Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Metodichka_2_Konspekt_LE.doc
Скачиваний:
1
Добавлен:
01.05.2025
Размер:
2 Мб
Скачать
☆

Космічне ландшафтознавство

Космічне ландшафтознавство - це дослідження ландшафтних комплексів із Космосу. Основними методами космічних досліджень ландшафтних комплексів є : 1) візуальний; 2) фотографічний; 3) телеві­зійний; 4) спектрометричний; 5) мікрохвильовий. Найпоширенішим є фотографічний. Масштаби космічних знімків та їхня роздільна здат­ність змінюються в залежності від висоти польоту і поставленої мети. Знімки можуть бути отримані в різних зонах спектру, зокрема спектро­зональні, тобто кольорові. Використання телевізійних зображень до­зволяє миттєво передавати фотозображення із Космосу.

Космічні спостереження, що проводяться за єдиним планом, дозво­ляють оглядати одночасно площі до 100 млн. км2, робити спостережен­ня на протязі секунди і розтягувати їх на декілька років, бачити Землю в різних спектральних інтервалах, отримувати про неї інформацію без­перервно і автоматично обробляти її.

9.5. Геофізика ландшафтів

Мета: вивчити геофізику ландшафтів, основні терміни.

План:

1.Геофізика ландшафтів.

2.Метод балансів.

Геофізика ландшафтів — це наука, що вивчає фізичні процеси функціонування, які протікають в ПТК, а саме радіаційний, тепло­вий, водний і речовинний обміни. Основним методом вивчення фізи­чних процесів в ПТК є метод балансів.

Метод балансів полягає у визначенні різниці між кількістю енергії і речовини, які надходять в ПТК і виходять з нього по різних каналах. Цей метод дозволяє розглядати потоки енергії і речовини, говорячи мо­вою кібернетики, на "вході" у геосистему і на "виході" з неї, внутрішні перетворення і взаємозв'язок процесів в ландшафті. Так, при вивченні зміни снігового покриву в межах ПТК визначаються кількісно всі про­цеси трансформації снігового покриву: випадання, перевіювання, та­нення і т.д. Склавши баланс цих процесів, дізнаються про їх спряму­вання (йде накопичення або збиток), структуру статей (внаслідок чого відбулись зміни), співвідношення між статтями (що впливає сильніше і що слабкіше). Метод балансів дозволяє вивчати добові і річні цикли динаміки ПТК, аналізувати розподіл потоків речовини і енергії по різ­них каналах. Баланс полегшує пошуки шляхів впливу на процеси і ме­тодів зміни їх у потрібному напрямі. Маючи перед собою розклад ста­тей балансу, легко бачити, на які з них можна і потрібно впливати.

Дослідження балансу відбувається в такому порядку: 1) відповідно до рівняння балансу складається список статей приходу і витрат - фак­торів розподілу і перетворення речовини і енергії; 2) кількісно вимірю­ється кожний фактор; 3) розраховується привхідна і розхідна частини балансу; 4) з'ясовуються направленість процесу (йде накопичення або витрата речовини чи енергії); 5) встановлюється співвідношення між статтями і сила впливу різних факторів на хід процесу. Виділяють чо­тири основні баланси ПТК: 1)радіаційний, 2) тепловий, 3) водний, 4) речовин­ний.

Метод балансів використовує для вивчення функціонування ПТК і Н.Л.Беручашвілі. Але процеси обміну і трансформації речовини і енергії в ПТК він вивчає відповідно до певних станів природних ком­понентів, які складають ПТК, та типізації цих станів по відношенню до різних пір року. Н.Л.Беручашвілі називає стани ПТК стексами, під якими він розуміє "певні добові стани структури і функціонування природних комплексів, які зв'язані із сезонними та погодними умова­ми". Усі стекси Н.Л.Беручашвілі класифікує за термічними умовами, умовами зволоження і умовами функціонування.

За термічними умовами стекси поділяються на 6 градацій: 1) моро­зні (кріотермальні) - стани від'ємних температур; 2) дуже прохолодні (нанотермальні) - стани низьких додаткових температур (0-5о); 3) прохолодні (мікротермальні) - стани відносно низьких додаткових темпе­ратур повітря (5-10°); 4) помірно-теплі (мезотермальні) - стани серед­ніх температур повітря (10-15°); 5) теплі (макротермальні) - стани ви­соких температур повітря (15-20°); 6) жаркі (мегатермальні) - стани дуже високих температур повітря (понад 20°).

За умовами зволоження розрізняють 4 градації стексів: 1) екстра-гумідні - стани з одним або декількома геогоризонтами з переважанням гідромас над іншими геомасами (аеромасами, фітомасами, зоомасами, мортмасами, педомасами, літомасами); 2) гумідні - стани із середнім або підвищеним вмістом гідромас (води) в усіх геогоризонтах; 3) семіарідні - стани з одним або декількома геогоризонтами з недостатньою кількістю вологи; 4) арідні - стани з повним дефіцитом вологи в усьому вертикальному профілі.

За умовами функціонування виділяють: 1) нівальні (при випаданні сні­гу, 2) плювіальні (при випаданні дощу), 3) пірогенні (при пожежах), 4) еолові (при переміщенні матеріалу вітром), 5) гравігенні (при обвалах, осипах, зсувах і т. ін.) та інші стекси.