- •1.Предмет і завдання юридичної психології
- •2.Сформулюйте етапи формування юридичної психології, основні напрямки її розвитку.
- •3. Місце юридичної психології в системі психологічних наук.Принципи юрид.Пс.
- •4.Теоретичні та методологічні проблеми юридичної психології
- •5. Методи юридичної психології
- •6. Структура юридичної психології
- •7. Сформулюйте основні властивості та функції соціальних норм, механізми засвоєння особистістю соц..Норм
- •8. Визначте поняття та основні різновиди девіантної поведінки
- •9. Визначте психологічні ознаки та чинники формування правосвідомості особистості
- •10.Дайте психологічну характеристику правоохоронної діяльності
- •11. Опишіть основні напрями використання психологічних знань в правоохоронній діяльності.
- •12. Визначте професійно-важливі якості психолога юридичної сфери, обґрунтуйте свою думку.
- •13. Визначте особливості професійного спілкування в юридичній галузі, базові комунікативні навички.
- •14.Сформулювати загальні принципи застосування методів психодіагностики в практиці діяльності психолога юридичної сфери
- •15.Визначте особливості особистісного підходу в системі людина-право.
- •16.Опишіть систему психічних процесів в юридичній психології.
- •17. Значення пам'яті та техніки маніпулювання в юридичній психології.
- •18.Дайте характеристику психолого-правова оцінка мнестичних процесів.
- •19. Роль мислення,інтуйції,уяви у вирішенні поставлених завдань працівниками юридичної сфери.
- •20.Визначте роль та місце емоцій і почуттів у юридичній сфері.
- •21.Визначте роль та місце темпераменту,характеру,здібностей особистості в юридичній психології.
- •22.Дайте характеристику профілактичної роботи з неповнолітніми дітьми.
- •23.Дайте характеристику механізмам психологічного захисту та упанування у стресових ситуаціях. Загальне уявлення про «психологічний захист» і його функції
- •24.Дайте характеристику індивідуально-психічним відмінностям особистості та їх урахування в практичній діяльності психолога юридичної сфери.
- •25.Визначте предмет та завдання кримінальної психології.
- •26.Дайте характеристику особистості правопорушника та основні чинники її формування.
- •27.Визначте роль та місце соціального та біологічного чинників у формуванні делінквентної поведінки.
- •А. Біологізаторські концепції особистості злочинця
- •В. Соціологізаторські концепції особистості злочинця
- •28.Опишіть психологічні особливості правопорушників з різною спрямованістю поведінки.
- •29.Визначте особливості формування різновидів злочинної спрямованості (насильницька,корислива).
- •32 Механізм злочинної поведінки
- •33 Кримінальна субкультура та делікветна поведінка
- •1. Делінквентна поведінка як соціально-педагогічна проблема
- •48.Визначте обовязки психолога в якосты спецыалыста на попередньому слыдствы
- •55.Дайте Психологiчну характеристикe потерпiлому
- •57.Дайте характеристику лослiдженню особистостi потерпiлого
- •58.Визначте предмет та завдання психологii юридичноi працi
- •60.Професыограми юр.Професий Загальна характеристика професіограм юридичних професій
- •61. Види судово-психіатричних експертиз
- •62. Психологическая характеристика следственной деятельности
- •63. Психология осмотра места происшествия
- •64. Психология обыска
- •Психология допроса свидетеля и потерпевшего
- •Психология допроса подозреваемого и обвиняемого
- •Фактори, що визначають положення неповнолітніх та молоді в кримінальному середовищі
- •Основні риси, що характеризують юридичну діяльність
- •Психологические особенности судебной деятельности. Психология судьи.
2.Сформулюйте етапи формування юридичної психології, основні напрямки її розвитку.
В історичній ретроспективі можна виділити такі основні етапи розвитку юридичної психології:
I - описовий (з давнини до початку XIX ст.);
II - порівняльно-аналітичний (XIX ст.);
III - природничо-науковий (з початку XX ст. до теперішнього часу).
Прообразом тестування, своєрідним емпіричним дослідженням при розслідуванні злочинів та доведенні вини було, наприклад, випробування рисом у Давньому Китаї або там-тамом у народів Африки. Проте і в античному, і в середньовічному процесі основним доказом було особисте зізнання підозрюваного у вчиненому.
Розшуковий процес, як світський (більш вишуканий) варіант інквізиційного, не використовував даних психології, базуючись виключно на таємних письмових свідоцтвах. Особисте зізнання як основний доказ здобувалося всіма можливими способами, у тому числі й з застосуванням катувань і тортур.
На зміну інквізиційному середньовічному розшуковому процесу прийшов процес змагальний (ідеї якого зароджувалися в філософії, соціології, теорії права) з властивою йому гласністю та усним провадженням. Важливого значення набувають показання свідків та інформація стосовно особистості підсудного, потерпілого, позивача, відповідача тощо.
У 1792 р. виходить робота К. Вкартсгаузена "Про необхідність психологічного аналізу кримінально-правових понять"; у першій половині XIX ст. побачили світ роботи І. Гофбауера "Психологія та її застосування до судового життя" та І. Фредрейха "Систематичне керівництво з судової психології", де висвітлювалися психологічні аспекти проблем особистості злочинця, індивідуалізації вини та покарання, а також безпосередньо психології кримінального судочинства.
Середина і друга половина XIX ст. знаменувалася в Європі значним посиленням інтересу до кримінальної психології, що зумовлювалося, насамперед, розвитком антропологічних поглядів на детермінацію злочинної поведінки (Ч. Ломброзо, Е. Феррі, Р. Гарофало). У книзі "Злочинна людина, вивчена на основі антропології, судової медицини та тюрмознавства" (1876 р.) Ч. Ломброзо здійснив спробу визначити матеріальний субстрат злочину, висловивши думку про те, що злочинець-це атавістичний тип, який має низку фізичних і, відповідно, психічних рис, що наближають його до дикунів, первісних людей або навіть тварин.
Е. Феррі та Р. Гарофало доповнили перелік біологічних детермінант злочинності, але залишилися при цьому на позиціях антропологічної школи. Так, Е. Феррі в праці "Злочин як соціальне явище" визначив три групи чинників, що породжують злочинність: антропологічні (індивідуальні), фізичні та соціальні. Р. Гарофало, зазначаючи, що злочинець має риси "дикунів" та розумову недорозвиненість, поділяв злочини на "природні" та "штучні", спричинені неповагою до страждань інших людей та їх права власності.
Помітним досягненням у розвитку юридичної психології були роботи Г. Гроса "Посібник для слідчих" і "Кримінальна психологія". Автор вперше аргументував необхідність виділення окремого напряму юридичної психології - судової психології.
На початку XX ст. побачили світ роботи Л. Блюнеллі "Свідомість звинувачуваного" (1902 р.), М. Ворста "Експериментальні дослідження достовірності свідчень" (1907 р.)., К. Марбе "Принципи судової психології" (1913 р.), О. Ліпмана "Основи психології для юристів" (1914 р.), в яких розглядалися теоретичні І практичні питання використання психології в юриспруденції.
Історія юридичної психології в нашій країні нараховує понад три століття. Можна виділити три етапи її розвитку:
1) кінець XVII ст. - перша половина XVIII ст. (епоха Просвіти) - перші спроби проникнути в психологію (душу) злочинця, критично осмислити психологію людей, що вершать правосуддя;
2) кінець XVIII ст. - остання чверть XIX ст. - характеризується початком читання курсів із юридичній психології;
3) XX ст - початок XXI ст. - оформлення юридичної психології як галузі психологічної науки і становлення її як експериментальної дисципліни.
Становлення України як незалежної держави спонукало до подальшого розвитку юридичної психології. Відповідно до переліку ВАК України, вона ввійшла до кола психологічних спеціальностей (19.00.06), при Національній академії внутрішніх справ України створена спеціалізована рада з захисту докторських і кандидатських дисертацій. У 1996 р. проблеми юридичної психології розглядалися на секції II Всеукраїнського з'їзду психологів.
