Методи імунологічного дослідження

І. Дослідження неспецифічного (природженого) імунітету:

1) Орієнтувальні тести (і рівня);

2) Уточнювальні тести (іі рівня).

ІІ. Дослідження специфічного (набутого) імунітету.

І. Характеризують роботу імунної системи загалом. Не спрямовані для виявлення конкретних збудників, клітин чи АТ. Після аналізу орієнтувальних тестів лікар вирішує, чи є необхідність продовжити уточнювальні тести.

ІІ. Призначені для визначення специфічних АГ, які належать конкретним збудникам, і специфічних АТ, спрямованих проти конкретних АГ.

1) До орієнтувальних тестів (і рівня) належить визначення:

• загальної кількості лейкоцитів;

• абсолютного і відносного вмісту лімфоцитів;

• фагоцитарної активності лейкоцитів (фагоцитарний показник – кількість мікробів, захоплених однією клітиною; фагоцитарний індекс – процент клітин, що беруть участь у фагоцитозі);

• вмісту імуноглобулінів класів А, М, G;

• титру комплементу.

2) До уточнювальних тестів (іі рівня) належить визначення:

• субпопуляцій Т-лімфоцитів (хелпери, супресори,

їх співвідношення Тх/Тс – імунорегуляторний індекс);

• кількості Т-активних лімфоцитів;

• кількості В-лімфоцитів;

• активності NK-клітин;

• компонентів комплементу;

• вмісту імуноглобулінів Е та інші.

Для визначення специфічних АГ чи АТ використовують групи методів:

• преципітації (утворення осаду з нерозчинних комплексів АГ-АТ в розчині, гелі, агарі; напр., визначення рівня імуноглобулінів за методом Манчіні);

• аглютинації (осадження імуноглобулінами клітин, навантажених АГ; напр., визначення груп крові, діагностика імунологічного безпліддя);

• лізису (споживання комплементу у двох парних системах АГ-АТ; напр., визначення рівня АТ до вірусів поліомієліту, герпесу, реакція Васермана);

• радіоімунний (визначення АГ чи АТ шляхом детекції комплексів, мічених радіоактивним йодом; напр., визначення вмісту гормонів, АТ до них);

• імунофлюоресцентний (визначення АГ чи АТ шляхом детекції флюоресціюючих комплексів; напр., визначення популяцій імуноцитів);

• імуноферментний (ELISA) (визначення АГ чи АТ шляхом їх взаємодії, відповідно, з АТ чи АГ, міченими ферментами, що приводить до зміни забарвлення).

7