- •Особливості міжнародного маркетингу.
- •Мета і задачі міжнародного маркетингу.
- •Середовище міжнародного маркетингу.
- •Політичні фактори і принципи державного регулювання.
- •Ризики: країни, невідповідності, валютний, фінансовий, банківський.
- •Правове середовище міжнародного маркетингу. Основні міжнародні договори.
- •Задачі і предмет маркетингових досліджень у міжнародному маркетингу.
- •Методи одержання маркетингової інформації у міжнародному маркетингу.
- •Міжнародні маркетингові дослідження в мережі Internet.
- •Інформаційне забезпечення міжнародного маркетингу.
Політичні фактори і принципи державного регулювання.
Pозвиток державного регулювання визначається дією не тільки економічних, але і політичних чинників. Захист ринків і галузей, заохочення ядерної енергетики, сфери фінансових послуг та захист сільськогосподарських цін - всі ці напрямки політики дуже спірні в рамках чисто економічної логіки, але виявляються реалізованими в силу важко прогнозованого регіонального і політичного тиску. Аналітику цінних паперів доводиться враховувати вплив такого роду факторів. Безсумнівно що посилення різноманітності культур тенденції до самовизначення на основі не тільки політичних чинників, але і культурної спільності об'єктивна закономірність нашого часу обумовлена залученням широких мас в активну діяльність, участь у всьому житті свого суспільства. Внутрішній ринок знаходиться під впливом політичних подій і рішень, аналогічно цьому політичні фактори можуть позначатися на операціях у сфері міжнародного бізнесу. Соціальна напруженість може порушувати процес виробництва або обмежувати збут, якщо хвилювання направлені проти перебуває в іноземному володінні заводу чи виду продукції.
Політичні фактори впливають на обмінні курси як у довгостроковій, так і в короткостроковій перспективі. Політичні фактори Політику будь-якої країни формує державу, його роль в економіці оказиваегістотний вплив на діяльність підприємства. Держава може здійснювати політику невтручання, адміністративно-командного управління або керівництва приватної ринкової системою Велике значення в цьому зв'язку набуває політична стабільність в країні. Політичні фактори пов'язані з законами, інструкціями та рішеннями суду, які стосуються як індивідуальних випадків, так і загальної політичної обстановки. Політичні фактори характеризують рівень стабільності політичної обстановки, захист державою інтересів підприємців, його ставлення до різних форм власності таін Соціально-економічні характеризують життєвий рівень населення, купівельну спроможність окремих прошарків населення і організацій, демографічні процеси, стабільність фінансової системи, інфляційні процеси та ін Правові - характеризують законодавчусистему, включаючи нормативні документи щодо захисту навколишнього природного середовища, стандарти в області виробництва і споживання продукції. Сюди ж відносяться законодавчі акти, спрямовані на захист прав споживачів; законодавчі обмеження на проведення реклами,на упаковку; різні стандарти, що впливають на характеристики випускаються, і матеріали, з яких вони виготовляються. Науково-технічні - дають переваги тим організаціям, які швидко беруть на озброєння досягнення НТП. Культурні - надають часомголовний вплив на маркетинг. Уподобання, що віддаються споживачами одному продукту в порівнянні з іншими продуктами, можуть грунтуватися тільки на культурних традиціях, на які роблять сильний вплив також історичні і географічні фактори. Природні -характеризують наявність природних ресурсів і стан навколишнього природного середовища, які як сама організація, так і суб'єкти микровнешней середовища повинні враховувати у своїй господарській і маркетингової діяльності, так як вони безпосередньо впливають наумови та можливості ведення цієї діяльності.
Як показує світовий досвід, існує багато варіантів організації державного регулювання економіки, проаналізувавши які, можна систематизувати загальні принципи реалізації впливу держави. До загальних принципів належать такі: принцип пріоритету права над економікою. Ці принципи реалізуються залежно від наукового дослідження світового досвіду державного регулювання реформ в економіці й розробки власної національної програми; правового, політичного, матеріального і особливо фінансового забезпечення ефективного державного регулювання; постійного поєднання державного регулювання економічних процесів з ринковим. Створюючи систему державного регулювання економіки в Україні, важливо так само дотримуватись певних принципів. Наведемо основні з них. Принцип ефективності. Державне регулювання має передбачати кінцевий економічний ефект. Заходи державного регулювання мають здійснювати раціональну політику і виправляти такі негативні елементи ринку, як монополія та циклічність. Принцип справедливості. Оскільки ринок виявляє нерівність людей, то держава за допомогою відповідних регуляторів має коригувати цю систему перерозподілом з метою встановлення певної справедливості засад. Це здійснюється через прогресивне оподаткування, запроваджен ня політики підтримки доходів (допомога людям похилого віку, непрацездатним, багатодітним), страхування безробітних і т. ін. Принцип стабільності. Забезпечує необхідний вплив на економіку з метою вирівнювання підйомів і нівелювання спадів ділового циклу, стримування безробіття, підтримки економічного розвитку. За допомогою заходів державної фінансової, податкової, зовнішньоекономічної та митної політики справляється вплив на рівень виробництва, зайнятість, інфляцію. Принцип системності державного впливу. Передбачає комплексний, системний підхід до розв'язання економічних, соціальних, екологічних, зовнішньоекономічних та інших проблем. Принцип адекватності. Потребує, щоб система державних регуляторів економіки та засоби їх застосування відображали реалії сучасного етапу соціально-економічного розвитку і політичної надбудови України як незалежної держави, а також оцінку загальної політичної та економічної ситуації. Досягнення виваженого державного втручання забезпечується тим, що державі передаються лише ті економічні функції, які не можуть ефективно виконувати самі виробники та інші суб'єкти ринкових відносин. Принцип оптимального поєднання адміністративно-правових та економічних важелів. Адміністративні методи макроекономічного регулювання мають гарантувати формування оптимальної відтворювальної структури. Економічні важелі застосовуються з метою стимулювання ефективного використання ресурсів, виробничої та інвестиційної діяльності, розв'язання соціальних проблем. Передбачається також використання економічних механізмів і регуляторів у ході прийняття управлінських рішень. Принцип поступовості та етапності. В умовах переходу до нової системи державного регулювання потрібно, щоб командно-адміністративні регулятори замінювались на економічні тією мірою, якою створюються об'єктивні умови — здійснюються процеси роздержавлення, приватизації чи стабілізації. Особливе значення для державного регулювання в Україні має врахування фактора часу. Доцільність і масштаби державного регулювання при розв'язанні національних, регіональних і галузевих проблем визначають необхідність урахування економії часу як умову найшвидшого розв'язання нагальних завдань. Це стосується насамперед питань розвитку паливно-енергетичного комплексу, забезпечення економіки України енергоносіями, реструктуризації металургійного комплексу. Принцип забезпечення єдності стратегічного і поточного державного регулювання та його оперативності. Стратегічне державне регулювання має загальнодержавне значення. Мета його — зберегти економічний і соціальний стратегічні курси держави, закладені у програми реформ, а також у національні, цільові, комплексні та інші програми. З метою дотримання стратегічного курсу держава формує і контролює перелік ресурсів стратегічно важливого значення. Важливим принципом державного регулювання є дотримання вимоги матеріально-фінансової збалансова ності з метою забезпечення ресурсного потенціалу суспільства, регулювання фінансових потоків (гроші, зобов'язання за кредитом, акції, цінні папери тощо). Крім загальних принципів, на яких базується система державного регулювання загалом, слід назвати й нові принципи бюджетної політики та податкового регулювання, що передбачають економічну самостійність бюджетів усіх рівнів, їх реальне формування на стабільній нормативній базі; необхідність узгодження самостійних бюджетів із фінансуванням республіканського бюджету; оптимальний рівень бюджетного дефіциту, гнучке збалансування між загрозою інфляції та потребою в підвищенні суспільного попиту; раціональне поєднання інтересів дохідної частини бюджету і стимулювання роботи підприємців на основі виважених податкових ставок.
