2.2.2. Побудова профілю місцевості

Побудова профілю починається з вибору горизонтального і вертикального масштабів та відмітки умовного горизонту. Горизонтальний масштаб вибирають з урахуванням рельєфу місцевості і залежно від точності, яка передбачається для даного виду робіт. Щоб надати профілю наочності, вертикальний масштаб вибирають у 10-20 разів більший за горизонтальний.

При побудові профілю треба правильно вибрати відмітку умовного горизонту. Відмітку умовного горизонту вибирають так, щоб найнижча точка профілю була вища за лінію умовного горизонту на 5-6 см. Відмітка умовного горизонту повинна бути кратною 10 м.

Профіль викреслюється на міліметровому папері. Лінію умовного горизонту проводять на аркуші міліметрового паперу з таким розрахунком, щоб на ній можна було розмістити сітку профілю. Сітка профілю складається з таких горизонтальних граф:

а) відмітки;

б) відстані;

в) номер пікету.

Після проведення лінії горизонту і всіх ліній сітки розбивають пікетаж на лінії горизонту в заданому масштабі (в нашому випадку 1 :2000 – горизонтальний і 1: 100 – вертикальний). У кожній точці в заданому вертикальному масштабі відкладають відмітки пікетів і плюсових точок (графа 9).

Отримані точки з’єднують прямими чорними лініями товщиною 0.3 мм, і це є лінія профілю. В графі сітки “відмітки” виписуються абсолютні відмітки пікетів і плюсових точок. Вертикальні лінії в графі сітки “відстані” проводять чорною тушшю в тих місцях, де є плюсові точки, записують відстані в метрах від заднього і переднього пікетів до даної плюсової точки. Під графою “відстані” підписуються номери пікетів.

Після проведення лінії горизонту і всіх ліній сітки розбивають пікетаж на лінії горизонту в заданому масштабі (в нашому випадку 1:2000). У кожній точці в заданому вертикальному масштабі відкладають відмітки пікетів і плюсових точок (графа 9).

Отримані точки з’єднують прямими чорними лініями товщиною 0.3 мм, і це є лінія профілю. При цьому вісь траси проводять червоною тушшю, а всі контури – згідно з умовними знаками. В графі сітки “відмітки” виписуються абсолютні відмітки пікетів і плюсових точок. Вертикальні лінії в графі сітки “відстані” проводять чорною тушшю в тих місцях, де є плюсові точки, записують відстані в метрах від заднього і переднього пікетів до даної плюсової точки. Під графою “відстані” підписуються номери пікетів (додаток 5).

Розділ 3. Тахеометрична зйомка

3.1. Суть тахеометричної зйомки, склад і порядок робіт

3.2. Камеральні роботи

3.2.1. Порядок роботи на станції при тахеометричній зйомці

1. Роботу на станції починають з огляду місцевості біля станції і визначенні точок, які будуть підлягати зніманню. Складають кроки (кроки – аналогічні абрису з тією відмінністю, що додатково показують напрями зміни рельєфу).

2. На кожній точці (пікеті), що підлягає зніманню, ставлять рейку.

3. Центрують і приводять теодоліт в робоче положення над точкою планової основи. Орієнтують нулі лімба на сусідню точку планової основи. Наводять зорову трубу теодоліта на рейку на відлік і. Беруть відліки по горизонтальному та вертикальному кругах та відлік на рейці за допомогою віддалемірних ниток.

Положення кожної рейкової точки (пікету) відносно станції (знімальної основи) визначається:

а) горизонтальним кутом між напрямком на сусідню станцію і напрямком на сусідню точку;

б) відстанню між станцією і рейковою точкою, яка визначається за далекоміром по рейці;

в) перевищення, яке обчислюється за поміряним вертикальним кутом і відстанню.

При виконанні тахеометричної зйомки одночасно з польовим журналом ведеться абрис місцевості, на якому позначаються номери пікетів. Стрілками показують напрямки схилів, а деколи умовними горизонталями чітко виражені форми рельєфу.

Результати вимірювань на кожну точку записують у журнал під тим самим номером, що і в абрисі.

Обчислення відміток точок ходу і пікетів проводиться в польовому журналі тахеометричної зйомки.