18.Трубчаста зрошувальна мережа

ТЗМ – це система трубопроводів, які виконують роль каналів.

ТЗМ має ряд переваг:

1. відсутність втрат на фільтр та випаровування;

2. високий коефіцієнт земельного використання;

3. можливість подачі при складному рельєфі;

4. високий рівень автоматизації поливу.

Недоліки:

1. значна кількість труб і їх вартість;

2. витрати електроенергії для створення тиску в трубах.

Розрізи 2 типи ТЗМ:

• самопливна напірна;

• з механічною подачею води у закриту мережу.

У самопливній напірній мережі напір створюється за рахунок природного ухилу місцевості, тому їх доцільно проектувати при похилах 0,003 і більше.

Зрошувальна система з механічною подачею застосовується лише в тих випадках, коли рівень води в джерелі нижче поверхні зрошуваної ділянки.

В залежності від конструкції поділяють на:

- стаціонарні;

- напівстаціонарні;

- пересувні.

Гідравлічний розрахунок ТЗМ полягає у визначенні витрат діаметрів і втрат напору на подолання гідравлічних опорів (по довжині та місцеві).

Витрати трубопроводів визначають виходячи з графіка роботи машини і кількості машини, які працюють на полив очному трубопроводі.

Витрата польового трубопроводу

Q = n . Qмаш. л/с

n – кількість машин, які працюють на полі

Q маш. – витрата ДМ.

Витрата розподільчого трубопроводу л/с

Діаметр – d=1130

Кількість руху води в трубопроводі

За отриманим діаметром підбирають найвищий стандартний з прийнятих матеріалів трубопровід.

Втрати напору на початку трубопроводу визначають за формулою

H=Hp+he+h +ho, m

Hr – геодезичний напір,

he - втрати напору по довжині

hm – втрати напору на подолання місцевих опорів

ho – вільний напір на гідранті

Втрати напору по довжині м

• довжина трубопроводу

• внутрішній діаметр

• коефіцієнт тертя

19,Причини засолення зрошуваних земель. Класифікація засолених грунтів.

Засоленими називають землі, які містять надмірну кількість легкорозчинних солей, що призводить до зниження врожаю с/г культур. Найбільш шкідливими водорозчинними солями є Na₂CO₃, Na₂SO₄, NaCl, MgSO₄.

Засолені землі зустрічаються на півдні і сході України. Найбільш істотним джерелом солей в грунті є солі що містяться в осадових породах. Підземні води розчиняють ці солі, із-за відповідних гідрогеологічних умов мінералізовані води по капілярах поступають у верхні шари грунту, випаровуючись ці солі залишаються у верхніх шарах грунту. Засолення за рахунок підземних мінералізованих вод, які підіймаються по капілярах називають вторинним.

На півдні України вторинне засолення відбувається внаслідок неправильного зрошення.

Засолені грунти діляться на: солончаки, солончакуваті грунти, солонці, солонцюваті грунти.

Солончаки - засолені грунти, які містять легкорозчинні солі у верхніх горизонтах 0,3см. Вміст солей в них не перевищує 2% від маси сухого грунту.

Солонцями називають грунти в поглиненому комплексі яких міститься Na. Залежно від вмісту Na розрізняють наступні види солонців і солонцюватих грунтів: незасолені (вміст менше 0,3%), слабо засолені, середньо засолені, сильно засолені ( для останніх трьох вміст Na>30%), солонці.

По типу засолення засолені земля діляться на: хлорид ний тип засолення, сульфатно-хлоридний, хлоридно-сульфатний, сульфатний. Тип засолення визначається вмістом Cl від загальної кількості солей.

20.скидна мережаземельна територія разом з мережею каналів і ін. гідротехнічних і експлуатаційних споруд, що забезпечують її зрошування . До складу О. с. регулярного зрошування, окрім земельної території, входять: головний водозабірний вузол — забирає воду з джерела зрошування (з річки, водосховища, каналу, свердловини і т.п.) і оберігає систему від наносів, шуги (внутрішньоводного льоду), сміття зрошувальна мережа ; скидна мережа; колекторно-дренажна мережа — знижує рівень грунтових вод і відводить води і солі за межі зрошуваної території гідротехнічної споруди — регулюють забір води (шлюзи-регулювальники, підпірні споруди і ін.) і розподіл її за зрошуваною площею; експлуатаційні споруди — дороги, пристрої для спостереження за меліоративним станом зрошуваних земель і др.;лісосмуги і пр. О. с. можуть бути: з самотечним водозабором — вода в канали поступає з джерела зрошування самоплив, і з механічним водопідйомом — подача води насосною станцією. По конструкції вони підрозділяються на відкритих, закритих (трубчасті) і комбінованих. Відкриті О. с. найбільш поширені; вони мають канали в земляному руслі (зазвичай з протифільтраційним захистом з бетону, залізобетону, асфальту, синтетичних матеріалів) або лоткові канали.