Середньовіччя
Ключові поняття та терміни:
Теоцентризм – Бог, а не космос виступає першопричиною, єдиним творцем всього сущого, а його воля безмежно панує над світом.
Креаціонізм – ідея творення світу Богом з нічого
Провіденціалізм – (від лат. providential – провидіння) - концепція середньовічної філософії, згідно з якію рушійною силою історії людства є провидіння, промисел Божий, який визначає напрямок, мету розвитку людського сусп
Символізм – вміння людини знаходити приховане значення предметів
Одкровення – знання, отримане надприродним шляхом, безпосереднє волевиявлення Бога, що приймається людиною як абсолютний критерій людської поведінки та пізнання
Об’явлення – пряме і безпосереднє розкриття Богом своїх намірів та настроїв людям, як правило – через обраних осіб: пророків, провидців та ін.
Апологети (грец. ароlоgеtіkоs — захисний) — ранньохристиянські письменники (Юстін, Тертулліан, Оріген) III ст, які захищали від критики християнське вчення; захисники певних течій, учень.
Патристика (лат. раtег— батько)— сукупність філософських доктрин християнських мислителів (отців церкви) II—VII ст.
Схоластика (пат. scholasticos —ученний, шкільний) — філософське вчення, в якому поєднані релігійно-філософські засновки з раціоналістичною методикою та формально-логічними проблемами, найпершою ознакою схоластики є використання логіки в богопізнанні.
Телеологія (грец. tеlоs — ціль) — вчення про мету, доцільність, згідно з яким все для чогось призначене, має свою ціль.
Теологія — богослов'я, вчення про Бога, система християнських догматів.
Трансцендентний (лат. transcenendens — той, що виходить за межі) – той, що лежить поза межами свідомості й пізнання, поза звичайним світом, характеристика Бога у християнському світобаченні як такого, який принципово несумісний із реаліями світу внаслідок того, що назліченно їх перевершує, тобто це позамежність або позасвітність Бога.
Реалізм (лат. геаііз — суттєвий, дійсний) — філософський напрям, згідно з яким загальні поняття (універсалії) існують реально як сутності речей.
Номіналізм (лат. nomen — ім'я) — філософське вчення, що заперечує онтологічне значення універсалій (загальних понять), стверджуючи, що універсалії існують не в дійсності, а тільки в мисленні.
Душа – в Середні віки – джерело і причина людського життя, результат вкорінення у людське тіло частки божественного духу; через це душа займає середнє положення між духом і тілом. Через зв’язок із духом душа постає безсмертною та розумною, через зв’язок із тілом індивідуальною, чутливою, дійовою. І
Екзегетика – мистецтво тлумачення текстів Святого Письма, пояснення змісту та сенсу божественного об’явлення; середньовічні теологи-екзегети виділяли, як правило, 4 прошарки сенсів у змісті Святого Письма: реальний, історичний, символічний та священний.
Томізм - вчення Фоми Аквінського, засноване ним направлення католицької філософії і теології, що з'єднало християнські догмати з засобом Аристотеля. В 13 ст. Зайняв панівне положення в схоластиці, відтіснивши августиновський платонізм і протистоячи аверроїзму.
Універсалії – термін схоластичної філософії для позначення загальних понять
Догмат – в теології положення релігійного віровчення, що затверджені вищою церковною інстанцією і визнаються як вищі, абсолютні й незаперечні істини
"теорія подвійної істини" – середньовічний підхід, який стверджував, що філософія (і наука) мають право на автономний щодо богослов'я розвиток, оскільки між науками та богослов’ям існують суттєві відмінності: філософія (і наука) рухаються від часткового до загального (індукція), а богослов'я — від загального до часткового (дедукція), філософія та наука є сферами теорії, а богослов’я – етики та життєвої практики.
«бритва Оккама» - логічний принцип, що засвідчує неможливість примноження сутность без міри – неможна висувати бездоказові версії – показав значення скептицизму в науці (критичність)
Містика – середньовічний підхід, зосереджений на тому, що роздумування тільки шкодить християнському благочестю, тому в пошуках шляхів наближення до Бога слід покладатися на почуття, віру, любов та самозречення.