2.2 Виведення практичних правил виправлення основних проблем сімейного виховання

Один з найвидатніших українських педагогів О.В.Сухомлинський вважав, що найважливіші риси і якості дитини зароджуються в сім’ї. Проб­лемам сімейного виховання присвячені його твори "Батьківська педагогіка", "Сто порад учителеві" та ін. Він постійно цікавився умовами й особ­ливостями виховання дітей у різних сім’ях, вивчав позитивний досвід, підмі­чав найістотніші і найбільш типові вади та недоліки сімейного виховання.

Сухомлинський вказував на необхідність єдиних уявлень у батьків щодо виховання дітей, а звідси випливає єдність їх вимог. У Павлиській середній школі для батьків і всіх дорослих існувала педагогічна школа. На конкретних прикладах батькам показували хиби сімейного виховання, яку велику шкоду приносить дітям любов замилування, деспотична любов, любов підкупу.

Однією з найтиповіших вад сімейного виховання, на думку Сухомлинського, є споживацький характер способу життя багатьох дітей. "Люди з кам’яним серцем частіше виростають саме в таких сім’ях, де батьки віддають дітям усе й не вимагають від них нічого", – пише він [20, c. 254].

Особливу увагу у Павлиші приділяли трудовому вихованню дітей в сім’ї. Ставив важливим завданням батькам – закласти основи пізнавальної діяльності і навчальної праці у дітей дошкільного віку. Автор "Батьківської педагогіки" надав для цього батькам практичні поради: розвивати в дітей спостережливість, вміння орієнтуватися в різноманітних ситуаціях, ситуаціях, мислити, міркувати, фантазувати.

У вихованні дітей треба дуже обережно вдаватися до застосування покарань. Бо якщо вони занадто часті або й несправедливі, що це огрублює душу дитини.

Сухомлинський з нових позицій підходить до оцінки життєвої позиції і ролі дитини в сім’ї. Діти в сім’ї – це не тільки слухняні виконавці волі батьків і старших, вони рівноправні члени сім’ї, активні учасники всіх сімейних справ, вони можуть чинити взаємний позитивний вплив на сім’ю, поведінку батьків і старших, їх ставлення до своїх сімейних і громадських обов’язків. Вони не повинні відчувати своєї нерівності, неповноцінності, приниженої гідності. Автор відстоює право дітей активно втручатись у сімейні справи.

Використовуючи досвід видатного педагога і проаналізувавши основні проблеми сімейного виховання, можна розглянути такі практичні правила у вихованні дітей:

1.Подавати дітям приклад хорошої поведінки.

Діти вчаться, наслідуючи поведінку дорослих.

2. Змінювати ситуацію, а не дитину.

Краще тримати цінні, крихкі та небезпечні предмети у недоступних для дітей місцях, аніж потім карати дітей за їхню природну цікавість.

3. Висловлювати свої бажання позитивно.

Казати дітям, чого від них очікується, замість того, чого не бажається. Та, якщо щось категорично заборонено, треба формулювати своє небажання чітко.

4. Висувати реальні вимоги.

Запитувати себе, чи відповідають ці вимоги віку дитини, ситуації, у якій вона опинилася. Пояснювати причину, яка впливає на ваше рішення. Прагнути до компромісу у спілкуванні зі старшими дітьми, а з меншими - використовувати тактику переключення уваги.

5. Обирати виховання без побиття та крику.

Фізичне насилля є неприйнятним. Крик або постійні докори є шкідливими та можуть призвести до тривалих проблем емоційного характеру.

Покарання не допомагають дитині виробити навички самоконтролю і поваги до інших. Людина може чомусь навчитися тільки коли спокійна, задоволена чи радіє чомусь. Це стосується і дорослих також. Коли дитина дістала ляпас, вона стає надто сердитою, знервованою та збудженою, тому не може достатньо глибоко усвідомити, за що і чому її покарано.

6. Допомагати дітям вести себе краще, даючи їм вибір.

Не сперечатися з дітьми про справи, які не мають великого значення. Дозволяти їм зробити вибір: нехай вони самі вирішують, у що одягатися чи що їсти. Це попередить прояви образи та непокори з боку дитини. Вона не дорікатиме, що її постійно пригнічують.

7. Прислуховуватись до того, що говорить дитина.

Цікавтися тим, що вона робить і відчуває. І головне – пам’ятати, що любов є найважливішою потребою усіх дітей і однією з основних передумов позитивної поведінки дитини та взаєморозуміння.

8. Відповідну роль у педагогічному навчанні батьків віді­грає їх самоосвіта — читання науково-популярної літера­тури з питань сімейної педагогіки, тематичні радіо - і те­лепередачі.

Отже, для того, щоб сімейне виховання було насправді успішним повинна бути, перш за все, родина як єдине ціле. Це означає, що сім’я повинна будуватися і зберігатися. По-друге ­­ – нормальний сімейний клімат , гарні відносини між дорослими членами сім’ї. По-третє – оптимальне виховне середовище, сприятливі розвитку дитини відносини між батьками і дітьми. І по-четверте – чітка система виховальних впливів, цілеспрямоване і конкретне застосування методів.