Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
РОЗДІЛ ІІІ дисертація Ржевського Г.М..rtf
Скачиваний:
2
Добавлен:
01.05.2025
Размер:
21 Мб
Скачать
☆

Результати оцінки готовності молодших командирів експериментальні групі і контрольні групі до роботи з підлеглими через 8 місяців їх служби на посаді

Групи

Оцінки

"Відмінно"

"Добре"

"Задовільно"

"Незадовільно"

Експериментальна

Кількість молодших командирів

7

37

13

2

%

11,9%

62,7%

22,0%

3,4%

Контрольна

Кількість молодших командирів

0

18

23

8

%

0

36,7%

46,9%

16,4%

Порівняння отриманих даних показує, що рівень компетентності, виявлений молодшими командирами служби за контрактом експериментальної групи, значно вищий, ніж у молодших командирів контрольних підрозділів ("відмінних оцінок" –7 і 0, "хороших" – 37 і 18, "задовільних" – 13 і 23, "незадовільних" – 2 і 8). Це привело до певних позитивних змін у рівні демонстрованих ними практичних умінь у сфері повсякденного керівництва, навчання і виховання підлеглих. Так, до 12 місяця перебування на посаді середні значення оцінних балів таких умінь у молодших командирів експериментальні групі і контрольні групі відповідно становили: умінь командира – 3,85 і 3,5; умінь повчального – 3,63 і 3,47; умінь вихователя – 3,76 і 3,44. Разом з тим слід визнати, що підвищення якості необхідних для роботи з підлеглими знань не відразу вплинуло на ефективність службової діяльності і відповідні характеристики процесу становлення молодших командирів. Адже аналіз загальних результатів експерименту через шість місяців роботи значних відмінностей ще не виявив. У подальші шість місяців становище дещо змінилося, експериментальна робота почала давати відчутніші результати. Зросла службова і суспільна активність молодших командирів, згуртованіше стали їх первинні колективи, помітно посилився вплив цієї категорії командирів у сфері службових і міжособових відносин військовослужбовців.

Швидше почали формуватися командирські якості і уміння молодших командирів, прискорився процес їх становлення. Проте слід пояснити причини недостатніх попередніх успіхів. Встановлено, що вони пояснюються: по-перше, певною невпевненістю офіцерського складу в успіху експериментальної роботи і недостатніми зусиллями, що додаються в реалізації її завдань; по-друге, наявністю в експериментальних підрозділах значної різниці в статусі між військовослужбовцями різного строку служби, що істотно уcкладнило затвердження молодших командирів у колективі як командирів; по-третє, повільною перебудовою роботи офіцерів з молодшими командирами служби за контрактом, живучістю й інерцією старих підходів до неї, особливо в управлінні їх становленням; по-четверте, недосконалістю рекомендацій, що спочатку апробовуються, оскільки унаслідок обмеженості часу, формуючий експеримент був початий ще до завершення констатуючого експерименту, відсутності достатньо повних і обґрунтованих даних про хід становлення молодших командирів; по-п'яте, збільшеною вимогливістю офіцерів-експертів в оцінках відповідності реальних успіхів молодших командирів – критеріям методики.

В цілому можна зробити висновок про те, що підвищення психолого-педагогічної компетентності командирів позитивно позначилося на якості їх навчально-виховної роботи з молодшими командирами служби за контрактом, дозволило поліпшити керівництво молодшими командирами.