3.1.1.5. Електромагнітні чинники

Земля постійно перебуває під впливом ЕМП, які випромінюються Сонцем. Це електромагнітне випромінювання включає в себе інфрачервоне (ІЧ), видиме ультрафіолетове (УФ), ренгенівське та γ – випромінювання. Інтенсивність випромінювання змінюється періодично, а також швидко та різко збільшується при хромосферних спалахах. ЕМП в біосфері відіграють універсальну роль носіїв інформації. Звязок на основі ЕМП в біосфері є найбільш інформативним і економічним.

Штучними джерелами є індуктори, конденсатори термічних установок з ламповими генераторами (потужність яких знаходиться в межах 8-200 кВт); фідерні лінії, що з'єднують окремі частини генераторів, трансформатори, антени, фланцеві з'єднання хвильових трактів, відкриті кінці провідникових хвиль, генератори невисоких частот.

Лінії електропередач (ЛЕП) напругою до 1150 кВ, відкриті розподільні пристрої, які змикають комутаційні апарати, пристрої захисту і автоматики, вимірювальні прилади, збірні з'єднувальні шини і допоміжні пристрої є джерелами електричних полів промислової частоти. Під час роботи з матеріалами і виробами, які легко електризуються, при експлуатації високовольтних установок постійного струму утворюються електростатичні поля.

Джерелами постійних магнітних полів є: електромагніти, соленоїди, імпульсні установки напівперіодного або конденсаторного типу та ін.

Електромагнітне поле, створене джерелами, характеризується неперервним розподілом у просторі, здатністю поширюватись зі швидкістю світла, діяти на заряджені частинки і струми, внаслідок чого енергія поля перетворюється в інші види енергії.

Симптоми шкідливої дії: головний біль, підвищена втомлюваність, розладнання сну, роздратованість, болі в кінцівках, задишка, збільшена частота серцебиття, а в окремих випадках - нервово-психічні захворювання, випадання волосся, ламкість нігтів та ін. Якщо довжина хвилі співпадає з розмірами окремих органів тіла людини, можливе їх пошкодження навіть при малих дозах опромінення.

Зменшення потужності електромагнітного поля на робочому місці можна досягти шляхом збільшення віддалі між джерелом випромінювання і робочим місцем; зменшенням потужності випромінювання генератора, а також розміщенням відбиваючого та поглинаючого екранів між джерелом і робочим місцем; застосуванням індивідуальних засобів захисту.

Найбільш ефективним із названих методів захисту від електромагнітних випромінювань є встановлення екранів. Екранують джерело випромінювання або робоче місце. Екрани бувають відбиваючі і поглинаючі. Відбиваючі екрани виготовляють із металів - добрих провідників теплоти (мідь, латунь, алюміній, сталь).

Застосовують також заземлені екрани у вигляді камер або шаф, у яких розміщують відповідну апаратуру, кожухи, ширми, захисні козирки, що встановлюються на шляху випромінювання.

Засоби захисту (екрани, кожухи і т. п.) з радіопоглинальних матеріалів виконують у вигляді тонких гумових килимків, гнучких та жорстких листів поролону або волокнистої деревини, яка просякнута відповідним розчином, феромагнітних пластин.

Для індивідуального захисту від радіочастот застосовують спецодяг з металізованої тканини та шоломи. Очі захищають окулярами з металізованим склом або дротяною сіточкою. Всі працюючі на високочастотних установках повинні проходити медогляд.

Приміщення, в яких виконують роботи з наладки, регулювання і випробування установок, необхідно влаштувати так, щоб при вмиканні установок на повну потужність їх випромінювання практично не проникало через стіни, перекриття, віконні отвори і двері в суміжні приміщення. Товщину стінок і перекриттів приміщень визначають в кожному випадку шляхом розрахунків, виходячи з потужності установок і поглинальних властивостей будівельних матеріалів.