11.Поняття та підстави припинення шлюбу за сімейним законодавством

До юридичних фактів, які припиняють шлюб, відповідно до ст. 104 СК України, відносяться:

- смерть одного із подружжя;

- оголошення його померлим;

- розірвання шлюбу.

Відповідно до ст. 104 СК України підставами для припинення шлюбу є смерть одного із подружжя або оголошення його померлим, а також розірвання шлюбу.У разі смерті одного із подружжя або оголошення одного з них померлим не потрібно будь-якого спеціального оформлення припинення шлюбу. У таких випадках шлюб вважається припиненим з моменту смерті одного із подружжя або з моменту вступу в законну силу рішення суду про оголошення померлим одного із подружжя. Єдиним документом при цьому є свідоцтво про смерть.Порядок та умови оголошення громадянина померлим визначаються цивільним законодавством. Відповідно до ст. 46 ЦК України фізична особа може бути оголошена судом померлою, якщо у місціЇї постійного проживання немає відомостей про місце її перебування протягом трьох років, а якщо вона пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або давали підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку — протягом шести місяців.Фізична особа, яка пропала безвісти у зв’язку з воєнними діями, може бути оголошена судом померлою після двох років від дня закінчення воєнних дій. З урахуванням конкретних обставин суд може оголосити фізичну особу померлою і до закінчення цього строку, але не раніше шести місяців.Питання про оголошення громадянина померлим вирішується судом за місцем проживання заявника відповідно до ст. 246 ЦПК України. Рішення суду про оголошення громадянина померлим є підставою для реєстрації його смерті в органах РАЦСу і видачі свідоцтва про смерть.З цього моменту шлюб з ним вважається припиненим. Чоловік або дружина зазначеної особи має право вступити у новий шлюб, маючи на руках рішення суду про оголошення померлим колишнього із подружжя. Однак особа, оголошена померлою (якщо насправді вона жива) не має права вступати у новий шлюб незалежно від того, відомо їй чи ні про оголошення її померлою (такий шлюб може бути визнаний недійсним).У разі появи особи, оголошеної померлою, або виявлення місця її перебування суд, згідно зі ст. 48 ЦК України, скасовує рішення про оголошення цієї особи померлою. У такому разі її шлюб з іншою особою поновлюється за умови, що ніхто з них не перебуває у повторному шлюбі (ст. 118 СК України). При цьому жодних заяв про поновлення шлюбу не потрібно. Орган РАЦСу анулює актовий запис про розірвання шлюбу і відповідне свідоцтво, видане на його підставі.При житті шлюб припиняється у судовому порядку. Однак якщо один із подружжя помер до набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу, вважається, що шлюб припинився внаслідок його смерті.

Якщо у день набрання чинності рішення суду про розірвання шлюбу один із подружжя помер, вважається, що шлюб припинився внаслідок його розірвання.

Розірвання шлюбу (розлучення) як юридичний акт припиняє правові відносини між подружжям на майбутнє.

. Шлюб розривається у судовому порядку і лише в окремих випадках — в органах РАЦСу.

При визначенні підстави розірвання шлюбу законодавець взяв за основу передусім неможливість подальшого спільного проживання однією сім’єю, тобто тривалий розлад подружніх стосунків. За Сімейним кодексом України шлюб припиняється з моменту набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу.

Перелік підстав для припинення шлюбу, визначений Сімейним кодексом України, є вичерпним.

Отже, рішення суду про розірвання шлюбу — це акт, який припиняє шлюбне правовідношення, а свідоцтво про розірвання шлюбу — це документ єдиної форми, який засвідчує припинення шлюбу.

12.Розірвання шлюбу в адміністративному порядку.

При підготовці проекту Сімейного кодексу України несудова процедура розірвання шлюбу була збережена. Розірвання шлюбу державним органом РАЦСу регулюється ст. 106 СК України.

Роз’яснимо кожний випадок окремо.

1) Розірвання шлюбу в органах РАЦСу за заявою обох із подружжя здійснюється за наявності двох підстав:

- якщо подружжя виявило взаємну згоду на розірвання шлюбу;

- якщо подружжя не має дітей. Оскільки відповідно до ст. 6 СК України правовий статус дитини має особа до досягнення нею повноліття, то ч. 1 ст. 106 СК України закріплює, по суті, право на розірвання шлюбу в органах РАЦСу дружини і чоловіка, які не мають як малолітніх, так і неповнолітніх дітей.

Взаємна згода подружжя на розірвання шлюбу виражається в їх спільній письмовій заяві до РАЦСу (на спеціальному бланку). Якщо один із подружжя через поважні причини не може особисто подати заяву про розірвання шлюбу до РАЦСу, таку заяву, нотаріально засвідчену, може надати другий із подружжя.

Обов’язковою умовою є і відсутність неповнолітніх дітей, інакше шлюб має бути розірваний тільки у суді. Якщо ж у іншого із подружжя є неповнолітня дитина від першого шлюбу, яка не усиновлена її теперішнім чоловіком, то для розірвання шлюбу в органах РАЦСу перешкод немає. Якщо у подружжя є усиновлена неповнолітня дитина, то таке подружжя не має права розірвати шлюб в органах РАЦСу.

Розірвання шлюбу подружжя, яке проживає окремо, проводиться в державних органах РАЦСу за місцем проживання одного з них на підставі спільної заяви, в якій обидва мають підтвердити свою взаємну згоду на розірвання шлюбу і відсутність у них дітей до 18- річного віку.. Постанова про розірвання шлюбу має бути винесена органом РАЦСу через один місяць від дня подання заяви про розірвання шлюбу.

У разі розірвання шлюбу державним органом реєстрації актів цивільного стану шлюб припиняється у день реєстрації розірвання шлюбу (ст. 114 СК України).

2) Розірвання шлюбу органом РАЦСу за заявою одного із подружжя (ст. 170 СК України) можливе у таких випадках:

- якщо другий із подружжя визнаний безвісти пропалим;

- якщо другий із подружжя визнаний недієздатним;

- якщо другий із подружжя засуджений за вчинення злочину до позбавлення волі на строк не менше як три роки.

Відповідно до ст. 43 ЦК України фізична особа може бути визнана судом безвісно відсутньою, якщо протягом одного року в місці її постійного проживання немає відомостей про місце її перебування.

Відповідно до ст. 39 ЦК України фізична особа може бути визнана судом недієздатною, якщо вона внаслідок хронічного, стійкого психічного розладу не здатна усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними.

Особа, засуджена до позбавлення волі, не має права подати заяву про розірвання шлюбу відповідно до ч. З ст. 107 СК України. Вона може це зробити на загальних підставах.

Відповідно якщо один із подружжя визнаний у встановленому законом порядку безвісно відсутнім, недієздатним унаслідок душевної хвороби чи недоумства, засуджений за вчинення злочину до позбавлення волі на строк не менше трьох років, то реєстрація розірвання шлюбу провадиться за місцем проживання другого із подружжя. До цієї заяви додаються копія або виписка з рішення суду про визнання другого із подружжя безвісно відсутнім чи недієздатним унаслідок душевної хвороби чи недоумства, або копія чи виписка з вироку суду про засудження його до позбавлення волі на строк не менше трьох років, яка подається ініціатором розірвання шлюбу. На підставі пред’явлених документів відділом РАЦСу реєструється розірвання шлюбу. Про проведену реєстрацію розірвання шлюбу в десятиденний термін повідомляється засуджений.

Якщо реєстрація розірвання шлюбу була проведена за відсутності одного із подружжя, то відмітка про розлучення в його паспорті або паспортному документі робиться при врученні йому свідоцтва про розірвання шлюбу тим відділом РАЦС, який видає свідоцтво, із зазначенням фактичного місця та дати реєстрації розірвання шлюбу

13.Розірвання шлюбу в судовому порядку.

Сімейним кодексом України визначено новий судовий порядок припинення шлюбу: такий, що відбувається на підставі спільної заяви подружжя відповідно до ст. 109 СК України (якщо подружжя має дітей і взаємне бажання припинити шлюб за неможливістю його продовжувати), називають заявним, а за позовом одного із подружжя відповідно до ст. 110 СК України (у разі відсутності згоди другого з подружжя на припинення шлюбу) — позовним.

Подружжя, яке має дітей, може подати до суду заяву про розлучення разом з письмовим договором про те, з ким із подружжя будуть проживати діти, яку участь у забезпеченні умов їхнього життя братиме той із батьків, хто проживатиме окремо, а також про умови здійснення ним права на виховання дітей.

Якщо ті, хто має дитину, бажають розірвати шлюб, їхній вибір слід поважати. Тому суд не уповноважується на з’ясування причин подання заяви про розірвання шлюбу та вжиття заходів щодо їх примирення. Проте він зобов’язаний сконцентрувати увагу на влаштуванні подальшого життя дитини, батьки якої бажають розлучитися, відповідно до поданого ними договору.

Договір між подружжям про розмір аліментів на дитину має бути нотаріально посвідчений. У разі невиконання цього договору аліменти можуть стягуватися на підставі виконавчого напису нотаріуса.

Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що заява про розірвання шлюбу дійсно відповідає волі дружини та чоловіка і що після припинення шлюбу не будуть порушені їхні особисті немайнові та майнові права, а також права їхніх дітей. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу по закінченні одного місяця від дня подання заяви. До цього дружина і чоловік мають право відкликати свою заяву.

Позов про розірвання шлюбу може бути пред’явлений одним із подружжя у будь-який час, навіть на другий день після реєстрації шлюбу. Однак відповідно до ч. 2 ст. 110 СК України позов про розірвання шлюбу не може бути пред’явлений протягом вагітності дружини та протягом одного року після народження дитини, крім випадків, коли один із подружжя вчинив протиправні дії, які містять ознаки злочину, щодо другого з подружжя або дитини. Слід звернути увагу на те, що йдеться не про злочин, а про протиправну поведінку, яка має ознаки злочину. Це значить, що право на розірвання шлюбу не пов’язується з винесенням судом обвинувального вироку. Протиправна поведінка має бути спрямована проти другого з подружжя або дитини, тобто бути умисною.

Разом з тим, чоловік, дружина мають право пред’явити позов про розірвання шлюбу протягом вагітності дружини, якщо батьківство зачатої дитини визнане іншою особою. На нашу думку, воно має бути письмовим і нотаріально засвідченим.

Один із подружжя має право пред’явити позов про розірвання шлюбу до досягнення дитиною одного року, якщо батьківство щодо неї визнане іншою особою або за рішенням суду відомості про чоловіка як батька дитини вилучено із актового запису про народження дитини.

Якщо, перебуваючи у шлюбі, недієздатна особа зазнає утисків або дієздатний чоловік (дружина) проживає окремо, позов про розірвання шлюбу може бути пред’явлений її опікуном. Такий позов може бути пред’явлений і прокурором.

При розгляді справ про розірвання шлюбу суд зобов’язаний всебічно з’ясувати взаємостосунки сторін, дійсні мотиви розірвання шлюбу, вжити заходів до примирення подружжя як при підготовці справи до судового розгляду, так і в судовому засіданні.

Суди зобов’язані розглядати справи про розірвання шлюбу, як правило, за участю обох сторін. Тільки їх особиста участь у процесі дає можливість суду всебічно з’ясувати сімейні взаємостосунки, мотиви розірвання шлюбу, дійсні причини розлучення. Розгляд справ за відсутності однієї із сторін іноді призводить до того, що в рішенні наводяться відомості, які ганьблять відсутнього чоловіка (дружину) чи вказується на його (її) непристойну поведінку, тоді як ці обставини матеріалами справи не підтверджуються, а відомі зі слів іншої сторони.

Розгляд справи за відсутності одного із подружжя, який не з’явився, можливий лише у виняткових випадках і за мотивованою постановою суду. При неявці в судове засідання без поважних причин подружжя, суд відкладає розгляд справи, а при неявці за повторним викликом — суд залишає позов без розгляду, якщо не вважає можливим вирішити справу лише за наявними матеріалами.

Суд з’ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітніх дітей, дітей-інвалідів та інші обставини життя подружжя. Він виносить рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечать інтересам одного з них або їхніх дітей.

Суд може вживати заходів щодо примирення подружжя, якщо це не суперечить моральним засадам суспільства. Оскільки приблизного переліку заходів до примирення подружжя немає, то вони залежать від різних об’єктивних та суб’єктивних факторів. Заходом примирення можуть бути особисті розмови судді з дружиною та чоловіком окремо та з ними обома спільно, з їхніми батьками.

Суд не має права звертатися за місцем роботи, навчання чи до громадських організацій з пропозицією сприяти примиренню подружжя. Такі дії можуть бути кваліфіковані як порушення таємниці особистого життя і втручання у їхнє сімейне життя.

Суд не зобов’язаний призначати строк для примирення. Це робиться лише тоді, коли збереження шлюбу можливе на паритетних засадах, на почутті взаємної любові та поваги, взаємодопомоги та підтримки, тобто на тому, що є морально-правовою основою шлюбу. Відповідно до п.Ю Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» від 21.12.2007 р. № 11, питання про визначення строку для примирення має вирішуватися судом після заслуховування думки сторін та врахування конкретних обставини справи.

У рішенні суду вказується, в якому розмірі та з кого стягується державне мито — з одного чи з обох із подружжя. При визначенні розміру державного мита, яке підлягає стягненню у разі розірвання шлюбу, суд бере до уваги матеріальне становище кожного з подружжя, а також інші конкретні обставини, зокрема з ким із батьків залишаються неповнолітні діти.

У разі розірвання шлюбу судом шлюб припиняється у день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу. Це є підставою для його припинення. Сімейним кодексом України передбачено, що розірвання шлюбу, здійснене за рішенням суду, має бути зареєстроване в державному органі РАЦСу, за заявою колишньої дружини чи чоловіка. Воно засвідчується свідоцтвом про розірвання шлюбу. Особа має право на повторний шлюб лише після розірвання попереднього шлюбу та отримання відповідного свідоцтва.

14.Поновлення шлюбу після його розірвання.

Так, відповідно до ст. 116 СК України, після розірвання шлюбу та одержання свідоцтва про припинення шлюбу особа має право на повторний шлюб. Право на повторний шлюб виникає лише з моменту припинення попереднього. Тому якщо попередній шлюб розірвано, особа може подати до органу реєстрації актів цивільного стану заяву про реєстрацію повторного шлюбу в той же день, коли вона одержала свідоцтво про розірвання шлюбу. У разі смерті дружини (чоловіка) особа має формальне юридичне право подати таку заяву і в день одержання свідоцтва про смерть дружини чи чоловіка.

Однак поряд із законом є й інші соціальні норми, на які особі, яка розраховує на повагу в суспільстві, слід зважати. Так, за канонічним та звичаєвим правом жалоба (траур) за покійним має тривати один рік і реєстрація шлюбу до закінчення цього строку є підставою для осуду, а реєстрація шлюбу до спливання сорока днів вважається великим гріхом. Можливо, саме тому, такі випадки не були зафіксовані.

Поновлення шлюбу допускається у разі з’явлення особи, яка була оголошена померлою або визнана безвісно відсутньою. Якщо особа, яка була оголошена померлою, з’явилася і відповідне рішення суду скасовано та актовий запис про смерть анульовано, її шлюб з іншою особою поновлюється за умови, що ніхто з них не перебуває у повторному шлюбі.

Оголошення особи померлою за правовими наслідками прирівнюється до фізичної смерті, тому оголошення померлою дружини чи чоловіка є підставою для припинення шлюбу.

Поява особи, яка була оголошена померлою, автоматично поновлює її шлюб, за умови, що дружина чи чоловік на цей момент не перебувають у повторному шлюбі з іншою жінкою чи чоловіком.

Наприклад, С. сіла на поїзд Ужгород-Київ, але додому не повернулася. Розшуки її не дали результатів. Через три роки вона була оголошена померлою. Її чоловік В. вступив у повторний шлюб. Ще через рік була одержана інформація про те, що С. перебуває в одній із психіатричних лікарень в Італії.

Якщо особа, яка була визнана безвісно відсутньою, з’явилася, і відповідне рішення суду скасовано, її шлюб з іншою особою може бути поновлений за їхньою заявою, за умови, що ніхто з них не перебуває у повторному шлюбі. У даному випадку, державний орган РАЦСу анулює запис акта про розірвання шлюбу та відповідне свідоцтво, видане на його підставі. Заперечення колишніх дружини чи чоловіка щодо поновлення шлюбу не може бути оскаржене до суду.