- •1. Поняття екологічного права та методи регулювання ековідносин
- •2. Аналіз українського екологічного права і чинного законодавства дає змогу виділити такі найважливіші для галузі принципи:
- •3. Об’єкти та суб’єкти екологічного права
- •4. Структура екологічного права.
- •5. Закони як джерела екологічного права
- •6. Підзаконні нормативно-правові акти як джерела екологічного права.
- •7. Поняття про джерела екологічного права
- •8. Поняття і зміст управління природокористуванням
- •10. Органи спеціальної компетенції у галузі екології
- •9. Органи загальної компетенції у галузі екології
- •11. Органи державного управління природокористуванням
- •12. Участь громадськості в управлінні природокористуванням
- •13. Організаційні функції управління у сфері природокористування
- •14. Попереджувально-охоронні функції у сфері природокористування
- •17. Конституційні екологічні права
- •18. Гарантії, охорона екологічних прав громадян
- •19. Форми захисту екологічних прав
- •20. Поняття та зміст права власності на природні ресурси
- •21. Форми власності на природні ресурси
- •23. Об’єкти права власності на природні ресурси
- •24. Підстави та порядок виникнення права власності на природні ресурси
- •26. Права і обов’язки власників природних ресурсів
- •27. Охорона права власності на природні ресурси
- •28. Поняття права природокористування
- •29. Об’єкти права природокористування
- •30. Суб’єкти права природокористування
- •31. Правова класифікація видів природокористування
- •32. Підстави і порядок виникнення права природокористування
- •33. Підстави і порядок припинення, зупинення, зміни права природокористування
- •34. Права і обов’язки природо користувачів
- •35. Використання природних ресурсів на умовах оренди
- •36. Захист права природокористування
- •37. Поняття екологічної безпеки та правова основа її забезпечення
- •38. Види екологічної безпеки
- •39. Правові заходи забезпечення екологічної безпеки
- •40. Юридична відповідальність за правопорушення в галузі екологічної безпеки
- •43. Збори за забруднення навколишнього природного середовища
- •44. Поняття і функції відповідальності за порушення екологічного законодавства
- •45. Класифікація екологічних правопорушень
- •48. Правова класифікація видів права землевикористання
- •49. Правове забезпечення раціонального використання земель
- •50. Правові заходи охорони земель та інших природніх ресурсів у процесі земле використання
- •53. Підстави виникнення права водокористування
- •54. Права та обов’язки водокористувачів
- •55. Підстави припинення права спеціального водокористування
- •56. Правові заходи охорони вод
- •57. Відповідальність за порушення водного законодавства
- •59. Види права користування надрами
- •61. Права та обов’язки користувачів надр
- •62. Підстави і порядок припинення права користування надрами
- •63. Правові заходи, що забезпечують охорону надр
- •64. Правове регулювання використання та охорони рослинного світу
- •65. Рослинний світ як об’єкт правової охорони та використання
- •68. Загальна характеристика права лісокористування
- •69. Права та обов’язки лісокористувачів
- •70. Право спеціального використання лісових ресурсів
- •71. Правові заходи щодо відтворення, охорони та захисту лісів
- •72. Юридична відповідальність за порушення лісового законодавства
- •73. Тваринний світ як об’єкт охорони та використання
- •74. Суб’єкти, види і підстави права використання тваринного світу
- •75. Правове регулювання полювання і мисливського господарства
- •76. Правове регулювання рибальства і рибного господарства
- •77. Правова охорона тваринного світу. Червона Книга України
- •79. Класифікація територій та об’єктів природно-заповідного фонду
- •80. Загальна характеристика права користування природно-заповідним фондом
- •81. Особливості природокористування у заповідниках
- •82. Особливості природокористування в національних парках
- •83. Порядок встановлення лімітів на користування об’єктами природно-заповідного фонду
- •84. Порядок надання дозволів на користування об’єктами природно-заповідного фонду
- •3.) Поняття рекреаційних зон (територій) міститься в ст. 63 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища».
- •86. Правова охорона курортних, лікувальних та рекреаційних зон
- •87. Атмосферне повітря як об’єкт екологічного права
- •88. Правове регулювання стандартизації і нормування у галузі охорони атмосферного повітря
- •89. Правові заходи охорони атмосферного повітря
- •90. Особливості майнової відповідальності за порушення законодавства в галузі охорони повітря
- •91. Правова охорона природного середовища в населених пунктах
- •92. Правова охорона природного середовища в сільському господарстві
- •93. Правова охорона природного середовища у промисловості
- •94. Правова охорона природного середовища на транспорті
- •95. Правова охорона природного середовища в атомній енергетиці
- •96. Загальна характеристика надзвичайних екологічних ситуацій
- •97. Правове забезпечення запобігання надзвичайним екологічним ситуаціям ті їх ліквідації
- •98. Історія міжнародних екологічних відносин
- •99. Джерела міжнародного екологічного права
- •100. Основні об’єкти міжнародного права навколишнього середовища
75. Правове регулювання полювання і мисливського господарства
Мисливство — один з основних видів спеціального використання тваринного світу, який задовольняє матеріальні, рекреаційні та інші потреби громадян і господарства. Правова регламентація існуючих у цій галузі суспільних відносин ґрунтується на Законі України від 22 лютого 2000 року «Про мисливське господарство і полювання», відповідних постановах Кабінету Міністрів, нормативних актах Міністерства охорони навколишнього природного середовища (Мінприроди) та Державного комітету лісового господарства (Держкомлісгоспу) України. Держкомлісгосп законодавчо визначений спецільно уповноваженим державним органом у галузі ведення мисливського господарства.
Мисливством вважається добування диких звірів і птахів, які віднесені до об'єктів полювання і перебувають у стані природної волі чи напіввільних умовах у межах мисливських угідь. Мисливські угіддя — це ділянки земної поверхні (території і акваторії), які є середовищем перебування диких тварин і де можливе їх добування. Особливість мисливських угідь як правової категорії полягає в тому, що вони не утворюють самостійного природного об'єкта, як земля, надра, води, ліси. Мисливські угіддя відбивають лише особливі функціональні властивості природних об'єктів — бути середовищем перебування диких тварин. Якщо на певних площах перебувають звірі і птахи, але встановлюється постійна заборона на їх добування, то це виключає відповідно ці площі зі складу мисливських угідь, оскільки не досягається основна мета ведення мисливського господарства — одержання певних матеріальних цінностей, продукції мисливського господарства. Тому не вважаються мисливськими угіддями території і акваторії, функціональне призначення яких несумісне з таким видом спеціального використання тваринного світу, як мисливство. До них належать:
— території населених пунктів ( сіл, селищ, міст) і зони навколо них. Забороняється полювання на відстані ближче 200 метрів від будівель населеного пункту та окремо розташованих будівель, де можливе перебування людей;
— території та об'єкти природно-заповідного фонду України (природні та біосферні заповідники, національні природні і регіональні ландшафтні парки, заповідні урочища, загальнозоологічні та орнітологічні заказники). На означених територіях та в їх охоронних зонах мисливські тварини можуть добуватися лише в порядку, визначеному законодавством, та відповідно до положень про ці території;
— рекреаційні території (курорти та округи їх санітарної охорони, місця організованого масового відпочинку населення і туризму).
З метою охорони тваринного світу і його відтворення місцеві державні адміністрації чи мисливські господарства можуть тимчасово обмежувати чи припиняти здійснення мисливства на певній площі угідь. Однак, зважаючи на тимчасовість заборони полювання, такі угіддя не втрачають статусу мисливських.
В Україні налічується майже 52 млн. га мисливських угідь. Основною організаційно-правовою формою їх використання є надання угідь в платне користування мисливським товариствам та господарствам, юридичним особам, статутною правоздатністю яких передбачено ведення мисливського господарства. Переважне право на користування угіддями мають власники і постійні користувачі земельних ділянок (за умови додержання вищенаведеної умови), а також попередні користувачі мисливських угідь.
Об'єктом полювання виступає державний мисливський фонд, тобто дикі звірі і птахи, що перебувають у мисливських угіддях у стані природної волі чи напіввільних умовах. Згідно з національним законодавством тваринний світ становить самостійний природний об'єкт і не є елементом середовища його перебування, як вважається у деяких країнах. Тому не має правового значення, в чиїй власності чи користуванні знаходиться територія або акваторія, на якій перебувають тварини. Власники або користувачі земельних, лісових ділянок чи водних площ повинні одержувати право на спеціальне використання об'єктів тваринного світу на загальних підставах.
Право полювання в мисливських угіддях мають громадяни України, які досягли 18-річного віку і отримали відповідні документи, що посвідчують це право.
Право на полювання посвідчують такі документи, наявність яких для мисливця є обов'язковою:
— посвідчення мисливця, яке видається органами Держкомлісгоспу України після перевірки у громадянина необхідного мінімуму знань з мисливської справи;
— щорічна контрольна картка обліку добутої дичини та порушень правил полювання (ці документи видаються після сплати в установленому порядку і розмірі державного мита та відповідного збору за їх видачу);
— при наявності вогнепальної мисливської зброї — дозвіл органів внутрішніх справ на право користування нею;
— при використанні мисливських собак, ловчих звірів і птахів — відповідний паспорт на них;
— мисливців — членів громадських мисливських організацій (Українського товариства мисливців і рибалок, Товариства мисливців і рибалок Збройних Сил України, Товариства «Динамо») — членські квитки;
— спеціальний дозвіл на добування мисливських тварин. Форми таких дозволів та органи, які їх видають, суттєво відрізняються залежно від того, до якої категорії мисливського фонду віднесені ті чи інші дикі звірі та птахи.
З метою раціонального використання, охорони і забезпечення відтворення ресурсів мисливського господарства законодавством встановлюється ряд обмежень і заборон щодо часу, засобів полювання, кількості добутої продукції тощо. Так, полювання на мисливських звірів і птахів має вестися переважно восени і взимку в граничні строки, визначені Законом України «Про мисливське господарство і полювання». Щорічно Держкомлісгосп України за погодженням з Мінприроди визначає початок і закінчення мисливського сезону по областях і категоріях мисливського фонду залежно від кліматичних умов року і наявності дичини. Полювання протягом мисливського сезону може проводитись в усі дні тижня, в певних випадках — тільки в суботу та неділю.
Законодавство забороняє застосування загальнонебезпечних або винищувальних знарядь і засобів полювання, наприклад, вибухівки, немисливської вогнепальної зброї, використання автомотранспортних засобів, отрути, пасток тощо.
Полювання без належних мисливських документів, у заборонених місцях, у неналежний час, забороненими засобами і знаряддями та порушення інших встановлених правил добування мисливських звірів і птахів кваліфікується як незаконне полювання (браконьєрство), яке тягне за собою юридичну відповідальність винних осіб.
