30. Робота над засвоєнням синтаксичного зв’язку між членами речення.

Під час опрацювання елементів синтаксису однією з центральних є робо-

та над встановленням зв’язків

між членами речення, спостереженням засобів

сполучення синтаксичних одиниць. Уміння встановлювати зв’язки між членами

речення в кінцевому результаті має привести до усвідомлення і розрізнення слово-

сполучення і граматичної основи речення, до оволодіння нормами сполучуваності

слів української мови, а отже, й до досягнення високого рівня культури усного

й писемного мовлення. У початкових класах учні засвоюють лише одну з ознак словосполучення:

слова в ньому пов’язуються за смислом і граматично — за допомогою закінчень

слів або закінчень і прийменників; зв’язок встановлюється постановкою питання

від головного слова до залежного. Інших диференціальних ознак словосполучення

(за способом вираження стрижневого слова, за характером смислових відношень,

за видами граматичного зв’язку) не вивчають. І саме тому, що не вивчають усіх

ознак словосполучення, не використовують

послідовно й самий термін «слово-

сполучення». Вживають вираз «сполучення слів», під яким можна розуміти

як

словосполучення, так і сполучення підмета з присудком.

Однак у процесі прак-

тичної роботи учні поступово вчаться відрізняти сполучення головних членів від

інших сполучень слів. З цією метою з перших же кроків навчання

учнів вчать

визначати основу речення. У 3 класі встановлюють

двосторонній зв’язок між під-

метом і присудком, засвоюючи при цьому, що між іншими членами речення існує

зв’язок лише односторонній. Отже, в інших сполученнях

слів (словосполученнях)

завжди є залежне слово, до якого ставиться питання від головного: хустина (яка?)

червона; читаю (як?) добре; мокрий (від чого?) від дощу.

31. Вивчення однорідних членів речення.

Однорідні члени речення вивчають у 4 класі, однак це не означає, що з яви-

щем однорідності учні ознайомлюються тут уперше. Цьому передують численні

спостереження речень з однорідними членами, що в 1—3 класах називають пере-

лічуванням. У процесі читання окремих речень, текстів постійно звертається увага

на інтонацію перелічування, на наявність коротких пауз між словами і позначення

цих пауз на письмі, де це потрібно, комами.

На уроках, відведених на формування власне поняття «однорідні члени ре-

чення», учні повинні засвоїти, що:

1) однорідні члени відповідають на одне і те саме питання і зв’язані з одним

і тим самим словом;

2) однорідними можуть бути підмети, присудки і другорядні члени речення;

3) при однорідних членах можуть бути залежні слова;

4) однорідні члени поєднуються за допомогою інтонації і сполучників і(й),

а, але;

5) за відсутності сполучників між однорідними членами ставляться коми;

6) перед сполучниками а, але завжди ставляться коми. Роботу над однорідними членами не слід завершувати уроками, присвяченими

їх вивченню. Вона має тривати до кінця навчального року під час опрацювання

інших тем граматики. У текстах вправ є чимало речень з однорідними членами,

і вчитель повинен постійно сприяти принагідному повторенню теоретичних відо-

мостей, закріпленню пунктуаційних умінь і навичок учнів. Крім того, слід заохо-

чувати учнів використовувати однорідні члени під час написання робіт творчого

характеру.

Цьому сприятиме насамперед добір завдань, які вимагали б викорис-

тання однорідних членів. Учні повинні не тільки знати, що таке однорідні члени, а й самостійно вжи-

вати їх в усному й писемному мовленні.