9. Визначте психологічні ознаки та чинники формування правосвідомості особистості

Правосвідомість - це сфера суспільного, групового та індивідуального свідомості, що відображає правову дійсність у формі юридичних знань, оціночних відносин до права і практики його застосування в юридично значимих ситуаціях. Специфіка цієї сфери суспільної свідомості є правове опосередкування і усвідомлення соціальних явищ, співвідношення їх з правовими вимогами, з уявленнями про необхідність і кордонах правового регулювання. Воно відображає суспільні відносини, які регулюються або повинні бути врегульовані нормами права. Правосвідомість є, таким чином, орієнтовною основою правозначімих дій. В цілому, психологічні аспекти правосвідомості виконують концептуальну роль і є стрижневими для юридичної психології в загальному та окремих її розділів.

Виділяють три основні функції правосвідомості: пізнавальну, оціночну, регулятивну (таблиця).

Можна говорити також про двох рівнях правосвідомості: правосвідомість буденне і правосвідомість теоретичне. Перше носить емпіричний характер, породжується повсякденними умовами життя, обмежується безпосередніми потребами. Правосвідомість теоретичне прагне проникнути в сутність явищ, виразити їх в системі поглядів, концепцій, теорій.

Правосвідомість формується протягом усього життя індивіда, в процесі соціалізації. У зв'язку з цим, як частина загального процесу соціалізації особистості ми можемо виділити правову соціалізацію, яка, таким чином, входить в коло питань правової психології. Суть правової соціалізації - у засвоєнні особистістю правових цінностей, перетворення їх у норми свого життя і поведінки, в особисті якості та особливості психології. Розвиток правосвідомості відбувається також під час трудової стадії процесу соціалізації. Тут основним інститутом правової соціа­лізації виступає трудовий колектив. Поведінка людини в групі залежить від розуміння нею своєї соціальної ролі, а регламентується сис­темою соціальних норм і системою соціальних заходів впливу. Широка система заходів схвалення і примушення, аж до використання заходів припинення, використовується для впливу на особистість у тих її проявах, які стосуються інтересів суспільства.

Отже, правова соціалізація включає в себе засвоєння правових норм і вимог, формування навиків правослухняної поведінки, усвідомлення особистістю обов'язку перед суспільством і розуміння не­обхідності дотримання соціальних норм, що в кінцевому підсумку по­винно забезпечувати високий ступінь правової вихованості людини і її нормативну поведінку.

До основних ознак правосвідомості можна віднести такі: а) правосвідомість не лише відображає соціальну реальність, але й активно на неї впливає; б)як механізм правосвідомості виступає мовно-розумова діяльність людей; саме друга сигнальна система відображає систему

правових знань і понять, яка регулює суспільні відносини; в) правосвідомість не може існувати без конкретного носія — людської особистості чи групи (категорія групової правосвідомості

виникає тоді, коли за ознакою єдності усвідомлення своїх правових норм у суспільстві відбувається об'єднання людей у групи); г) правосвідомість не лише відбиває правовий досвід особистості, а й мотивує її поведінку. Інакше кажучи, вона виконує функцію регулятора поведінки людей.