- •Тема 2.1. Правова охорона та використання земель………………………...…..90
- •Тема 1.1. Предмет, принципи та
- •Поняття екологічного права
- •Предмет і об’єкт екологічного права
- •1.1.3. Метод правового регулювання
- •1.1.4. Принципи екологічного права
- •1.1.5. Система екологічного права
- •Тема 1.2. Джерела екологічного права
- •1.2.1. Загальна характеристика
- •1.2.2. Закони як джерела екологічного права
- •1.2.3. Нормативно-правові акти президента, кабінету
- •1.2.4. Акти місцевих державних
- •1.2.5. Міжнародні договори як
- •Тема 1.3 екологічні права та
- •1.3.1. Загальна характеристика
- •1.3.2. Конституційні екологічні
- •1.3.3. Гарантії реалізації екологічних
- •1.3.4. Способи і форми захисту екологічних
- •Тема 1.4. Право власності на природні
- •1.4.1. Поняття і зміст права власності
- •1.4.2. Форми власності на природні ресурси
- •1.4.4. Підстави та порядок виникнення
- •1.4.5. Підстави і порядок припинення права
- •Тема 1.5 право природокористування
- •1.5.1. Поняття і принципи
- •1.5.3. Правова класифікація видів
- •1.5.4. Підстави і порядок виникнення, припинення,
- •Тема 1.6. Екологічна безпека та
- •1.6.1. Поняття екологічної безпеки й
- •1.6.2. Види екологічної безпеки
- •1.6.3. Правові заходи забезпечення
- •1.6.4. Юридична відповідальність за
- •Тема 1.7. Управління в галузі
- •1.7.1. Поняття і зміст управління
- •1.7.2. Органи державного управління
- •1.7.3. Органи державного управління
- •1.7.4. Участь громадськості в управлінні
- •Тема 1.8. Юридична відповідальність
- •1.8.1. Поняття та підстави
- •1.8.2. Адміністративна відповідальність
- •1.8.3. Кримінальна відповідальність за
- •1.8.4. Цивільно-правова відповідальність
- •1.8.5. Дисциплінарна відповідальність
- •Тема 2.1. Правова охорона та
- •1. Земля як об’єкт охорони
- •2. Правове регулювання використання
- •3.Державне управління і контроль
- •4. Юридична відповідальність
- •Тема 2.2. Правова охорона і
- •1. Води як об’єкт охорони та використання
- •2. Правове регулювання
- •3. Державне управління і контроль у сфері
- •4. Юридична відповідальність за
- •Тема 2.3. Правова охорона
- •1. Атмосферне повітря як
- •2. Правове регулювання
- •3. Управління і контрольу галузі
- •4. Юридична відповідальність
- •Тема 2.4. Правове регулювання відносин
- •1. Поняття надзвичайної
- •2. Правовий режим зони
- •3. Державне управління у сфері регулювання
- •Тема 2.5. Міжнародне право
- •1. Поняття міжнародного права
- •2. Джерела міжнародного права
- •3. Міжнародний організаційний механізм
- •4. Міжнародно-правова відповідальність
- •Глосарій
- •Навчальний матеріал у схемах
- •Запитання для самоконтролю
- •Тестові завдання модуль 1 частина 1
- •Модуль 1 частина 2
- •Модуль 2 частина 1
- •Модуль 2 частина 2
- •Рекомендовані джерела
- •Трегубенко Галина Петрівна екологічне право
- •36601, М. Полтава, просп. Першотравневий, 24
Тема 1.7. Управління в галузі
ОХОРОНИ НАВКОЛИШНЬОГО
СЕРЕДОВИЩА
1.7.1. Поняття і зміст управління
ПРИРОДОКОРИСТУВАННЯМ
ТА ОХОРОНОЮ ДОВКІЛЛЯ
Обов'язком держави, як установила стаття 16 Конституції України, є забезпечення екологічної безпеки і підтримання екологічної рівноваги на території України, подолання наслідків Чорнобильської катастрофи — катастрофи планетарного масштабу, збереження генофонду українського народу.
Реалізація цієї функції держави здійснюється через управління природокористуванням і охороною довкілля, яке являє собою найважливішу складову частину соціального управління суспільством.
Складність і багатогранність управління в галузі екології зумовлені тим, що, з одного боку, слід ураховувати об’єктивні, стихійні процеси самоуправління в природі, а з другого — необхідне цілеспрямоване управління довкіллям в інтересах суспільства. Об’єктом управління стають відносини в галузі суспільства і відносини в галузі природного середовища, які не збігаються із законами розвитку людства. Суспільство повинно визначати основні напрями діяльності органів державного управління та громадських організацій у розв’язанні завдань охорони довкілля і раціонального природокористування, розробляти й проводити відповідну систему заходів, спрямованих на реалізацію висунутих у галузі екологічного управління завдань, надати їм державно-правового забезпечення. Тому метою управління в галузі природокористування й охорони довкілля, згідно ст.16 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» є:
реалізація законодавства;
контроль за дотриманням вимог екологічної безпеки;
забезпечення проведення ефективних і комплексних заходів щодо охорони навколишнього природного середовища;
раціонального використання природних ресурсів;
досягнення узгодженності дій державних і громадських органів при проведенні екологічних заходів.
Методом розв’язання перелічених завдань управління є регулювання співвідношення екологічних та економічних інтересів суспільства при обов'язковому пріоритеті права людини на безпечне для життя і здоров’я довкілля, що закріплено ст. 50 Конституції України, й інших екологічних прав громадян.
Цілі та завдання управління природокористуванням досягаються виконанням державними та іншими органами низки функцій, необхідних для оптимальної організації раціонального використання та охорони природних об’єктів чи навколишнього середовища в цілому. Особливістю такого управління є його диференціація переважно за видами природних ресурсів, незалежно від того, в яких галузях суспільного виробництва вони використовуються. Тому види і зміст цих функцій стосовно кожного природного об’єкта випливають із соціальних, екологічних та природно-наукових вимог щодо організації його використання та охорони. Вимоги закріплюються у відповідних правових нормах екологічного законодавства.
Під функціями управління у сфері природокористування та охорони довкілля слід розуміти види діяльності державних органів виконавчої влади, місцевого самоврядування й громадських організацій із забезпечення організації раціонального використання природних ресурсів, їх відтворення та захисту й охорони навколишнього природного середовища.
Функції управління у сфері природокористування та охорони довкілля доцільно об'єднати в кілька окремих груп.
До групи організаційних функцій управління належать:
облік природних ресурсів;
екологічне планування;
прогнозування використання природних ресурсів та охорони довкілля;
просторово-територіальний устрій об’єктів природи.
Група попереджувально-охоронних функцій управління включає:
спостереження (моніторинг) за використанням природних ресурсів та охороною довкілля;
екологічну експертизу;
екологічний контроль.
Інші функції управління являють собою:
інформування про стан навколишнього природного середовища;
стандартизацію і нормування у сфері природокористування й охорони довкілля;
вирішення екологічних спорів.
Управління природокористуванням і охороною довкілля базується як на основних принципах державного управління в цілому (плановість, компетентність, законність, участь громадськості), так і на специфічних принципах, властивих природокористуванню в цілому (науковість, комплексність, платність спеціального природокористування та ін.). Ґрунтуючись на цих принципах, суб'єкти управління – державні органи, органи місцевого самоврядування та громадські об'єднання — повинні здійснювати діяльність, спрямовану на забезпечення ефективного використання природних ресурсів, охорону довкілля, екологічну безпеку.
Чинне законодавство розрізняє державне та громадське управління природокористуванням. Основна питома вага управлінської діяльності в даній галузі належить центральним органам державного управління, місцевим органам державної виконавчої влади, виконавчим органам місцевого самоврядування в межах їх компетенції, визначеної законодавством.
Поява, крім державних, інших суб'єктів права власності на окремі природні ресурси не зменшує, а, навпаки, піднімає на якісно новий рівень роль і значення держави та її органів як організаторів та гарантів відносин природокористування. При цьому не має значення, на яких правових підставах здійснюється використання — на праві власності на природний об’єкт чи на праві користування ним. Управлінську діяльність (наприклад, облік природних ресурсів, контроль за їх раціональним використанням тощо) держава здійснює і тоді, коли вона не є виключним власником природного об’єкта, тому що в цьому випадку подібна діяльність базується на праві суверенітету держави — верховенстві державної влади.
Громадське управління в галузі екології здійснюють громадські об'єднання та організації, і його основним завданням є всіляке сприяння органам державної влади, місцевого самоврядування в забезпеченні процесу раціонального природокористування й збереження природного середовища.
Окремі управлінські дії зобов'язані виконувати також власники природних ресурсів і користувачі ними, оскільки так зване виробниче управління природокористуванням є продовженням державного, а при виконанні низки функцій (наприклад, облік природних ресурсів) навіть передує державному. Деякі нормативні акти, такі як ст.12 Закону «Про природно-заповідний фонд України», ст.29 Закону «Про охорону атмосферного повітря») містять пряме закріплення правоздатності природокористувачів з виробничого управління природним об’єктом, що використовується.
Установлення в Україні Дня довкілля, який згідно з Указом Президента від 6 серпня 1998 року проводиться щороку в третю суботу квітня, є прямим підтвердженням пріоритетності екологічних інтересів суспільства.
