3.3. Захисна промова по закінченню судового слідства

Захисна промова в судовому розгляді кримінальної справи є одним з важливих засобів здійснення захисником своїх функцій. В ній захисник підводить підсумок судовому слідству, викладає висновки, до яких він прийшов в процесі дослідження доказів.

Захисна промова, її підготовка і зміст визначаються обставинами справи і залежать від них. Вона повинна бути правдивою, глибоко продуманою, грунтуватися на правильній оцінці встановлених в суді фактів і обставин, логічною і послідовною, виховувати услухачів повагу до законів.

Вислухавши захисну промову, судді отримують можливість всебічно дослідити справу, знайти істину і прийняти правильне рішення.

Важливе значення має підготовка судової промови. В даному випадку необхідне засвоєння захисником матеріалів попереднього слідства, глибоке знання законодавства і судової практики. Але це лише попередній етап підготовки. Тому необхідно критично і творчо їх усвідомлювати, перевірити відповідність зроблених висновків обставинам справи. Залежно від правильності чи неправильності цих висновків їх можна підтримувати або повністю чи частково заперечувати, вносити до них корективи. При підготовці захисної промови оратор повинен зайняти певну позицію щодо вивченого матеріалу. При цьому він повинен бути внутрішньо переконаний в її правильності, справедливості і логічності. Цей етап роботи є також лише підготовчим.

Справжня ж підготовка до промови починається лише тоді, коли слідство підходить до кінця, - необхідно, щоб матеріали і докази, що складатимуть основу промови, витримали перевірку. А до цього оратор лише накопичував матеріали, запам'ятовував чи записував окремі факти, які він вважав установленими, окремі думки, порівняння, образи, деякі вирази, цитати.

Найкраще підготуватися до промови дозволяють практика, досвід, загальноосвітній рівень юриста. Для початкуючих юристів підготовка до промови є обов'язковою. В таких випадках можна підготувати повний її текст або конспект, але так чи інакше, судовий оратор повинен знати, що він хоче сказати. Адвокат повинен пам'ятати, що ні він сам, ні хто інший не зможуть після того, як промова проголошена, виправити помилки, прогалини.

Слід також зазначити, що робота над справою повинна протікати не лише за столом і не лише в робочий час. Про справу потрібно думати багато і постійно. Тільки тоді з'являться необхідні думки, оратор побачить головне у справі. Адже ті промови, які здаються виголошеними легко, просто, без будь-яких труднощів, насправді являються результатом великої напруженої праці над справою. Тому при кожній нагоді необхідно подумки повертатися до справи, роздумувати над нею.

Проте в будь-якій судовій промові, належним чином і серйозно підготовленій, мають бути план, поступовий логічний розвиток думки, чіткі висновки. Але тільки досконале знання породжує виразність думки і точність висловлювання. Обов'язковою умовою виразності промови є правильна вимова слів. Адже публіка в залі судового засідання досить жваво реагує на будь-які неточності мови. Тому адвокату необхідно постійно працювати над собою в цьому напрямі.

Важливе значення має композиція судової промови, яка являє собою логіку розвитку позиції судового оратора з урахуванням особливостей аудиторії і обстановки, а також мети переконати суддів у правильності своїх висновків. При цьому ораторське мистецтво як раз і проявляється в умінні композиційно правильно побудувати промову відповідно до її мети. Адже композиція дозволяє викласти матеріал промови логічно, струнко, послідовно, зрозуміло, переконливо, доступно, виразно. Образ захисної промови визначається загальною композиційною системою, її побудовою.

Побудова промови і її оформлення в першу чергу залежать від змісту виступу.

Так, загальновизнаним є поділ судової промови на частини. Тому обдумувати їх розміри і пропорційність слід, керуючись одним - промова має бути переконливою. Всі її частини повинні бути взаємопов'язані, і кожна має починатись лише тоді, коли попередня частина або теми вичерпані.

Головну частину промови займає аналіз доказів. Тому захиснику необхідно ретельно продумати всі аргументи, в тому числі і з протилежного боку.

Важливе значення для захисту має також репліка адвоката. Тому репліку не слід зводити до обговорення другорядних, дрібних і приватних запитань. У ній повинні бути чітко виділені і сформульовані суть розходжень, суперечностей між учасниками судових дебатів; висновки, які спростовують заперечення суперника, і факти, які підтверджують ці висновки; кінцеві висновки, які випливають із усієї системи аргументації захисника. Необхідно також пам'ятати, що у репліці захисник не повинен торкатися інших питань, не порушених у репліці прокурора; захисник можу зупинитися не на всіх пунктах заперечень державного обвинувача, а лише на основних найважливіших моментах; в окремих випадках, коли репліка прокурора дає привід для додаткової аргументації, це повинно бути зроблено коротко, щоб репліка не перетворилася у другу захисну промову.

Щодо альтернативи у захисній промові, то вона є неприпустимою.

Отже, переконливість судової промови визначається правильністю позиції, вмінням оперувати фактами, здібністю знайти психологічний контакт із залом, схвильованістю оратора, яка завжди відчувається присутніми.

Після проголошення вироку захисник, так як і підсудний мають право ознайомитись з протоколом судового засідання та подати на нього зауваження чи доповнення, якщо у них такі будуть.