13. Методи розрахунку величини грошового потоку та оцінка руху грошових коштів підприємства.

Існує два основних методи розрахунку величини потоку грошових коштів: непрямий та прямий. Непрямий метод аналізує рух грошових коштів за напрямками діяльності. Він наглядно демонструє використання прибутку та інвестування існуючих грошових коштів. Прямий метод засновано на аналізі руху грошових коштів за статтями приходу та розходу, іншими словами, за бухгалтерськими рахунками.

В основі розрахунку прямим методом лежить побудова балансів грошових потоків – таблиць, що характеризують рух грошових доходів та витрат підприємства із залишками на початок та кінець періоду.

Рух грошових коштів являє собою вхідні та вихідні грошові потоки в процесі операційної (основної), інвестиційної та фінансової діяльності суб’єкта господарювання. Кожному із зазначених видів діяльності, які пов’язані між собою рухом коштів, властиві певні джерела надходження і напрями витрачання цих коштів. 

Рух грошових коштів від основної діяльності пов’язаний з поточними операціями по отриманню виручки від реалізації, оплатою рахунків постачальників, отриманням короткострокових кредитів і позик, виплатою заробітної плати, розрахунків з бюджетом. 

Грошові потоки від інвестиційної діяльності переважно пов’язані з відпливом коштів, оскільки частіше вони направлені на придбання основних засобів і нематеріальних активів, рідше виступають припливом грошових коштів унаслідок реалізації цих активів. 

Рух грошових коштів від фінансової діяльності пов’язаний зі здійсненням коротко- та довгострокових фінансових вкладень, отриманням довгострокових кредитів та позик, виплатою дивідендів. 

Грошові активи підприємства складаються з: 

• грошових коштів у національній валюті; 

• грошових коштів у іноземній валюті; 

• резервних грошових активів у формі високоліквідних фінансових інвестицій (депозитні вкладення в банках, депозитні банківські сертифікати, високоліквідні фондові інструменти з короткостроковим періодом зберігання). 

Для того щоб гроші працювали на підприємство, потрібно пускати їх в оборот з метою отримання прибутку, тобто: 

• розширювати власне виробництво; 

• інвестувати в прибуткові проекти інших суб’єктів господарювання з метою отримання вигідних відсотків; 

• зменшувати величину кредиторської заборгованості з метою скорочення витрат по обслуговуванню боргу; 

• оновлювати основні фонди, придбавати нові технології тощо. 

Основною метою аналізу грошових коштів підприємства є оцінка сум і рівня середнього залишку грошових активів з позицій забезпечення платоспроможності підприємства, а також визначення ефективності їх використання. 

14.Прибуток як об’єкт фінансового менеджменту.

Прибуток суб’єкта господарювання відіграє провідну роль у системі управління його фінансами. Прибуток розглядається в трьох основних аспектах:

· прибуток як вираження результату фінансово-господарської діяльності суб’єкта господарювання та винагорода за підприємницький ризик;

· прибуток як вираження ефективності управління операційною, інвестиційною та фінансовою діяльністю суб’єкта господарювання;

· прибуток як джерело самофінансування підприємства (при цьому чистий прибуток розглядається як найдешевше джерело фінансування потреби підприємства у капіталі і посідає основне місце у так званій ієрархії фінансування).

Однак реалізація моделі управління прибутком як функціонально-організаційного блоку управління фінансами підприємства має принципові особливості, що визначаються насамперед специфікою прибутку як об’єкта фінансового менеджменту.

Метою управління прибутком підприємства – суб’єкта господарювання можна вважати забезпечення максимізації абсолютної величини чистого прибутку та стабільності його формування у часі. При цьому прибуток (і, відповідно, управління прибутком підприємства) розглядається як джерело створення достатку акціонерів (shareholder value) у формі грошових дивідендних виплат та максимізації ринкової вартості підприємства (його корпоративних прав).

Об’єкт управління прибутком підприємства включає:

· дохід від реалізації продукції, товарів, надання послуг, виконання робіт;

· покриття витрат, що включають матеріальні витрати, оплату праці виробничого та управлінського персоналу, покриття амортизаційних відрахувань;

· сплату податків та інших обов’язкових платежів;

· покриття процентних платежів за позиками (витрат, пов’язаних з фінансовою діяльністю);

· формування прибутку до сплати податків;

· сплату податків, що здійснюється за рахунок прибутку;

· формування чистого прибутку;

· виплату грошових дивідендів та тезаврацію прибутку;

· формування нерозподіленого прибутку.

Серед цих завдань необхідно виділити такі:

· підтримання конкурентоспроможності підприємства у короткостроковому та довгостроковому періодах;

· забезпечення зростання абсолютної величини прибутку;

· забезпечення стабільності формування чистого прибутку, зокрема, збільшенням відносної частки прибутку від основної діяльності;

· забезпечення прийнятного рівня рентабельності фінансово-господарської діяльності суб’єкта господарювання;

· забезпечення пріоритетного фінансування інвестиційних проектів із позитивним NPV за рахунок внутрішніх джерел, насамперед прибутку;

забезпечення оптимальних пропорцій розподілу прибутку шляхом досягнення компромісу між потребами дивідендної політики та політики тезаврації прибутку.