- •Загальні положення
- •2. Розділи наукової роботи
- •2.1. Тема роботи
- •2.2. Характеристика розділів роботи
- •2.2.1. Титульний аркуш.
- •2.2.4. Вступ.
- •2.2.5. Огляд літератури (аналіз літературних джерел).
- •2.2.6.1. Фізико-географічна характеристика території дослідження.
- •2.2.7. Аналіз результатів дослідження.
- •2.2.8. Висновки.
- •2.2.9. Список використаних джерел.
- •2.2.10. Додатки.
- •3. Вимоги до оформлення курсової та кваліфікаційної роботи
- •3.1. Загальні вимоги до друку
- •3.2. Нумерація
- •3.3. Ілюстрації
- •3.4. Таблиці
- •3.5. Формули
- •3.6. Посилання
- •3.7. Список використаних джерел
- •3.8. Додатки
- •5. Підготовка до захисту
- •6. Захист та оцінювання роботи
- •Адвентивна флора м.__________.
- •Адвентивна флора м.__________.
- •“До захисту допущено” Завідувач кафедри
- •“До захисту допущено” Завідувач кафедри
3.3. Ілюстрації
Основними видами ілюстративного матеріалу в роботах є: креслення, технічний рисунок, схема, фотографія, діаграма, графік. Якість ілюстрацій потрібна для забезпечення їх чіткого відтворення (електрографічне копіювання, мікрофільмування). Ілюстрації виконують чорнилом, тушшю або пастою чорного кольору на білому непрозорому папері. В роботі слід застосовувати лише штрихові ілюстрації й оригінали фотознімків.
Фотознімки розміром менше за формат А4 наклеюють на стандартні аркуші білого паперу формату А4.
Ілюстрації мають назву, яку розміщують після номеру ілюстрації. В разі необхідності ілюстрації доповнюють пояснювальними даними (підрисунковий підпис). Назва рисунка може містити такий елемент, як експлікацію, яка будується так: деталі сюжету позначають цифрами, які виносять у підпис, супроводжуючи їх текстом. Експлікація не замінює загального найменування сюжету, а лише пояснює його. Приклад:
Рис. 1. Будова клітини: 1 – ядро; 2 – мітохондрії; 3 – хлоропласти; 4 – рибосоми.
У тому місці, де викладається тема, пов’язана з ілюстрацією, і де читачеві треба вказати на неї, розміщують посилання у вигляді виразу в круглих дужках «(рис. 3.1)», або зворот типу: «…як це видно з рис. 3.1», або «…як це показано на рис. 3.1»
3.4. Таблиці
Цифровий матеріал оформляється, як правило, у вигляді таблиць. Зразок побудови таблиці:
Таблиця (номер)
Назва таблиці
Заголовки
граф
Головка |
|
|
||
|
|
|
Підзаголовки граф |
|
|
|
|
|
|
Рядки |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Кожна таблиця має назву, яку розміщують зверху і друкують симетрично до тексту. Назву і слово "Таблиця" починають з великої літери. Назву наводять жирним шрифтом.
Заголовки граф починаються з великих літер, підзаголовки з малих, якщо вони складають одне речення із заголовком, і з великих, якщо вони є самостійними. Графу з порядковими номерами рядків включати не треба.
Таблицю розміщують після першого згадування про неї в тексті таким чином, щоб її можна було читати без повороту переплетеного боку роботи або з поворотом за годинниковою стрілкою. Таблицю з великою кількістю рядків можна переносити на інший аркуш. Таблицю з великою кількістю граф можна ділити на частини і розміщувати одну частину під іншою в межах однієї сторінки. Якщо рядки або графи таблиці виходять за формат сторінки, то в першому випадку в кожній частині таблиці повторюють її головку, а в другому – бокову частину.
Якщо текст, який повторюється в графі таблиці, складається з одного слова, його можна замінювати лапками; якщо ж з двох або більше слів, то при першому повторенні його замінюють словами "Те саме", а далі лапками. Ставити лапки замість цифр, марок, знаків, математичних і хімічних символів, які повторюються, не слід. Якщо цифрові або інші дані в якомусь рядку таблиці не подають, то в ньому ставлять прочерк.
У тому місці, де викладається тема, пов’язана з таблицею, і де читачеві треба вказати на неї, розміщують посилання у вигляді виразу в круглих дужках «(табл. 3.1)».
