віднесені в майбутньому періоді, частинами.
