- •Тема. Витрати на виробництво та реалізацію продукції (послуги).
- •1.2. Включення поточних витрат виробництва до собівартості продукції (послуг)
- •1.3. Класифікація витрат на виробництво за окремими ознаками
- •1.4. Структура поточних витрат за групами первинних елементів і тенденції її зміни за окремими видами продукції
- •1.5. Критичний обсяг виробництва продукції (точка беззбитковості), графічний та аналітичний методи його визначення
- •1.6. Зміна критичного обсягу виробництва продукції під впливом окремих факторів
- •2. Кошторис виробництва і собівартість товарної продукції
- •2.1. Зміст і методика обчислення кошторису виробництва
- •2.2. Розрахунки кошторису виробництва за окремими економічними елементами
- •2.3. Практичне значення та порядок розробки кошторису виробництва
- •2.4. Собівартість валової, товарної і реалізованої продукції
- •2.5. Витрати на одиницю обсягу товарної продукції
- •3. Обчислення собівартості окремих виробів
- •3.1. Калькуляція та її місце в економічних розрахунках
- •3.2. Об'єкти калькуляції і калькуляційні одиниці
- •3.3. Типова номенклатура калькуляційних статей витрат
- •3.4. Методика обчислення окремих статей калькуляції
- •3.5. Прогнозування собівартості нових виробів на етапах їх розробки та освоєння виробництва
- •4. Стратегія і шляхи зниження поточних витрат
- •4.1. Обґрунтування і вибір стратегії зниження поточних витрат на підприємствах України
- •4.2. Стратегічні напрямки регулювання поточних витрат на різногалузевих підприємствах
- •4.3. Групи чинників зниження поточних витрат у розрахунку на одиницю продукції
- •4.4. Методика визначення впливу окремих (сукупності) техніко-економічних чинників на зміну поточних витрат
- •5. Ціни на продукцію (послуги): сутнісна характеристика, види, методи встановлення і регулювання
- •5.1. Функції і система внутрішніх цін на підприємстві
- •5.2. Методи формування внутрішніх цін
- •Тарифи вантажного та пасажирського транспорту.
- •5.4. Методи встановлення цін
- •5.5. Внутрішні ціни як інструмент організації внутрішньовиробничих економічних відносин
- •5.6. Основні принципи ціноутворення
- •5.7. Управління цінами на підприємстві
- •5.8. Цінове регулювання економічних відносин.
3.2. Об'єкти калькуляції і калькуляційні одиниці
Головним об'єктом калькуляції є конкретний вибір промислової продукції, яка виготовляється в відповідній галузі народного господарства за певним технологічним процесом і має замкнутий цикл виробництва.
До об'єктів калькуляції на підприємстві належать: основна і допоміжна продукція (інструмент, енергія, запчастини та ін.); послуги та роботи (ремонт, транспортування). Калькуляція іншої продукції має допоміжне значення. Об'єктом калькуляції може також бути: цех, дільниця, виробнича бригада, замовлення на окремі вироби, напівфабрикати власного виробництва, групи однорідної продукції. Для обчислення собівартості об'єкта калькуляції використовують калькуляційні одиниці. Ці одиниці мають відповідні кількісні виміри(кількість штук, маса, площа, об'єм).
У практиці господарювання застосовуються різні методи калькуляції, що зумовлено різним призначенням калькуляцій, типом виробництва та традиціями внутрішньофірмового управління. Найбільш точною і методично простою є калькуляція в однопродуктовому виробництві. Собівартість одиниці продукції обчислюється діленням сукупних витрат за певний період на кількість виготовленої продукції. Але, як показує практика, більшість підприємств випускають продукцію в великому асортименті. За цих умов калькуляція відповідно ускладнюється і є менш точною, оскільки виникає проблема правильного розподілу непрямих витрат. У цьому випадку для визначення непрямих витрат на кожний виріб з початку розраховують їх загальну суму, а потім цю суму розподіляють пропорційно між окремими видами продукції.
3.3. Типова номенклатура калькуляційних статей витрат
У процесі калькуляції витрати групують за калькуляційними статтями, номенклатура яких залежить від особливостей виробництва. Установлюючи статті витрат, необхідно дотримуватися певних вимог, зокрема:
1) максимальну частку витрат, які включаються в собівартість, необхідно обчислювати безпосередньо на окремі вироби;
2) статті непрямих витрат потрібно формувати так, щоб їх можна було обґрунтовано розподілити між виробами.
Найбільш типово-орієнтована номенклатура калькуляційних статей витрат для більшості підприємств різних галузей виглядатиме таким чином:
1) сировина і матеріали;
2) зворотні відходи;
3) покупні вироби і напівфабрикати;
4) паливо й енергія на технологічні цілі;
5) основна заробітна плата промислово-виробничого персоналу (ПВП);
6) додаткова заробітна плата ПВП;
7) відрахування на соціальне забезпечення виробників;
8) витрати на підготовку й освоєння виробництва (витрати майбутніх періодів);
9) витрати на утримання та експлуатацію машин і устаткування, в тому числі амортизацію;
10) загально-цехові витрати;
11) загальнозаводські витрати;
12) витрати від браку продукції;
13) інші виробничі витрати;
14) позавиробничі витрати (витрати на маркетинг);
15) виробнича собівартість продукції.
Включивши до виробничої собівартості продукції відповідний відсоток прибутку, одержують собівартість товарної продукції.
Вказана номенклатура калькуляційних статей в різних галузях є різною і залежить ще від величини підприємства, номенклатури виробів, обсягу виробництва тощо.