1. Метеорологічні чинники

Самопочуття людини залежить від метеорологічних умов середовища, у якому вона перебуває. Якщо відкрите середовище залежить від клімату та погодніх умов місцевості, то закрите середовище повністю підвладне людині. Визначальними чинниками мікроклімату приміщень є температура, вологість та швидкість руху повітря. Крім них важливими також є атмосферний тиск, газовий склад повітря, освітленість тощо.

Людина постійно знаходиться в процесі теплової взаємодії з навколишнім середовищем. Для нормального проходження фізіологічних процесів тепло, яке виділяє організм людини, має виводитись в навколишнє середовище. В умовах комфорту у людини не виникає турбот щодо температурних відчуттів охолодження чи перегріву. Оптимальними температурами в холодний період року є 20-23°С, а влітку 22-25°С для легкої роботи та 16-18°С для важкої.

Висока температура впливає на людину і сприяє розширенню кровоносних судин. Відповідно має місце підвищений приплив крові до поверхні тіла і тепловіддача в навколишнє середовище значно підвищується. Однак, коли температура навколишнього середови­ща і поверхні досягає 30-35°С, віддача тепла конвекцією і випро­мінюванням в основному припиняється. Вища температура повітря сприяє тому, що більша частина тепла віддається за рахунок випаровування його з поверхні шкіри. В таких умовах організм гу­бить відповідну кількість вологи, а разом з нею і солі, які відіграють важливу роль в життєдіяльності організму.

В умовах зниження температури навколишнього повітря реакція людського організму на ці зміни інша — кровоносні судини шкіри звужуються, приплив крові до поверхні тіла зменшується, і віддача тепла конвекцією і випромінюванням зменшується.

Вологість повітря має великий вплив на терморегулювання орга­нізму. Підвищена вологість (φ>85 %) ускладнює терморегулюван­ня через зниження випару поту, а досить низька вологість (φ < 20 %) викликає сухість слизових оболонок шляхів дихання. Оптимальні величини відносної вологості становлять 40—60 %.

Рух повітря в приміщеннях є важливим фактором, який впливає на теплове самопочуття людини. В умовах спекоти рух повітря сприяє підвищенню віддачі тепла організмом і покращує його стан, але здійснює несприятливий вплив під час холодного періоду року. Мінімальна швидкість руху повітря, яку відчуває людина, стано­вить 0,2 ^м/_с. Взимку вона не має перевищувати 0,2-0,5 ^м/_с, а влітку 0,2-1,0 ^м/_с.

Швидкість руху повітря також впливає на розподіл шкідливих речо­вин в приміщенні. Повітряні потоки можуть розповсюджувати їх по всьому об'єму приміщення, переводити пил з осілого стану у зва­жений стан.

3.1.1.2. Термічні чинники

Теплове випромінювання у виробничих умовах виникає від нагрітих поверхонь печей, котлів, хімічної апаратури, відкритого полум'я, розплавленого скла тощо. Ці джерела можуть мати температуру до 500°С, тоді вони випромінюють лише довгі інфрачервоні промені. Коли їх температура в межах 500-1800°С у спектрі випромінювання поряд з інфрачервоними проме­нями з'являються видимі промені. Джерела з температурою понад 2000°С мають у спектрі інфрачервоні, видимі та ультрафіолетові промені.

Можливість організму адаптуватися до метеорологічних умов велика, але не безмежна. Верхньою межею терморегуляції людини, яка є в стані спокою, прийнято вважати 30-31 °С при відносній вологості 85 % або 40°С при відносній вологості 30 %. При виконанні фізичної праці ця межа значно нижча. Так, при виконанні важкої м'язової роботи теплова рівновага зберігається при температурі повітря 5-10°С, а при виконанні роботи середньої важкості - при температурі 10-15°С при відносній вологості 40-60 % і швидкості повітря до 0,1 м/с.

У фізіологічній оцінці теплового опромінення беруть до уваги величину опромінюваної частини тіла, інтенсивність та тривалість впливу, температуру довкілля, інтенсивність фізич­ного навантаження на робітника, рухомість повітря. При місцевій дії променистого тепла швидко підвищується температура шкіри, яка може досягати 47°С. При цьому дія інфрачер­воних променів залежить не лише від інтенсивності, але і їх спектрального складу. Довгохвильове опромінення приводить до значнішого підвищення температури шкіри, ніж короткохвильове.

Під час впливу високої температури повітря, інтенсивного тепло­вого випромінювання є можливість перегріву організму людини, що характеризується підвищенням температури тіла, рясним потовиділенням, прискореним пульсом і диханням, різкою слабкі­стю, запамороченням, а в тяжких випадках — появою судорог і ви­никненням теплового удару.

Для захисту робітників від потоків променевого тепла влаштовують спеціальні екрани, азбестові або металеві щити. Значний гігієнічний ефект отримується при обладнанні робочих місць повітряними душами, які влаштовуються з метою боротьби з перегріванням та з дією променевого тепла. Ефективним також є приймання газованої підсоленої (0,5 %) води, що запобігає згущенню крові, сприяє затриманню води у організмі.

Від підвищеної температури поверхні людина може отримати опіки, які бувають 4-х ступенів. Захистити людину можна теплоізолювальними поверхнями.