32. Види критеріїв оптимізації структури капіталу та їх хар-ка.

Оптимізація структури капіталу може проводитися за трьома критеріями:1.максимізації рівня фін-ої рентабельності 2.мінімізації середньозваженої вартості капіталу, 3.мінімізація фін-их ризиків. Оптимізація структури згідно з критерієм максимізації рівня фін-ої рентабельності здій-ся з використанням механізму впливу на величину рентабельності власного капіталу використання залученого, що формує прибуток.

Оптимізація структури капіталу за критерієм мінімізації його вартості базується на попередній оцінці вартості власного та залученого капіталу за рівних умов його залучення і багатоваріантних розрахунків середньозваженої вартості капіталу.

Оптимізація структури капіталу за критерієм мінімізації фінансових ризиків пов’язана з процесом вибору джерел фінансування елементів активів п-ва з врахуванням їх ризиковості.

30. Аналіз формування і використання капіталу як складова процесу оптимізації його структури.

Основною метою формування капіталу п-ва є задоволення потреби в придбанні необхідного обсягу активів і оптимізації його структури з позиції забезпечення найкращих умов ефективного його використання. Процес формування капіталу п-ва здій-ся в такій послідовності:1.визначення та врахування перспектив розвитку г-ої дія. з позиції забезпечення його необхідним обсягом ф-их ресурсів. 2. Забезпечення відповідності обсягу, складу і структури активів п-ва. При визначенні сумарної потреби в капіталі викор-ть 2 методи: похідний і прямий.

3.Забезпечення оптимальності структури капіталу. Процес оптимізації передбачає визначення такого співвідношення між власним і залученим капіталом, яке б забезпечило найвищу ефективність його викор-ня з врахуванням специфіки діяльності п-ва.

4.Забезпечення мінімізації витрат при формуванні капіталу за рахунок різних джерел. Мінімізація витрат базується на застосуванні прийомів і методів концепції вартості капіталу в процесі фін-го управління діяльністю п-ва.

5. Забезпечення високоефективного використання капіталу в процесі г-ої діяльності п-ва. Найвища ефективність використання забезпечується шляхом максимізації показника рентабельності власного капіталу при з-адовільному рівні фін-го ризику.

31. Хар-ка чинників, що впливають на структуру капіталу.

При формуванні структури капіталу враховують такі чинники: 1.об’єктивні: галузева приналежність п-ва, стадія життєвого циклу, конюктура товарного і фінансового ринку, структура витрат п-ва, рівень оподаткування прибутку. 2. Суб’єктивні: відношення кредиторів до п-ва, фін-ий менталітет власників та менеджерів, рівень концентрації власного капіталу.

стадія життєвого циклу підприємства. Підприємства, які знаходяться на ранніх стадіях свого життєвого циклу і мають конкурентоздатну продукцію, можуть залучати для свого розвитку більшу частку позиченого капіталу. Проте, для таких підприємств вартість цього капіталу може бути вищою від середньоринкової, тому у них рівень фінансових ризиків більш високий, що враховується їх кредиторами. У цей же час підприємства, які знаходяться на стадії зрілості, більшою мірою повинні використовувати власний капітал;

— кон'юнктура товарного ринку. Чим стабільніша кон'юнктура цього ринку, а відповідно, стабільний попит на продукцію підприємства, тим вищим і безпечнішим є використання позиченого капіталу. І навпаки — в умовах несприятливої кон'юнктури і скорочення обсягу реалізації продукції використання позиченого капіталу прискорено генерує зниження рівня прибутку і ризик втрати платоспроможності; за такого стану речей необхідно оперативно знижувати коефіцієнт фінансового леверіджу за рахунок зниження обсягу використання позиченого капіталу;

— кон'юнктура фінансового ринку. Залежно від стану цієї кон'юнктури знижується вартість позиченого капіталу. При суттєвому зростанні цієї вартості диференціал фінансового леверіджу може досягнути негативного значення (при якому використання позиченого капіталу призведе до різкого зниження рівня фінансової рентабельності, а в деяких випадках — і до збиткової операційної діяльності). У свою чергу, при суттєвому зниженні цієї вартості різко знижується ефективність використання довгострокового позиченого капіталу. Також кон'юнктура фінансового ринку дає вплив на вартість залучення власного капіталу із зовнішніх джерел — при зростанні рівня позичкового відсотка зростають і вимоги інвесторів до норми прибутку на вкладений капітал;—відношення кредиторів до підприємства. Як правило, кредитори при оцінці кредиторного рейтингу підприємства керуються своїми критеріями, які іноді не співпадають із критеріями оцінки власної кредитоспроможності підприємством;— рівень оподаткування прибутку. В умовах низьких ставок податку на прибуток або використання підприємством податкових пільг з прибутку, різниця у вартості власного та залученого із зовнішніх джерел капіталу знижується. Це пов'язано з тим, що ефект податкового коректора при використанні позичених коштів зменшується. При високій ставці оподаткування прибутку суттєво підвищується ефективність залучення позиченого капіталу;— фінансовий менталітет власників і менеджерів підприємства. Неприйняття високих рівнів ризиків формує консервативний підхід власників і менеджерів до фінансування розвитку підприємства, при якому його основу складає власний капітал. І навпаки, прагнення отримати високий прибуток на власний капітал, незважаючи на високий рівень ризиків, формує агресивний підхід до фінансування розвитку підприємства, при якому позичений капітал використовується у максимально можливому розмірі;— рівень концентрації власного капіталу. Для того, щоб зберегти фінансовий контроль за управлінням підприємством (контрольний пакет акцій або контрольний обсяг пайового внеску), власникам підприємства не хочеться залучати додатковий власний капітал із зовнішніх джерел, навіть не дивлячись на сприятливі для цього передумови.