1. Найдавніші часи. Початки людської цивілізації на території україни

• Найдавніші свідчення перебування людини на території України.

• Ранньодержавні утворення кімерійців та скіфів. Античні міста-держави.

• Східні слов’яни.

Первинне суспільство в межах території сучасної України співвідноситься с такими археологічними періодами як палеоліт (стародавньокам’яне століття) – 1 млн. – 10 тис. років тому назад, мезоліт (средньокам’яне століття) – 10 – 8 тыс. років тому назад, неоліт (новокам’яне століття) – 6 – 3 тис. років до н.е, бронзове століття – III – I тис. років до н.е.

Заселення первісною людиною території сучасної України відбулося в епоху раннього палеоліту— приблизно 1 млн. — 150 тис. років тому. Цей період характеризується як першопочаток людського суспільства з вкрай примітивним розвитком продуктивних сил.

На території України люди жили з давніх часів. Найвірогіднішими напрямками їхнього проникнення були західний та південно-західний. Цей найперший період людського існування отримав назву палеоліт, або старий кам’яний вік. Для нього характерний найбільш примітивний розвиток продуктивних сил і суспільної організації. Люди проживали первісними стадами, займались збиральництвом, полювали на дрібних тварин, мали парно-груповий характер шлюбних зв’язків. Основними пам’ятками людського життя того часу є кримські печери Кіїк-Коба, Чокурча, Старосілля, навіс Заскельний, стоянки біля с. Королево на Закарпатті, у Донбасі поблизу м. Амвросіївка, на Дністрі, в с. Лука-Врубливецька та ін.

В епоху палеоліту клімат був теплим, але час від часу наступали періодичні похолодання – передвісники Дніпровського зледеніння. Поступовий розвиток призвів до зникнення пітекантропа і неандертальця і появи кроманьйонського типу людини. Його називають ще гомо сапієнс, або людина розумна, наближена до сучасного типу людини. Для цього часу характерна і більш досконала форма організації людей - рід, головну роль в якому відігравала жінка. Та матріархат не означав провідної ролі жінки у виробничій сфері, хоч її роль в охороні житла, вогню, дітей, приготуванні їжі і т.п. важко переоцінити. В цей час удосконалювались і знаряддя праці. На зміну дрючку і загостреному каменю прийшли спис та списометалка. Поширюються знаряддя з кістки, у тому числі голки. Люди починають шити одяг, займатись рибальством, будують житла-землянки. Для цього часу характерні стоянки і поселення: Мізинське на Десні, Кирилівське, Межиріч, Гінці і т.п.

Близько 10 тис. років тому на зміну пізньому палеоліту прийшов мезоліт, або ж його називають середній кам’яний вік. В цю епоху відбулися кардинальні зміни в природному середовищі. Десь 11 тис. років тому в Європі зник останній льодовик. Клімат пом’якшав, сформувався сучасний клімат і ландшафт.

Внаслідок зміни природного середовища люди перейшли переважно до полювання на дрібних тварин, що в свою чергу призвело до появи лука і стріл. На цей час припадає початок приручення собак, свиней, кіз, а потім великої рогатої худоби. У первісному суспільстві виникає племінна організація.

Найбільш відомими стоянками епохи мезоліту є Таш-Аїр, Мурзак-Коба, Заміль-Коба в Криму, Білолісся, Гиржеве, Мирне-на Одещині, Гребеники – на Дністрі і т.п.

На більшості теперішньої території український народ почав формуватися в неолітичну добу (новий кам’яний вік). В цю епоху, на думку багатьох істориків, відбувається „неолітична революція”. Саме тоді: людина вперше перейшла до відтворюючого господарства, поширюється скотарство і землеробство, розвивається далі обробка дерева і кістки, застосовується шліфування і свердління камня, використовується сокира, тесло, пилка, серп, виникає ткацтво та гончарство і т.п. Різко зросли в цей час роль і значення сім’ї.

На сьогодні відомо понад 500 неолітичних поселень в межах сучасної України. Згідно археологіченим дослідженням Украну періода неолиту можно розподілити на 2 культурно-господарчи зоны: південно-західна (землеробсько-скотарська) та північно-східна (охотницько-рибальська). Перша охоплює лісостепове Правобережжя, Західну Волинь, Подністров’я, Закарпаття; друга – лісостепове Лівобережжя, Полісся. В кажній зоні існувало о декілька археологічних культур. Перша зона: буго-дністровська, лінійно-шнурової кераміки, дунайська, тиська; друга – сурсько-дніпровська, ямо-гребенецької керамики, дніпро-донецька.

Археологічні данні дають можливість стверджувати про наявність зачатків релігії в неолітичену добу. Релігійні уявлення первинної людини містили елементи анімізму, фетишизму, первинної магії, тотемізму.

Неоліт – заключний період кам’яного віку. Як зазначає Н. Полонська-Василенко, вже перед VI тис. до н.е. на тлі подальшого етнічного розвитку Європи була помітною балто-білорусько-українська єдність. І хоч ця єдність виявилась нетривкою, від неї в Україні започаткувалась одна із найдавніших в історії трипільська культура.

Перші знахідки цієї культури поблизу с. Трипілля на Київщині дослідив археолог В. Хвойко ще наприкінці XIX ст. Та її всесвітнє визнання прийшло лише у 70 рр. XX ст. Характерні риси цієї культури прослідковуються до І тис. до н.е. Найвищого ж розвитку вона досягла між 4000-3250 рр. до н.е. У цей час її племена займали простори Східної Європи від Карпат до Слобожанщини, від Полісся до Чорного моря і Балканського півострова. Трипільська культура на той час була однією з найбільш розвинених у Європі. Трипільці вирощували десять злакових культур, льон, використовували у землеробстві як тяглову силу велику рогату худобу. Високого розвитку досягло гончарне виробництво. Воно характеризувалось різноманітністю форм посуду і його вишуканим оздобленням, хоч при цьому трипільські племена не знали гончарного круга і колеса. Основними знаряддями праці були ножі, мотики, різці, свердла, тесла і т.п. Виготовляли їх із каменю, кременя, кістки. Мідні вироби надзвичайно рідкісні і не витіснили каменю. Оселі трипільці споруджували на два поверхи, послуговуючись деревом та глиною. Вони винайшли і передали наступним поколінням систему забудови міст за коло-радіальним принципом. На пізньому етапі розвитку у трипільців з’явились гігантські поселення - протоміста. Їхня площа сягала до 400 га з кількістю 1,5 тис. будинків. Ймовірно, що тут могли проживати від 10 до 30 тис. чоловік. Зокрема, таким є поселення Доброводи, Майданецьке, Талянки та ін.

У трипільських хліборобів був поширений культ сонця, вогню, богині-матері. Багаточисленні дослідники дійшли висновку не лише про спільність матеріальних культур народів, що заселяли територію України. За духовним виявом, образотворчою мовою, стильово-композиційними засадами, а звідси і за глибиною проникнення в сутність світобудови - мистецтво трипільців та українців теж етнічно спільне.

У другій половині III тис. до н.е. на території України розпочалася епоха бронзи. У цей час тут існувало декілька етнокультурних груп. До них належить ямна, катакомбна, багатоваликової кераміки, зрубна, шнурової кераміки, тшинецько-комарівська, білогрудівська, бондарихінська та інші археологічні культури. Бронзовий вік став завершальною стадією первіснообщинного ладу. Саме у цей час виникли умови для станово-класових відносин, для яких характерна патріархальна організація суспільства, що змінила матріархат.

У І тис. до н.е. починається ера заліза. Першими, хто оволодів знаряддям праці і зброєю з нього на території України, були кочові племена кіммерійців. Вони, напевно, належали до однієї з груп іраномовного населення. Вперше про них згадує Гомер в "Одісеї" як про вправних вершників і славних молокоїдів. Це - найдавніша писемна згадка про Україну. Столиця киммеpійців - місто Киммеpик - знаходилось в Кpиму Кіммерійці заселяли межиріччя Дону і Дністра аж до VII ст. до н.е., поки їх не витіснили звідти іраномовні скіфи. До складу Скіфії увійшла також лісостепова зона України. У 512 р. до н.е. скіфи успішно відбили спробу персидського царя Дарія I завоювати Причорномор’я

У IV ст. до н.е. у скіфів виникає державне об’єднання з центром у Кам’янському городищі (сучасна Полтавщина). Сильна в військовому відношенні держава змогла протистояти армії Пилипа па Олександра Македонського. У III ст. до н.е.: під тиском нових, споріднених за мовою кочовиків-сарматів, скіфи відступили в Крим. Там виникла нова скіфська держава із столицею Неаполь (біля Сімферополя), яка проіснувала до нашої ери.

Загальну картину розселення Скіфії та її сусідів подав у своїй "Історії" давньогрецький історик Геродот. Він поділив скіфів на чотири групи: царські, кочові, скіфи-хлібороби і скіфи-орачі. Останні, як і частина скіфів-хліборобів, були автохтонного походження, нащадками трипільців, протослов’янами.

Скіфи створили високу матеріальну культуру, увібравши кращі досягнення цивілізації Сходу, Кавказу, Греції і Риму. Але тривала експлуатація господарських ресурсів виснажила лісостеп і стала однією з головних причин занепаду Скіфії. Після її загибелі до середини III ст. н.е. у степах Північного Причорномор’я панували тільки сармати. Кінець їхньому пануванню поклали готи, довершили ж їхній розгром нові кочовики – гунни (IV ст. н.е.).

Важливу роль в стародавній історії України відіграли греки-колоністи. У середині УІІ ст. до н.е. вони заснували у Північному Причорномор’ї та Приазов’ї цілий ряд торговельних факторій, що перетворились на рабовласницькі міста-республіки. Найважливішими серед них були Тіра, Ольвія, Херсонес, Фанагорія, Пантікапей, Танаїс та ін. Між ними і місцевим населенням встановилися тісні торговельно-економічній культурні зв’язки. Заселення греками Північного Причорномор’я відбувалося в умовах формування рабовласницького укладу та відносного перенаселення Греції. Колонії засновувались, як правило, організовано. Їхали сюди переважно безземельні селяни, ремісники, торговці. В історії античних міст-держав Північного Причорномор’я виізначаються 2 основних періода: 1-й період (VI – I ст. до н.е.) характеризується відносно самостійним життям на грунті елінських традицій та мирними відношеннями з скіфськими племенами; 2-й период (I си. до н.е. – 70-і роки IV ст. н.е.) – поступове проникнення Риму й постійні руйнівні напади готів та гунів.

У перший половині VI ст. до н.е. мешканці Милету заснували грецьке місто-державу – Ольвія (недалеко від сучасного с. Парутино Миколаївської області). В Південно-Зхідному Криму були заснованні місто-держава Херсонес (навколо сучасного Севастополю). Це місто-держава – поліс було засновано в 422 – 421 рр. до н.е. мешканцями з Гераклеї Понтійської. На Керчинському та Таманському півострові були засновані міста-держави Пантикапей (сучасна Керчь), Феодосія, Фанагория та ін. Всі вони виникли переважно в IV ст. до н.е. Форма політичного устрою та адміністративно-територіальна структура античних міст-держав Південної України були точною копією грецьких полісів та представляли собою (за висключенням Боспорського царства) рабовласницьки демократичні республіки.

Єдиним державним об’єднанням грецьких міст-держав було Боспорське царство, яке виникло у V ст. до н.е. Його Столицею став Пантікапей. Охоплювало воно Керчинський і Таманський півострів та північне узбережжя Азовського моря. У 107 р. н.е. Боспорську державу зайняв Цар Мітрідат IV Євпатор. Свою владу він поширив на Херсонес, Ольвію і Тіру. Тиск північних племен на прибережні міста в останні століття до н.е. та перщі століття н.е. підштштовхував їх під протекторат Риму. В декількох населених пунктах Північного Причорномор’я римляни расположили власні гарнизони, а Ольвія, Херсонес та Тира війшли у склад римської провинції Ніжняя Мізія. Після встановлення панування Римської імперії у ІІ ст. н.е. Північне Причорномор’я потрапляє в залежність від Риму. Але на початку нашої ери поширюється тиск на Північне Причорномор’я і Приазов’я кочових народів, який співпав із загальною кризою рабовласницької системи. Спочатку готи у III ст. н.е. спустошили, а потім гунни у другій половині IV ст. н.е. остаточно знищили квітучі місцеві міста і поселення. Вцілів лише Херсонес, який упродовж тисячоліття був форпостом Візантії у Північному Причорномор’ї.

Отже, в стародавню добу на території України проживало багато різних народів і племен. Вони залишили значний слід в історії та культурних традиціях місцевого населення в складанні праслов’янського етнічного масиву, що з рештою призвело у подальшому до створення передумов для виникнення східно-слов’янської держави – Київська Русь.