3.1. Динаміка становлення молодших командирів військової служби за контрактом у військовій частині

Проведене нами дослідження показало, що загальна лінія процесу становлення молодших командирів військової служби за контрактом являє собою послідовне просування більшості з них до досягнення високого рівня військово-професійного розвитку, що характеризується повним освоєнням основ службової діяльності.

Водночас для кожного молодшого командира військової служби за контрактом цей процес індивідуальний у межах перебігу його динаміки. При цьому в даному процесі наявні загальні для усіх молодших командирів військової служби за контрактом закономірності. Найважливішою із закономірностей є та, що становлення є багатоплановим і допускає позитивне вирішення протиріч свого військово-професійного розвитку, які виступають у реальній практиці у вигляді різноманітного роду труднощів діяльності і спілкування.

Як основні протиріччя, що проявляються на всіх етапах становлення і розвитку особистості, часто виділяються розбіжності між новими запитами, потребами, прагненнями, які виникають у людини, і досягнутим рівнем оволодіння засобами, необхідними для їх задоволення.

Завдання щодо виявлення протиріч становлення, які притаманні молодшим командирам військової служби за контрактом, вирішувалося в дослідженні за допомогою вивчення труднощів, які виникали у них у різноманітні періоди служби в частині (додаток В.8 – В.11, К.1). З цією метою проводилося спостереження за поведінкою молодших командирів військової служби за контрактом, бесіди з ними й офіцерами підрозділів, анкетне опитування. В результаті узагальнення й аналізу труднощів проводилась її розшифровка за змістом. Загальними для усіх молодших командирів військової служби за контрактом виявилися труднощі, що пов'язувались з рівнем розвитку особистості, організацією й умовами службової діяльності у підрозділах, із недостатньою підготовкою новачків до неї. Деталізування вищезгаданих протиріч дали можливості виділити такі труднощі: завдання, що виникають у процесі освоєння молодшими командирами фаху, адаптацією у військовому колективі, керівництвом підлеглими і відсутністю досвіду та відповідних знань, що дають можливість їх успішного вирішення, між відповідальністю молодших командирів за підготовку і дисципліну підлеглих та внутрішнім прагненням відповідати вимогам служби, між уявленнями, що сформувалися в навчальному центрі певною мірою ідеалізовано про службову діяльність молодших командирів військової служби за контрактом і хибами в її організації у підрозділах, між необхідністю з перших днів командування ефективно впливати на підлеглих і недостатнім для цього авторитетом, протиріччя між наявними в молодих молодших командирів військової служби за контрактом переконаннями і поглядами, ціннісними орієнтаціями і функціонуючими в підрозділі нормами, стосунками і правилами поведінки, між оцінкою командирів особистості молодших командирів і самооцінкою останніх, між прагненням у ході і після закінчення служби змоделювати свої перспективи і необхідністю до останніх днів служби віддавати всі сили виконанню військового обов’язку, далекими і близькими цілями, особистісними мотивами, установками тощо. (додаток И.1).

Виникнення вищеназваних протиріч та труднощів, які переживають молодші командири військової служби за контрактом, вказує на наявність певної професійної кризи. Така ситуація спонукає молодших командирів військової служби за контрактом до підвищення професійного рівня.

Оскільки задоволення потреб виступає як цілеспрямована діяльність, то сам процес становлення також можна розглядати як динамічний процес, що досягає зрілих форм професійного становлення особистості.

Отже, потреба в адаптації, розвитку необхідних умінь і якостей можуть існувати, усвідомлюватися та виступати джерелом довільної активності особистості, надавати процесу становлення молодших командирів спрямованого характеру. Формування підсистеми професійно важливих якостей відбувається за таких умов: а) у людини вже є певні якості і при засвоєнні професій відбувається їх перебудова у відповідності до особливостей певної професійної діяльності; б) загальна логіка такої перебудови діяльності включає в себе елементи: перебудови якостей у відповідності до професійної діяльності; поява й розвиток нових якостей і здібностей; формування індивідуального стилю діяльності.

Отже, успішне становлення молодших командирів військової служби за контрактом, у першу чергу, визначається їх свідомим ставленням до служби в Збройних Силах, до військово-професійної діяльності. У будь-якому випадку становлення молодших командирів служби за контрактом відбувається тим успішніше, чим свідоміше обрана ним на даний момент стратегія поведінки.

Вважається визнаним, що становлення може розглядатися як процес послідовного досягнення спеціалістами більш високих рівнів освоєння своїх службово-функціональних обов'язків і стосунків.

У подальшому з метою вивчення динаміки і особливостей, що визначають становлення молодших командирів військової служби за контрактом, у частині проводився експеримент, під час якого за допомогою розробленої методики визначався досягнутий рівень освоєння діяльності.

Усього було проведено п'ять комплексних зрізових вимірів: перший із них здійснювався через місяць після призначення молодших командирів військової служби за контрактом на посаді за чотирма показниками методики (виключався показник "результати діяльності"); другий – через шість місяців перебування на посаді; третій – через рік; четвертий – через три роки; п'ятий – через п’ять років служби молодших командирів військової служби за контрактом.

Становлення молодших командирів військової служби за контрактом, що мають більший досвід служби в підрозділі, до навчання у центрі молодших командирів йшло значно активніше. Отримані показники дозволяють стверджувати, що 23,4% вже через шість місяців досягли виділених нами рівнів становлення ("А" – високий; "Б" – вищий за середній; "В" – середній). Вони характеризувались впевненістю, більшою самостійністю, ініціативою. Через рік 18,5% від кількості таких молодших командирів впевнено справлялися з посадовими обов'язками, а після закінчення вісімнадцяти місяців служби досягли "В" (середнього рівня становлення) – 35,6% та "Б" (становлення в основному) – 15,3%. Після закінчення першого строку контракту близько 44,6% цих молодших командирів досягли рівня "В" (середній рівень становлення), 25,1% – рівня "Б" (становлення в основному), 3,5% – рівня "А" (повне становлення) освоєння діяльності. Проте в 39% молодших командирів становлення так ще і не відбулося (рис. 3.1).

Рис. 3.1. Розподіл досліджуваних за рівнем професійного становлення

Вони не змогли завоювати авторитет у своїх підлеглих, відчували труднощі під час висунення систематичних і високих вимог до них, не показували їм належного прикладу в бойовому навчанні і службі. Такі молодші командири допускали потурання військовослужбовцям, були схильні до впливу "групівщини". Вивчення причин неефективного становлення цієї групи молодших командирів військової служби за контрактом показало, що найбільш істотні з них пов'язані через прорахунки, недогляд командирів і їх заступників, допущені при їх доборі, через відсутність цілеспрямованого керівництва навчально-виховною діяльністю молодших командирів (додаток Ж.2).

Становлення досвідчених молодших командирів військової служби за контрактом проходило значно краще, ніж у недосвідчених.

Справа в тому, що майже кожен третій командир військової служби за контрактом, який брав участь в експерименті, звільнився в запас, покерувавши лише 36 місяців, тобто один термін контракту. Якщо врахувати психологічні особливості поведінки більшості молодших командирів військової служби за контрактом до звільнення у запас, то за 3–4 місяці до закінчення служби зазначався мотиваційний дефіцит у прагненні до служби, багато командирів, як правило, знижували свою службову і суспільну активність. Це призводило до своєрідного припинення процесу їх військово-професійного розвитку. Частина з них під прикриттям підготовки своєї заміни передоручала вирішення поточних завдань у керівництві підпорядкованим досвідченим підлеглим, що значно сприяло поширенню "дідівщини". Декому чітко бракувало моральних основ авторитету у підлеглих.

Не менш специфічно протікало становлення молодших командирів військової служби за контрактом, призначених командирами відділень, розрахунків і екіпажів відразу після закінчення підготовки в навчальних центрах.

За результатами дослідження встановлено, що загальна динаміка процесу їх становлення являє собою послідовне зростання досвіду командирів від низьких до більш високих рівнів оволодіння діяльністю.

Початківцям-командирам притаманні невпевненість і навіть страх у перших діях і вчинках, але більшості з них притаманне бажання взятися за виконання службових обов'язків. Не випадково навіть упродовж першого місяця практичної діяльності ознаки часткового становлення відзначалися у 23,4% молодших командирів військової служби за контрактом, що відрізнялися більш ґрунтовною підготовкою і розвиненими вольовими якостями.

Кількісні показники вимірювались за п'ятибальною шкалою (додаток Д. 2).

У ході опрацювання й аналізу отриманих результатів для кожного молодшого командира військової служби за контрактом визначався один з досягнутих рівнів освоєння діяльності: рівень "А" – високий; "Б" – вищий за середній; "В" – середній; "Г" – нижчий за середній; "Д" – низький (незадовільний). Якісні характеристики рівнів "А", "Б", "В" визначалися експертами (командирами і офіцерами по роботі з особовим складом) "достатніми", а рівнів "Г" та "Д" – неприйнятними для успішної служби. Виходячи з цього, поява в молодшого командира військової служби за контрактом системи ознак відповідно до рівня "А" інтерпретувалася як повне становлення; рівня "Б" – як становлення в основному; рівня "В" – як середній рівень становлення. При характеристиках, які відповідають рівню "Г" та "Д", вважалось, що становлення не відбулося.

Дослідження показало, що в динаміці становлення молодших командирів військової служби за контрактом, призначених на посаду відразу після прибуття з навчального центру (15,3%), і командирів, що відслужили до цього в підрозділі на посадах рядових солдат упродовж трьох місяців (37,4%), є розходження (рис. 3.2).

Рис. 3.2. Розподіл досліджуваних у 4 групах за рівнем