1.2. Інтерактивні технології формування екологічної компетентності молодших школярів

Кожна людина свідомо чи несвідомо приймає деякі з тих широких можливостей, які надає власний досвід, знання і культура щодо цінностей, ставлень, дій щодо природи.

Найчастіше людина керується прийнятими у суспільстві й некритично засвоєними традиціями і нормами, власними звичками або емоційними станами.

Але вибір може здійснюватись, орієнтуючись на мету, засоби, наслідки своїх дій. У такому випадку людина може пояснити, чому і навіщо вона вчинила саме так, а не інакше, а отже, здатна відповідати за свої вчинки.

Із цього зрозуміло, що вибір і відповідальність - це взаємозалежні і взаємопов'язані категорії, тому що свідомий вибір передбачає врахування наслідків (усвідомлення того, що вибір може мати і невраховані наслідки) і добровільну внутрішню згоду діяти у зв'язку з ними.

Відповідальне ставлення до природи передбачає прийняття рішень і відповідну діяльність. Попередні вправи добре ілюструють, що навіть наші дії у повсякденному житті впливають на довкілля. Цей вплив може бути як позитивним, так і негативним. Все залежить від нашої поведінки, від рішень, які ми приймаємо.

Для формування й удосконалення вмінь приймати відповідальні рішення також існують спеціальні вправи. Для учнів молодших класів можна використати таку вправу (див. Додаток 1 А).

Під час виконання вправи акцентуйте увагу на тому, що прийняття рішення – це вибір з двох чи більше можливостей. Відповідальне рішення – це завжди свідомий вибір, коли людина зважує всі негативні й позитивні наслідки.

Проаналізуйте з учасниками ситуацію, використовуючи схему «Прийняття рішення» (див. Додаток 1 Б), зображену заздалегідь на великому аркуші, особливо звертаючи увагу на позитивні та негативні наслідки.

Після цього утворіть 3 невеликих групи і нехай кожна з них так само проаналізує іншу ситуацію, вказавши позитивні й негативні сторони кожного варіанту рішення.

Звертайте на це увагу, оскільки трапляється, що учні розглядають лише один варіант рішення і не аналізують інші.

За 10-15 хвилин представники груп у стислій формі повідомляють про ситуацію, яку аналізували, і про прийняте ними рішення, аргументуючи свій вибір. Нехай учні запропонують якомога більше способів вирішення ситуації. Не критикую чи відповіді, коротко випишіть їх на дошці, а учні оцінять кожний спосіб з погляду його позитивних і негативних наслідків.

Наголосіть, що вибір рішення у будь-якій ситуації є виваженим і обґрунтованим лише тоді, коли розглянуті позитивні й негативні наслідки кожного варіанту. Дайте можливість учням обрати найвдаліший, на їх думку, вихід з ситуації.

Робота в малих групах.

Щоб екологічна навчально-виховна діяльність була ефективнішою, можливість проявити себе у вирішенні ігрового завдання бажано надати кожному учневі. Однак у класі, як правило, знаходяться діти з різним рівнем підготовки, здібностями та іншими психолого-педагогічними характеристиками, і в звичайних умовах роботи з усім класом активніші учні будуть працювати краще, а інші - можуть не працювати взагалі. Щоб уникнути цієї вади великого колективу, можна об'єднати у групи різних за характеристиками гравців.

Групи бажано створювати не за бажанням учнів, що зазвичай обирають своїх найближчих друзів, а так званим «випадковим поділом». Такий поділ має ряд основних позитивних наслідків як для проведення роботи, так і для формування необхідних навичок спілкування загалом:

• «розрив» усталених зв'язків актуалізує учнів на створення і налагодження нових;

• у групі краще розкриваються здібності окремих учнів, адже у випадковому колективі руйнуються стереотипи, які склались щодо них у класі;

• у невеликій групі не можна залишитись не помітним і відсторонитись від завдання;

• колектив, що складається з 5-6 осіб, є оптимальним з погляду усвідомлення одночасно отриманої інформації, адже, як свідчать дослідження, людина може одночасно розмовляти саме з такою кількістю співрозмовників.

До того ж з процесу підготовки завдання вилучаються емоції суперництва між учнями, адже ролі теж розподіляються випадковим поділом і власним вибором. (Проте позитивне суперництво деякою мірою залишається як елемент міжгрупового спілкування).

Застосування такого підходу дає змогу враховувати індивідуальні риси особистості, сприяє кращій адаптації учнів до умов навчання, покращенню відносин з іншими учасниками, подоланню надмірної сором’язливості та комплексу «гіршого» чи «найкращого» учня», що нерідко зустрічається у школярів.

Під час роботи у невеликих групах діти почувають себе вільніше і впевненіше, у середині кожної ігрової групи відсутні прояви думок і висловлювань на зразок: «нехай інший, ліпший учень зробить»; «у Орєхової завжди виходить краще, бо вона відмінниця»; «я не вмію, у мене не вийде, бо я погано вчуся» тощо.

Учні однієї малої групи розподіляють між собою завдання, з урахуванням посильної участі кожного. Участь у роботі, яка передбачає певний особистий внесок у «інформаційний простір», сприяє розвиткові самоповаги учасників. Учні усвідомлюють власну значущість, бачать, що інші прислухаються до їхньої думки, зацікавлені в ній, співпереживають. У цьому випадку навіть сором'язливі школярі, які на стандартних уроках непомітні, поступово переборюють себе й починають активніше працювати, відчуваючи радість, коли цінують їхні думки.

Для учнів молодших класів, які працюють в малих групах можна взяти таку ситуацію «Як зменшити негативний вплив шкідливих речовин на здоров'я у власному помешканні?» (див. Додаток 2).

Рольові ігри-експромти.

Рольовий - один з улюблених типів ігор вітчизняної педагогіки. Однак оскільки «прес-конференції», «дні птахів», «круглі столи» та інші ігрові форми готуються заздалегідь і пов'язані з вивченням учнями текстів і ролей, вони не можуть називатись іграми в повному розумінні. Це радше «спектаклі», що, звичайно, теж можуть застосовуватись у екологічному вихованні. Не применшуючи їх ролі у навчально-виховному процесі, зазначимо очевидні вади, які значно зменшують можливості їх використання саме у навчанні.

Звичайні рольові спектаклі, здебільшого, готують заздалегідь; підготовка передбачає розподіл ролей (під час якого часто виникають конфлікти між учасниками), розробку сценарію чи послідовності виступів, створення костюмів та іншого реквізиту тощо. Отже, витрачається багато часу, і може статися так, що гравці «перегорять» і не отримають емоційного задоволення від процесу гри, оскільки й сценарій, й ролі, а часто й репліки пишуться одним - двома учнями чи вчителем. У такому випадку спектакль втрачає не тільки притаманні грі обов'язкові елементи імпровізації, несподіванки, а й один із засобів впливу на учня – «емоційний вибух», що супроводжується переживаннями. Тобто, виховний та навчальний вплив на учнів значно знижується.

Більшості цих вад можна позбутись, застосовуючи рольову гру - експромт. На відміну від звичних рольових ігор, вона готується й проводиться протягом уроку. Несподіване завдання активізує творчі здібності учнів, гравці отримують потужний емоційний поштовх, який блискавично актуалізує і здобуті знання, і фантазію, і почуття гумору (якщо потрібно за змістом гри). Актуалізовані інтелект та емоції спрямовуються на вирішення оригінального завдання.

Виховний вплив екологічних ігор-експромтів забезпечується внаслідок ігрового перевтілення – «метаморфози», що вимагає від учасника вміння поставити себе на місце іншого об'єкта (у цьому випадку природного - тварини чи рослини), відчути, як він почувається у пропонованій ситуації, як до неї ставиться, що думає про тих, хто цю ситуацію створив. І, відповідно, виразити свої відчуття словами у груповому спектаклі з власноруч написаними репліками. До того ж і роль учень обирає сам у межах окресленої групи. (Для вчителя спостереження за добором ролей учнями може служити додатковою психодіагностичною ознакою учнів і колективу, оскільки на вільний вибір ролей впливають і рівень самооцінки учня, і відчуття свого місця і ролі в колективі, і сформованість лідерських якостей тощо).

З процесу підготовки такої гри вилучаються емоції суперництва між учнями, адже ролі розподіляються випадково. Проте вони деякою мірою залишаються як елемент міжгрупового спілкування.

Робота у таких ігрових групах дає змогу учням розгортати спілкування у нових площинах, торкатись тематики, нехарактерної для звичайних розмов. У такому випадку учні психологічно «розкриваються», виявляючи свої приховані таланти та набувають нових знань та умінь. Проведення «експромтів» сприяє вихованню навичок роботи у випадковому колективі, покращує взаємодію між учнями, що виливається одразу в написання діалогів, а не реплік з їх подальшим узгодженням чи монологами у звичних рольових іграх. Учні неодноразово перебудовують власні ролі щодо реплік інших гравців (таким чином виховується вміння слухати партнера й співпрацювати з ним), доповнюють їх по ходу (розвивається здатність до імпровізації, підвищується швидкість мислення), гравці глибоко «входять у роль», починають говорити від імені іншого, співпереживають йому. Недаремно говорять, що граючись діти навчаються, а навчаючись граються.

Для учнів молодших класів можна запропонувати таку рольову гру-експромт «Твоя кімната» (див. Додаток 3).

Дискусія.

Запропонуйте учням обрати для обговорення одну з проблем (якщо не подобається жодна з наданих, нехай запропонують свою, але допоможіть сформулювати її так, щоб думки учнів могли розділитись). Для цього напишіть проблеми на дошці.

Для обговорення проблеми покладіть на підлогу дві таблички з написами «ТАК» і «НІ». Прочитайте формулювання проблеми, а учні нехай розійдуться до тих табличок, які відповідають їхній позиції з цього питання. Потім представники кожної з груп по черзі висловлюють свої думки, пояснюють, чому вони стоять саме біля цієї таблички.

Щоб учні не перебивали одне одного, дайте тому, хто має говорити, яскравий фломастер чи м'ячик і наголосіть, що говорити може лише той, у кого в руках цей предмет. Передавайте цей «мікрофон» бажаючим висловитись і тим, кого хотіли б почути ви чи школярі.

У кінці дискусії «помиріть» учнів, сказавши, що дуже часто не можна проблему вирішити однозначно, однак можливо, думки товаришів допоможуть комусь з учнів до неї інакше поставитись і зробити правильний вибір.

Для учнів молодших класів можна запропонувати такі проблемні теми для дискусій (див. Додаток 4).