2. Структура педагогічної майстерності.

      1) Гуманістична спрямованість (ідеали, інтереси, ціннісні орієнтації) - спрямованість на іншу людину (дитина - центр уваги педагога), утверджен­ня найвищих духовних цінностей, моральних норм поведінки та взаємовідносин . Це виявлення професійної ідеології вчителя, його ціннісного став­лення до педагогічної діяльності, її змісту, мети, засобів, суб'єктів. Ціннісні орієнтації педагога :

а) на себе - самоутвердження ("Я" - справжній вчитель ); б) на вихованця (дитина — найбільша цінність , допомогти їй бути щасливою); в) на засоби впливу ( програма, способи впливу,  заходи); г) на мету педагогічної діяльності (гуманізм - сприяння всебічному розвитку кожної дитини). Відповідальність педагога перед майбутнім, любов до дітей; усвідомлення мети.

     2) Професійна компетентність: знання , вміння , навички , критичні погля­ди і оцінки, постійне самовдосконалення, високий рівень загальної культури . "Головне в житті -  не самі знання, а та гармонія, яка виявляється, коли знання добре вміщені в душі, та філософія, яка визначає людину, її світогляд" (А.С.Макаренко. - Твори в 8 т. -Москва, 1986. -Т. 8. -Письмо Л.Конисевичу).

    3) Педагогічні здібності: комунікативність, перцептивність (розуміння ін­ших), динамізм особистості (активність, гнучкість впливу), емоційна стабіль­ність (саморегуляція) , оптимістичне прогнозування ( віра в позитивне в кож­ній людині, у перспективу її розвитку), креактивність (творчість) тощо.

    4) Педагогічна техніка ( форма організації поведінки вчителя) :

а) вміння використовувати свій психофізичний потенціал як інструмент ви­ховного впливу ( володіти своїм фізичним, психічним, емоційним станом;

голосом, мімікою, пантомімікою);

б) вміння впливати на інших (вербальні, невербальні засоби спілкування).

Внутрішня і зовнішня техніка.

      3. Критерії майстерності педагога: доцільність (за спрямованостю), продукти­вність (за результатами),діалогічність (характер взаємовідносин з усіма уча­сниками виховного процесу), оптимальність (у виборі засобів),творчість (за змістом діяльності).

       Рівні майстерності: елементарний, базовий, досконалий, творчий.

      4.   З історії  розвитку теорії про педагогічну майстерність.

     Першим ввів поняття " майстерність вихователя” і “педагогічна техніка” А.С.Макаренко у своїй статті " Деякі висновки з мого педаго­гічного досвіду": " Майстерність вихователя не є якимось особливим мистецтвом... але це спеціальність, якій треба вчити, як треба вчити лікаря його майстерності, як треба вчити музиканта".

      В.О.Сухомлинський  продовжив розвиток теорії про педагогічну майстерність. У працях  В.О.Сухомлинського "Сто порад вчителю", "Павлиська середня школа", "Як виховати справжню людину", "Розмова з молодим директором школи" та багатьох інших велика увага приділяється творчості вчителя в станов­ленні справжньої людини, громадянина, патріота Батьківщини. "Ми маємо справу з найскладнішим, неоцінним, найдорожчим, що в житті, - з людиною. Від нас, від нашого вміння, майстерності, мистецтва, мудрості залежить її  гро­мадянське й інтелектуальне обличчя, її місце і роль у житті, її щастя" (Сухомлинський В.О. Вибрані твори. — Т.2. — С.420).

      В 80-ті роки  ХХ століття творчі педагоги-новатори об'єдналися  у творчий рух "Педагогіка співро­бітництва" (Див. "Учительская газета"._ 18 октября 1986 года ). Основні ідеї педа­гогів-новаторів:

1)            співробітництво з усіма учасниками навчально-виховного про­-                     цесу;  2) навчання без примусу,  з оптимізмом, без конфліктів;

3)     використання опори в навчанні; 4) система випередження у навчанні;

5) гуманістична система оцінювання; 6) демократизація виховання  особистості;

7) самоаналіз, саморозвиток, самовдосконалення особистості тощо. Деякі представники педагогів - новаторів:Ш.О.Амоношвілі ("В школу - с 6 лет" , "Здравствуйте, дети!", "Как живёте, дети?", "Единство цели");С.М.Лисенкова ("Когда легко учиться"); І.Б.Волков ("Учим творчеству", "Цель одна - дорог много"); І.П.Іванов("Воспитывать коллективистов"); Є.М.Ільїн ("Шаги навстречу", "Искусство общения", "Рождение урока", "Путь к ученику"); О.А.Захарченко (Чубар  "Письмо в будущее"): В.Ф.Шаталов ("Куда и как исчезли тройки", "Педагогическая проза", "Эксперимент продолжается", "Опорные конспекты по физике - 8 класс");

Л. і Б. Нікітіни ("Мы, наши дети и внуки"). Передові вчителі Херсонщині.