Геоморфологічні карти

Геоморфологічні карти складаються для найбільш повного і наочного показу характеристик рельєфу, відсутніх чи виражених менш чітко на загальногеографічних картах. Основою геоморфологічних карт є загальногеографічні карти.

При створенні геоморфологічних карт використовуються елементи загальногеографічної основи: висотні характеристики рельєфу (горизонталі, ізобати, оцінки висот і глибин) гідрографічна мережа, берегові лінії. Контури і характеристики рослинного покриву, дорожня мережа, населені пункти, об'єкти господарської діяльності людини та інше можуть бути збережені на робочій основі для кращого орієнтування на місцевості, для прив'язки геоморфологічних об'єктів, але при остаточному оформленні, як правило цілком знімаються. Ступінь генералізації визначається масштабом, призначенням і змістом карти.

За масштабом геоморфологічні карти поділяються на крупномасштабні — від 1:200000 і крупніше, средномасштабні — від 1:200000 до 1:1000000 включно, дрібномасштабні — дрібніше 1:1000000. Карти масштабу дрібніше 1:5000000 належать до оглядових.

За призначенням і змістом геоморфологічні карти поділяються на приватні і загальні. На приватних картах передаються окремі

128

характеристики рельєфу: морфометрія, морфографія, вік, глибина розчленовування, ухили поверхонь, генетичні групи і типи (флювіальний, карстовий, льодовиковий). На загальних картах рельєф характеризується за сукупністю ознак, з яких найголовнішими є морфологія (морфографія + морфометрія), генезис і вік.

Геоморфологічні карти поділяють також на аналітичні, синтетичні і комплексні. Як приклад аналітичних карт можуть бути зазначені вже згадані вище приватні карти. Синтетичні карти складаються для характеристики будь-якого об'єкту, району, типу рельєфу і по сумі (синтезу) характеристик. Комплексні карти відрізняються тим, що на них передаються численні об'єкти, які часто характеризуються в різних показниках. Таким показником можуть бути вік, морфографічні ознаки, генезис і т.д. Загальні геоморфологічні карти на великі території складаються за методом комплексних карт.

Виділяють також ряд геоморфологічних карт усілякого призначення. Це можуть бути карти, що складаються при пошуках і розвідці корисних копалин, на місця запроектованих інженерних споруджень, на території сільськогосподарських земель, по трасах доріг та ін.

Вихідними матеріалами при створенні геоморфологічних карт є загальногеографічні і тематичні карти (геологічні, тектонічні, палеогеографічні та ін.), літературні джерела, аеро-космознімки, польові спостереження. Відносне використання перерахованих вихідних матеріалів визначається призначенням створюваної карти. Наприклад, основою для морфометричних і морфографічних карт служать висотні і планові характеристики рельєфу, гідрографічна мережа, тобто ті об'єкти, що входять в обов'язкове навантаження топографічної основи. Такі карти зазвичай складаються в камеральних умовах. Морфогенетичні карти, що відображають генезис рельєфу, вимагають залучення великого і різноманітного матеріалу. У ряді випадків для створення таких карт великого масштабу необхідні польові дослідження, широке використання аерознімків і тематичних карт. Крупно- і середньомасштабні геоморфологічні карти використовуються також при створенні дрібномасштабних комплексних і оглядових карт.

129

При створенні геоморфологічних карт і для передачі на них виділених об'єктів, їхніх характеристик розробляються спеціальні системи умовних позначок. Карти можуть бути виконані з використанням фарб, різних знаків і індексів — у кольоровому чи чорно-білому оформленні з використанням штрихів, значків, індексів і ін. Більше число характеристик об'єктів, що картографуються може бути передане на картах, які виконано тільки в кольоровому оформленні.

Для складання й оформлення геоморфологічних карт розроблені численні системи умовних позначок — легенд. Однак, єдиної загальновизнаної легенди немає.

В основу розробки змісту карти покладене поняття про геотектуру, морфоструктуру і морфоскульптуру. На карті й легенді виділені суша, дно морів і океанів; група позначень дана для характеристики типів берегів.

Геотектури і морфоструктури суші зображуються фоновим розфарбуванням. Для цього використовується 77 умовних позначок основних кольорів і відтінків. Елементи морфоскульптури зображені штрихуванням і значками. Кольорові суцільні, штрихові і пунктирні лінії використані для показу границь поширення реліктової льодовикової морфоскульптури, границь поширення вічної мерзлоти і криогенних форм (морфоклиматичні елементи), виділення районів розвитку могутніх полоїв і ін. Для уточнення характеристик морфотектонічних елементів застосовуються індекси — букви і цифри.

Геотектури і морфоструктури поділені на рівнинні області платформ, позначені на карті індексом Р (рlanum — рівнина), і гірські спорудження складчастих поясів - індекс М (mons — гора).

Рівнинні області підрозділені за віковими і морфологічними особливостями на цокольні рівнини і плоскогір'я древніх щитів (РS), рівнини і плато древніх плит (РК), рівнини, низовини і дрібно сопочник молодих (епікаледонських і епігерцинських) платформ (РN). Подальша градація проводиться шляхом розподілу рівнин на низинні, піднесені плато, а також на денудаційні, цокольні, пластові і ряд інших.

Підрозділяють рівнини і за їхнім географічним положенням. Для передачі цих характеристик на карті використовується

130

кольорове тло (зеленувато-сірий — низовини, жовтуватий — височини, жовтий — плато й ін.) і цифри, а в легенді додаткові характеристики дані текстом. Гірські споруди складчастих областей підрозділені за тектонічною будовою, віком, морфологією і географічним положенням.

Морфоскульптура суші характеризується за генезисом, за її приуроченістю до кліматичних (морфокліматичних) зон і за віком. Виділяються області сучасних льодовикових і криогенних форм рельєфу, древніх льодовикових (з виділенням комплексів свіжих форм рельєфу останнього зледеніння і древніх материкових зледенінь), древніх і сучасних флювіальних форм рельєфу, області аридних форм рельєфу і форм рельєфу різного генезису (карстових форм, берівських бугрів і ін.). Додатковими позначеннями показані лавові плато, тектонічні вали, вулканічні конуси й ін.

Геотектури і морфоструктури дна морів і океанів зображуються на карті фоновим фарбуванням з використанням відтінків блакитного кольору, у деяких випадках з додаванням сірого і зеленуватого. Підрозділу першого порядку: материкова обмілина —- 3, перехідна зона — Т, ложі океану — О. Прикладом підрозділу другого порядку може служити материкова обмілина, у межах якої виділені: прибережна обмілина (абразивно-акумулятивна рівнина) — З1; горбкувата рівнина за межами прибережної обмілини — З2; субгоризонтальні акумулятивні рівнини дна улоговин — З3; схили гірських споруд і круті уступи — З4.

Морфоскульптура дна морів і океанів показана штрихами. Виділяються генетично однорідні поверхні, створювані сучасними екзогенними процесами, наприклад абразією й акумуляцією в зоні впливу вітрового хвилювання, акумулятивно-суспензійні й ін. Додатковими позначеннями (значки і лінії) показані підвідні гори, русла суспензійних потоків, край материкової обмілини й ін.

Морфогенетичні типи морських берегів поділені на береги, сформовані субаеральними і тектонічними процесами і мало змінені морем, що формуються переважно під дією нехвильових факторів (дельтові, ваттові, термоабразивні, крижані) і що формуються хвильовими процесами. Типи морських берегів на карті показані значками.

131

Додатковими позначеннями (значки і лінії) показані підвідні гори, русла суспензійних потоків, край материкової обмілини й ін.

Морфогенетичні типи морських берегів поділені на береги, сформовані субаеральними і тектонічними процесами і мало змінені морем, що формуються переважно під дією нехвильових факторів (дельтові, ваттові, термоабразивні, крижані) і що формуються хвильовими процесами. Типи морських берегів на карті показані значками.