1.2 Категорії інформаційної безпеки

Інформація з погляду інформаційної безпеки має такі категорії:

• конфіденційність - гарантія того, що конкретна інформація доступна тільки тому колу осіб, для якого вона призначена. Порушення цієї категорії називається розкраданням або розкриттям інформації;

• цілісність - гарантія того, що інформація зараз існує в її вихідному вигляді, тобто при її зберіганні або передачі не було зроблено несанкціонованих змін. Порушення цієї категорії називається фальсифікацією повідомлення;

• автентичність - гарантія того, що джерелом інформації є саме та особа, що заявлена як її автор. Порушення цієї категорії також називається фальсифікацією, але вже автора повідомлення;

• апелювальність - досить складна категорія, але часто застосовується в електронній комерції - гарантія того, що при необхідності можна буде довести, що автором повідомлення є саме заявлена людина, і не може бути ніхто інший. Відмінність цієї категорії від попередньої в тому, що при підміні автора, хтось інший намагається заявити, що він автор повідомлення, а при порушенні апелювальності - сам автор намагається "відхреститися" від своїх слів.

Відносно інформаційних систем застосовуються інші категорії :

• надійність - гарантія того, що система поводиться в нормальному й позаштатному режимах так, як заплановано;

• точність - гарантія точного й повного виконання всіх команд;

• контроль доступу - гарантія того, що різні групи осіб мають різний доступ до інформаційних об'єктів, і ці обмеження доступу постійно виконуються;

• контрольованість - гарантія того, що в будь-який момент може бути зроблена повноцінна перевірка будь-якого компонента програмного комплексу;

• контроль ідентифікації - гарантія того, що клієнт, підключений у цей момент до системи, є саме тим, за кого себе видає;

• стійкість до навмисних збоїв - гарантія того, що при навмисному внесенні помилок у межах заздалегідь обговорених норм система буде поводитися так, як обговорено заздалегідь.

1.3 Абстрактні моделі захисту інформації

Однією з перших моделей була опублікована в 1977 модель Біба (Biba). Відповідно до неї всі суб'єкти й об'єкти попередньо поділяються на декілька рівнів доступу, а потім на їх взаємодії накладаються наступні обмеження: 1) суб'єкт не може викликати на виконання суб'єкти з більш низьким рівнем доступу; 2) суб'єкт не може модифікувати об'єкти з більш високим рівнем доступу. Як бачимо, ця модель дуже нагадує обмеження, введені в захищеному режимі мікропроцесорів Intel 80386+ щодо рівнів привілеїв.

Модель Гогена-Мезигера (Goguen-Meseguer), представлена ними в 1982 році, заснована на теорії автоматів. Відповідно до неї система може при кожній дії переходити тільки з одного дозволеного стану в декілька інших. Суб'єкти й об'єкти в даній моделі захисту розбиваються на групи - домени і перехід системи з одного стану в інший виконується тільки відповідно до так званої таблиці дозволів, у якій зазначено, які операції може виконувати суб'єкт, скажімо, з домена C над об'єктом з домена D. У даній моделі при переході системи з одного дозволеного стану в інший використовуються транзакції, що забезпечує загальну цілісність системи.

Сазерлендська (від англ. Sutherland) модель захисту, опублікована в 1986 році, наголошує на взаємодії суб'єктів і потоків інформації. Так само як й у попередній моделі, тут використовується машина станів з множиною дозволених комбінацій станів і деяким набором початкових позицій. У даній моделі досліджується поведінка множинних композицій функцій переходу з одного стану в інший.

Важливу роль у теорії захисту інформації відіграє модель захисту Кларка-Вільсона (Clark-Wilson), опублікована в 1987 році й модифікована в 1989. Засновано дану модель на повсюдному використанні транзакцій і ретельному оформленні прав доступу суб'єктів до об'єктів. Але в даній моделі вперше досліджена захищеність третьої сторони в даній проблемі - сторони, що підтримує всю систему безпеки. Цю роль в інформаційних системах відіграє програма-супервізор. Крім того, у моделі Кларка-Вільсона транзакції вперше були побудовані за методом верифікації, тобто ідентифікація суб'єкта здійснюється не тільки перед виконанням команди від нього, але й повторно після виконання. Це дозволило зняти проблему підміни автора в момент між його ідентифікацією й самою командою. Модель Кларка-Вільсона вважається однією із найсучасніших відносно підтримки цілісності інформаційних систем.