3.Магнітоенцелографія

Активність мозку завжди представлена синхронною активністю великої кількості нервових клітин, супроводжуваної слабкими електричними токами, які створюють магнітні поля. Реєстрація цих полів неконтактним способом дозволяє одержати так звану магнітоенцефалограму (МЕГ). МЕГ реєструють за допомогою надпровідного квантового інтерференційного пристрою - магнітометра. Передбачається, що якщо ЕЕГ більше пов’язана з радіальними стосовно поверхні кори головного мозку джерелами токовища (диполями), що має місце на поверхні звивин, те МЕГ більше пов’язана з тангенціально спрямованими джерелами току, що мають місце в коркових областях, що утворюють борозни.

4.Позитронно-еміссіонна томографія мозку.

Одним з найбільш результативних методів у плані просторового дозволу зображення є позитронно-еміссіонна томографія мозку (ПЕТ). Техніка ПЕТ полягає в наступному. Суб’єктові в кровоносне русло вводять ізотоп, це кисень-15, азот-13 або фтор-18. Ізотопи вводять у вигляді з’єднання з іншими молекулами. У мозку радіоактивні ізотопи випромінюють позитрони, кожний з яких, пройшовши через тканину мозку приблизно на 3 мм від локалізації ізотопу, зіштовхується з електроном. Зіткнення приводить до знищення часток і появі пари протонів, які розлітаються від місця зіткнення в різні сторони теоретично під кутом в 180° друг від друга. Голова суб’єкта поміщена у спеціальну Пет-камеру, у яку у вигляді кола вмонтовані кристалічні детектори протонів. Подібне розташування детекторів дозволяє фіксувати момент одночасного влучення двох протонів

5.Окулографія

Реєстрація рухів очей називається окулографієй.

Існує вісім основних видів рухів очей. Три рухи — тремор (дрібні, часті коливання амплітудою 20—40 секунд), дрейф (повільне, плавне переміщення очей, що переривається мікрострибками) і мікросаккади (швидкі рухи тривалістю 10—20 мс і амплітудою 2—50 мінут) відносять до мікрорухів, що спрямовані на збереження місця розташування ока в орбіті.

6.Електроміографія

Електроміографія - це реєстрація сумарних коливань потенціалів, що виникають як компонент процесу збудження в області нервово-м’язових з’єднань і м’язових волокон при надходженні до них імпульсів від мотонейронов спинного або довгастого мозку. У цей час застосовуються різні варіанти підшкірних (голчастих) і нашкірних (поверхневих) електродів. Останні в силу їх легкості накладення мають більше широке застосування.

Література

1. Проблемы дифференциальной психофизиологии. Под ред. Небылицина А.О. – М.: Просвещение, 1969.

2. Психология и психофизиология индивидуальных различий. Сборник статей. – М.: Педагогика, 1977.

3. Проблемы генетической психофизиологии. Сборник статей. - М.: Наука, 1978.

4. Дерлбан В.С. Психология личности и высшая нервная деятельность (психофизиологические очерки) – М.: Наука, 1980.

5. Хессет Дж. Введение в психофизиологию М, 1981.

6. Рутман Эмма Вызванные потенциалы в психофизиологии и психофизиология – М.: Наука, 1979.

Лекція № 2

Тема: Керування рухами.

Ціль: Вивчити механізми програмування й реалізації рухових актів. Дати характеристику центрального апарата рухами , виявити основні типи рухів.

План:

1. Загальні відомості про нервово-м’язову систему.

2. Пропріорецепція.

3. Центральні апарати керування рухами.

4. Координація рухів.

5. Типи рухів.

Рухи (включаючи мову й письмо) - головний засіб взаємодії організму людини з оточенням. У цій взаємодії рефлекторні відповіді, спонукувані стимулами зовнішнього середовища, становлять лише частину рухової активності; інша її частина - це активність, яка ініціюється «зсередини». Мозок не просто відповідає на стимули, що надходять ззовні, він перебуває в постійному діалозі із середовищем, причому ініціатива в ньому належить саме мозку.