17. Поняття контролювання та його місце в системі управління. Стаднік

Контролювання завершує цикл упр-ня, його суть полягає у своєчасному виявленні відхилень в роботі зумовлених низькою виконавчою дисципліною персоналу або впливом чинників зовнішнього середовища, внесенні коректив, а отже створенні належних умов для реалізації стратегії орг.-ції. Контролювання - вид управлінської діяльності, спрямований на забезпечення досягнення цілей орг.-ції за допомогою оцінювання та аналізу результатів її діяльності і внесення необхідних корективів у разі відхилення фактичних результатів від запланованих. Контроль – елемент і чинник упр-ня економічними суб’єктами, процесом, який полягає у нагляді за ними з метою перевірки відповідності їх стану законодавчим нормам, стратегіям, цілям, тощо. Сутність контролю можна визначити як систему спостереження та перевірки процесу функціонування та фактичного стану об'єкта управління з метою виявлення обґрунтованості й ефективності прийнятих управлінських рішень, інформування про ці явища керівників органів та усунення несприятливих ситуацій. Таким чином, контроль виконує інформаційну та корекційну функції. Керівники здійснюють функцію контролю з того моменту, як вони сформулювали цілі та завдання, створили організацію. Контроль дуже важливий, для успішного функціонування організації. Без контролю починається хаос і об'єднати діяльність будь-яких груп вже неможливо. Важливо й те, іцо самі по собі цілі, плани та структури організації визначають напрям її діяльності, розподіляючи її зусилля тим чи іншим чином та спрямовуючи виконання робіт.

18. Принципи і цілі функції контролювання. Хіблень

Принципи кнтролювання:

- стратегічна спрямованість контролю

- орієнтація та результати

- відповідність справі

- своєчасність контролю

- гнучкість контролю

- простота контролю

- економічність контролю

- широта контролю.

Контроль охоплює 3 завдання:

- обміркування фіз. стану. Що досягнуто до моменту здійснення контролю?

- порівняння запланованого з досягнутим. В якій мірі досягнута поставлена мета? Які відхилення мають місце?

- коригування за встановленими відхиленями . Час, тривалість і регулярність контролю у визначеній мірі залежить від завдань які виконуються, поставленої мети.

19. Етапи процесу контролювання: формування стандартів вимірювання, порівняння фактичного виконання зі стандартами, оцінка та регулювання. Шевченко

Процес контролювання здійснюється в кілька етапів:

1. Встановлення стандартів і критеріїв передбачає визначення двох складових: стандарт і критерій.

Стандарт – це нарма,модель які стають мірилом інших об’єктів. Стандарт вказує на те, яким має бути кінцевий результат, щоб досягти поставленої мети.

Критерієм контролю виступають конкретні цілі вибрані з планів і стратегій організацій.

2. Вимірювання досягнутих результатів та зіставлення їх зі стандартами.

Цей етап контролю передбачає:

• визначення масштабу відхилень.Масштаб відхилення від заданої траєкторії, яку необхідно фіксувати у процесі вимірювання.

• вимірювання результатів – це встановлення фактично досягнутих результатів,які характеризують стан об’єкта контролю.

• передавання інформації – це процес надсилання отриманої у процесі вимірювання інформації особі, що приймає рішення.

• оцінювання інформації – це зіставлення фактичних результатів з стандартами і визначення ступеня їх досягнення.

3. Прийняття рішень про коригування дій.

Менеджер може обрати три лінії поведінки:

• не втручатись у перебіг процесу;

• коригувати дії, знайшовши причини через які стандартів не досягнуто;

переглянути стандарти, цілі якщо вони нереальні.