5. Типи рухів

Рухи людини дуже різноманітні, однак все це можна звести до невеликої кількості основних типів активності: забезпечення пози й рівноваги, локомоція й довільні рухи.

Підтримка пози в людини забезпечується тими ж фізичними м'язами, що й руху, а спеціалізовані тонічні м'язи відсутні. Відмінність полягає в тім, що при «позної» діяльності м'язів сила їхнього скорочення звичайно невелика, режим близький до ізометричного, а тривалість скорочення значна. До постурального режиму роботи м'язів утягуються переважно низькопорогові, повільні й стійкі до стомлення рухові одиниці.

Література:

1.Проблемы дифференциальной психофизиологии. Под ред. Небылицина А.О. – М.: Просвещение, 1969.

2.Психология и психофизиология индивидуальных различий. Сборник статей. – М.: Педагогика, 1977.

3.Проблемы генетической психофизиологии. Сборник статей. - М.: Наука, 1978.

4.Дерлбан В.С. Психология личности и высшая нервная деятельность (психофизиологические очерки) – М.: Наука, 1980.

5.Хессет Дж. Введение в психофизиологию М, 1981.

6.Рутман Эмма Вызванные потенциалы в психофизиологии и психофизиология – М.: Наука, 1979.

Лекція № 4

Тема: Психофізіологія пам'яті й навчання.

Ціль: Вивчити основні концепції про природу пам'яті й навчання. Дати характеристику тимчасової концепції організації пам'яті, нейронним і нейрохімічним механізмам пам'яті.

План:

1. . Тимчасова організація пам'яті.

2. . Основні положення теорії активної пам'яті.

3. . Процедурна й декларативна пам'ять.

4. . Нейронні коди пам'яті.

1. Тимчасова організація пам'яті

Основні поняття, якими оперує теорія консолідації й інші теорії, створені в рамках концепції тимчасової організації пам'яті: консолідація - процес, що приводить до фізичного закріплення енграми, і реверберація - механізм консолідації, заснований на багаторазовому пробіганії нервових імпульсів по замкнутих ланцюгах нейронів. Енграма - слід пам'яті, сформований у результаті навчання. Опис енграми становлить основу трьох напрямків у вивченні пам'яті. Перше виходить із принципу тимчасової організації пам'яті й описує динаміку формування енграми в термінах короткочасного й довгострокового зберігання; друге, крім часового компонента створення енграми, оцінює ступінь її готовності до відтворення; третє, аналізуючи нейронні й молекулярні механізми пам'яті, може опиратися як на принцип тимчасової організації, так і на концепцію стану енграми. Основними в концепції тимчасової організації є поняття про короткочасну й довгострокову пам'ять.

2. Основні положення теорії активної пам'яті

Пам'ять виступає як єдина властивість, тобто не існує поділу на короткочасну й довгострокову. Часовий градієнт погіршення пам'яті показує вплив на відтворення енграми. Пам'ять існує в активній формі, готової до реалізації в цей момент часу, і в пасивної - не готовій до безпосереднього відтворення.

Вся пам'ять розглядається як постійна й довгострокова. Деяка частина довгострокової пам'яті стає активної в необхідний момент часу. Інша її частина перебуває в латентному або неактивному стані й тому є недоступною для реалізації. Активна енграма - слід пам'яті, що перебуває в стані, готовому для реалізації в поводженні й існуючий на рівні електричної активності певних нервових елементів.

Довгострокова пам'ять організована в систему, у якій знову придбаний досвід займає певне місце. Пам'ять підсилюється й доповнюється протягом всього . життя Пам'ять проявляється в можливості модифікувати поводження залежно від минулого й сьогодення досвіду.