2. Розділи наукової роботи

2.1. Тема роботи

Тема роботи визначається автором спільно з нау­ковим керівником, розглядається на засіданні ка­федри, затверджується вченою радою факультету та університету. Затверджені теми курсових, дипломних і магістерських робіт, можуть бути частково змінені (у зв’язку з виробничими умовами) і перезатверджені на засіданнях вченої ради факультету (для курсових) та університету (для дипломних і магістерських). Тема формулюється чітко і коротко.

2.2. Характеристика розділів роботи

Курсова і кваліфікаційна робота за змістом і якістю оформлення повинна відповідати сучасним вимогам, які ставляться до таких робіт. Орієнтовно структура може бути такою:

ТИТУЛЬНИЙ АРКУШ

ЗМІСТ

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ І ПОЗНАЧЕНЬ (за необхідності)

ВСТУП

ОГЛЯД ЛІТЕРАТУРИ

ОБ’ЄКТ ТА МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ

АНАЛІЗ РЕЗУЛЬТАТІВ ДОСЛІДЖЕННЯ ТА ЇХ ОБГОВОРЕННЯ

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

ДОДАТКИ (за необхідності).

2.2.1. Титульний аркуш.

Титульний аркуш є першою сторінкою, яка містить: найменування вищого навчального закладу, кафедри, де навчаються студенти, назву роботи, прізвище, ім’я та по батькові студента, науковий ступінь, вчене звання, прізвище, ім’я, по батькові наукового керівника. У разі виконання роботи за межами кафедри вказується установа, де вона виконувалася і науковий ступінь, вчене звання, прізвище, ім’я, по батькові наукового керівника за місцем виконання (додаток А).

2.2.2. Зміст.

Зміст містить нумерацію та назви усіх розділів та підрозділів із зазначенням номеру їх початкової сторінки. Відповідно специфіки кваліфікаційної роботи характер змісту буде відрізнятись у роботах ботанічного, зоологічного, загальнобіологічного, методичного спрямування (додаток Б).

2.2.3. Перелік умовних скорочень.

Перелік умовних скорочень та позначень складають за умови повторення термінів більше трьох разів у тексті. Перелік друкують двома колонками, де зліва, за абеткою, наводять скорочення, а справа їх розшифровку (додаток В).

2.2.4. Вступ.

Цей розділ пишуть після того, як написана основ­на частина роботи та викладені висновки. У вступі наукової роботи подається обґрунтування проблеми й актуальності вибраної теми. Виходячи із актуальності теми, ставиться мета і завдання дослідження, формулю­ється предмет та об'єкт дослідження, теоретичне та практичне значення отриманих результатів.

Рекомендована орієнтовна послідовність цього розділу:

• Актуальність теми. Шляхом критичного аналізу та порівняння з відомими розв’язаннями проблеми обґрунтовують актуальність і доцільність роботи для розвитку відповідної галузі науки чи виробництва, особливо на користь України. Висвітлення актуальності не повинно бути багатослівним. Досить кількома реченнями висловити головне – сутність проблеми або наукового завдання.

• Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Коротко показати зв'язок вибраної теми з на­прямком наукових досліджень кафедри факультету або інших організацій.

• Мета і завдання дослідження. Формулюють мету роботи та завдання, які необхідно вирішити для до­сягнення поставленої мети. Не слід починати формулювання теми зі слів "Дослідження...", "Вивчення...", тому що ці поняття вказують на засіб досягнення мети, а не са­му мету. Мета роботи звичайно тісно переплітається з її назвою і повинна чітко вказувати, що саме вирішується в ній.

• Об’єкт дослідження – це процес або явище, що породжує проблемну ситуацію й обране для вивчення.

• Предмет дослідження міститься в межах об’єкта. Об’єкт і предмет дослідження як категорії наукового процесу співвідносяться між собою як загальне і часткове. В об’єкті виділяється та його частина, яка є предметом дослідження. Саме на нього спрямована основна увага дослідника, оскільки предмет дослідження визначає тему наукової роботи.

• Методи дослідження. Подають перелік використаних методів дослідження для досягнення поставленої в роботі мети.

• Наукова новизна одержаних результатів. Автор подає коротку анотацію нових наукових рішень, запропонованих в результа­ті досліджень; показує відмінність одержаних ре­зультатів від відомих раніше, описує ступінь новиз­ни (вперше одержано, удосконалено, отримало пода­льший розвиток). При формулюванні наукової новизни можна, зокрема, вживати такі вирази: “вперше формалізовано...”, “розроблено метод...”, який відрізняється від…”, “доведена залежність між...”, “досліджена поведінка...” і показано...”, “доопрацьовано (відомий) метод...”, “створена концепція, що узагальнює... і розвиває...”, “досліджено новий ефект...”, “розроблено нову систему... з використанням відомого принципу...”.

• Практичне значення отриманих результатів. У робо­ті, що має теоретичне значення, треба подати відо­мості про наукове використання результатів досліджень або рекомендації щодо їх використання, а в роботі, що має прикладне значення, – відомості про практичне засто­сування отриманих результатів або рекомендації щодо їх використання. За необхідності подають короткі відомості щодо впровадження результатів дослі­джень із зазначенням назв організацій, в яких мо­жуть бути використані результати дослідження.

• Апробація результатів дослідження. При написанні курсових, дипломних і магістерських робіт (двох останніх обов’язково) результати дослідження оприлюднюються на наукових конференціях, з’їздах, симпозіумах, нарадах, круглих столах, семінарах тощо. Тому слід вказати на яких наукових зібраннях було апробовано результати досліджень.