Побудова плану місцевості за результатами теодолітної і тахеометричної зйомок

Масштаб 1 : 500

Дата видачі завдання «____» _______________ 2010 р.

Термін здачі курсової роботи «___» ________________ 2010 р.

Керівник ________ / /

Зміст

Розрахунково-пояснювальна записка

Вступ

Розділ 1. Теодолітна зйомка

1.1. Суть теодолітної зйомки, порядок виконання робіт

1.2. Камеральні роботи

1.2.1. Ув’язка кутів теодолітного полігону

Із завдання до курсової роботи виписуємо середні значення кутів і обчислюємо практичну суму кутів теодолітного полігону за формулою:

,

де – виміряні кути.

Обчислюємо теоретичну суму кутів теодолітного полігону за формулою:

,

де п - кількість кутів теодолітного полігону.

Потім обчислюється величина кутової нев’язки за формулою:

Допустимість кутової нев’язки визначається за формулою:

,

де п - кількість кутів теодолітного полігону.

Якщо кутова нев’язка допустима ( ), то вона розподіляється з оберненим знаком на всі кути порівну. Величина поправки обчислюється за формулою:

Якщо при діленні нев’язки на кількість кутів одержується остача, то деякі поправки будуть більшими і вводитимуться в кути, утворені коротшими сторонами.

Сума поправок у виміряні кути повинна дорівнювати величині нев’язки з оберненим знаком:

Поправки виписуються у відомість червоним кольором з точністю до 0,1 над кожним значенням виміряного кута в правому верхньому куточку.

Обчислюємо значення виправлених кутів алгебраїчним додаванням поправок до виміряних кутів. Сума виміряних кутів повинна дорівнювати теоретичній, що є контролем обчислень.

1.2.2. Обчислення дирекційних кутів

Для обчислення дирекційних кутів сторін полігону необхідно виписати у відомість обчислення координат дирекційний кут вихідної сторони з таблиці вихідних даних. Дирекційні кути решти сторін теодолітного полігону обчислюються за формулами:

, ,

де – дирекцій ний кут і-ої лінії;

– дирекційний кут попередньої лінії;

– внутрішні кути відповідно праві (ліві).

При послідовному обчисленні дирекційних кутів всіх ліній полігону одержимо дирекційний кут вихідної сторони, що є контролем обчислень. Результати обчислень заносимо у відомість обчислення координат замкненого теодолітного ходу (додаток 1).

1.2.3. Обчислення румбів сторін полігону

Потім дирекційні кути потрібно перевести в румби. Для контролю необхідно виконати повторне обчислення румбів.

Перехід від дирекційних кутів до румбів здійснюється за формулами:

Номер чверті	Залежність між румбом і дирекцій ним кутом
I	Пн. Сх.:
II	Пд. Сх.:
III	Пд. Зх.:
IV	Пн. Зх.:

Результати обчислень заносимо у відомість обчислення координат замкненого теодолітного ходу (додаток 1).

1.2.4. Обчислення і ув’язка приростів координат

Після обчислення дирекційних кутів та румбів сторін полігону необхідно виписати горизонтальні прокладання ліній із схеми теодолітних ходів і для кожної лінії обчислюються прирости координат за формулами:

, ,

де S – горизонтальне прокладання лінії, – дирекцій ний кут.

Обчислення приростів координат проводяться з точністю до 0,01 м і записуються із своїми знаками.

Теоретична сума приростів координат у замкненому теодолітному ході дорівнює нулю:

Практична сума приростів координат не дорівнює нулю і становить величину нев’язки.

Далі алгебраїчно додаємо прирости координат по осі абсцис та осі ординат і визначаємо значення нев’язки в приростах координат і за формулою:

,

Абсолютна лінійна нев’язка обчислюється за формулою:

.

Периметр полігону Р та допустимість лінійної нев’язки в периметрі полігону обчислюються за формулою:

.

Якщо лінійна нев’язка допустима, то розподіліть нев’язки в приростах координат ( і ) пропорційно довжинам ліній. Величини поправок обчислюються за формулами:

, ,

де – поправки в прирости координат і-ої лінії, S_i – довжина і-ої лінії.

Значення поправки необхідно заокруглити до 0,01 м. Контролем обчислення поправок є рівність суми поправок по осі абсцис і осі ординат величині нев’язки з оберненим знаком, тобто:

, .

Обчислені поправки додаємо алгебраїчно до відповідних приростів і знаходимо ув’язані прирости координат і . Результати обчислень заносимо у відомість обчислення координат замкненого теодолітного ходу (додаток 1). Суми виправлених приростів координат у замкненому теодолітному ході мають дорівнювати нулю, що є контролем обчислень.