2.Області застосування алгоритмів нечіткої логіки.
Безпосереднє використання алгоритмів нечіткої логіки в додатках - річ поки досить рідкісна. Втім, очевидною областю впровадження є всілякі експертні системи, у тому числі:
- нелінійний контроль за процесами (виробництво);
- системи, що самонавчаються, названі також класифікаторами (classifiers), дослідження ризикових і критичних ситуацій. У цій області особливо цінується спроможність системи з нечіткою логікою одночасно вдосконалювати декілька каналів узагальнення правил, що помітно відрізняє цей підхід від систем штучного інтелекту, по черзі охоплюючих одну закономірність за іншою;
- розпізнавання образів;
- фінансовий аналіз (ринки цінних паперів);
- дослідження даних (корпоративні сховища);
- вдосконалювання стратегій керування і координації дій, наприклад складне промислове виробництво.
Сьогодні елементи нечіткої логіки можна знайти в десятках промислових виробів - від систем керування електропоїздами і бойовими вертольотами до пилососів і пральних машин. Рекламні кампанії багатьох фірм (переважно японських) підносять успіхи у використанні нечіткої логіки як особливу конкурентну перевагу. Без застосування нечіткої логіки немислимі сучасні ситуаційні центри керівників західних країн, у яких приймаються ключові політичні рішення і моделюються всілякі кризові ситуації.
3.Зобразити фса барабанної сушарки прямоточної дії і вибрати комплекс технічних засобів автоматизації.
Білет №3
1Засоби UML для опису статичної структури моделі програмної системи.
Властивості нечітких множин.
Зобразити схему автоматизації барабанного протиточного сушильного агрегату і вибрати комплекс технічних засобів автоматизації.
1) Структурні діаграми:Класів Компонентів Композитної/складеної структури
Кооперації (UML2.0)
Розгортання
Об'єктів
Пакетів
Діаграма класів (Class diagram) — статична структурна діаграма, що описує структуру системи, вона демонструє класи системи, їхні атрибути, методи й залежності між класами.
Діаграма компонентів (Component diagram) — статична структурна діаграма, показує розбивку програмної системи на структурні компоненти й зв'язки (залежності) між компонентами. Як фізичні компоненти можуть виступати файли, бібліотеки, модулі, що виконуються файли, пакети й т.п.
Діаграма композитної/складеної структури (Composite structure diagram) — статична структурна діаграма, демонструє внутрішню структуру класів і, по можливості, взаємодію елементів (частин) внутрішньої структури класу.
Підвидом діаграм композитної структури є діаграми кооперації (Collaboration diagram, уведені в UML 2.0), які показують ролі й взаємодія класів у рамках кооперації. Кооперації зручні при моделюванні шаблонов проектування.
Діаграми композитної структури можуть використовуватися разом з діаграмами класів.
Діаграма розгортання (Deployment diagram) — служить для моделювання працюючих вузлів (апаратних засобів, node) і артефактів, розгорнутих на них. В UML 2.0 на вузлах розвертаються артефакти (англ. artifact), у той час як в UML 1.0 на вузлах розверталися компоненти. Між артефактом і логічним елементом (компонентом), що він реалізує, установлюється залежність маніфестації.
Діаграма об'єктів (Object diagram) — демонструє повний або частковий знімок моделируємої системи в заданий момент часу. На діаграмі об'єктів відображаються екземпляри класів (об'єкти) системи із вказівкою поточних значень їхніх атрибутів і зв'язків між об'єктами.
Діаграма пакетів (Package diagram) — структурна діаграма, основним змістом якої є пакети й відносини між ними. Твердого поділу між різними структурними діаграмами не проводиться, тому дана назва пропонується винятково для зручності й не має семантичного значення (пакети й діаграми пакетів можуть бути присутнім на інших структурних діаграмах). Діаграми пакетів служать, у першу чергу, для організації елементів у групи по якій-небудь ознаці з метою спрощення структури й організації роботи з моделлю системи.
2) В основі нечіткої логіки лежить поняття нечіткої множини.
Нехай U – універсальна множина, u – елемент U, a G – деяка властивість. Звичайна (чітка) підмножина Ауніверсальної множини U, елементи якої мають властивість G, визначається як множина впорядкованих пар {<µА(u)|u>}, де µА(u) – характеристична функція приналежності, що приймає значення 1, якщо u має властивість G, та 0 – у протилежному випадку.
Нечітка підмножина відрізняється від звичайної тим, що для елементів u з U немає однозначної відповіді «ні» або «так» щодо властивості G.
У зв’язку з цим нечітка підмножина A універсальної множини U визначається як множина впорядкованих пар A = {<µА(u)|u>}, де µА(u) – характеристичнафункція приналежності (або просто функція приналежності), що приймає значення в деякій цілком впорядкованій множині М (наприклад, М = [0; 1]).
Функція приналежності вказує ступінь приналежності елемента u нечіткій підмножині A. Множину М називають множиною приналежностей. Якщо М={0, 1}, то нечітка підмножина A може розглядатися як чітка множина. Чітку множину А можна розглядати як граничний випадок нечіткої множини A, функція приналежності якої µА(u) набуває лише бінарних значень.
