67. Загальна характеристика журналістського процесу кінця хіх ст. Програма, структура і відділи журналу «Літературно-науковий Вісник» на першому етапі (1898 – 1907).

Коли український рух і українське життя під Росією після 1863 р. почало зазнавати особливо тяжких утисків, на західних українських землях політична ситуація дещо змінилася і полегшала. Спричинилася до цього нова австрійська конституція. У зв'язку з цим відроджується тут українська преса і починає розвиватися в двох напрямках: староруському і москвофільському, з одного боку, та народовецькому і радикальному (українському) — з другого.

Москвофільство зародилост як сусп-політ течія незадовго до революції 1848р. Виникає внаслідок безперервної боротьби укр-в проти загрозливих тенденцій полонізації, німеччення.Основні ідеї – слов*янські народи маєть спільне минуле, тому повинні мати спільне майб. Основоположники – Головацький, Гушалевич, Дідицький, Малиновський та ін.Видання – «Зоря Галицька», «Русская рада», «Русская Правда, «Газета школьна»).

Народовці – течія серед молодої інтелігенції у 60х роках19ст. Лідери – Шащкевич, Климкович, Заревич, брати Барвінстуі. Засновується тов. «Просвіта» з метою впровадження освіти. Основні ідеї – визнання ідейного впливу НТШ, ідея єдності укр. народу, едність інтелігенції з народом. Видання – «Вечорниці», «Мета», «Нива», «Русалка». «Русь».

Радикали – прихильники найдійовіших, найрезультативніших кардинальних рішучих змін. В Представники – М. Драгоманов, М. Павлик, І. Франко, О. Терлецький та ін.

Видання – «Друг», «Дзвін», «Молот».

Восени 1897 року з ініціативи М. Грушевського Наук. Тов. Ім. Шевченка вирішило зреформувати «Зорю» в напрямі надання часопису значно ширшого характеру. У зв*язку з тим, що «З» перестає своєю програмою задовольняти потреби читачів, НТШ постановило з початком 1898 року розширити її програму і обсяг.

Подано назву зреформованого часопису: — "Літературно-Науковий Вісник". Виходити мав щомісяця за такою програмою: 1) Оригінальна белетристика і переклади з чужих літератур; 2) Оригінальні перекладні статті про найважніші здобутки вселюдської науки і наш науковий рух; 3) Критично-літературні студії з нашого і чужого письменства; 4) 3 літератури і життя: хроніка літератури і культурного життя українсько-руського народу в Австрії і Росії; 5) Огляди літератури і культурного життя в світі слов'янськім і загальнолюдськім; 6) Бібліографія.

Підписувати часопис мав проф. М. Грушевський, а до редакційного комітету входили, крім М. Грушевського, ще О. Борковський, О. Маковей та І. Франко. Перша книжка появилася в січні 1898 р. за редакцією названого складу редакційного комітету.

Серед співробітників були представники всіх укр-х земель.

Упродовж 1898—1906 журнал поділявся на низку відділів: поезії, повісті, новели, драми, літератури, науки, мист-ва, хроніки та бібліографії. Ред. політика в той час була скерована на осмислення самобутності укр. нації, тлумачення гол. західноєвроп. тенденцій суспільно-політ. розвитку, висвітлення реального становища українців у Австро-Угорщині та Російській імперії; водночас редколегія задекларувала свою нейтральність щодо парт. полеміки. Чільне місце в журналі відводилося розвідкам і матеріалам культурно-освіт. спрямування, передусім для піднесення інтелектуального рівня укр. читача. Публікувалися статті та матеріали з соціогуманітарних дисциплін, у т. ч. з етнографії, етнології, літературознавства, мистецтвознавства, мовознавства, статистики, фольклористики, філософії та ін., а також наук. хроніка, огляди, рецензії, бібліографічні та біографічні матеріали. 

У відділі прози і драми зібрва «Л-Н В» твори визначних авторів (Г. Барвінок, В. Винниченко, Г. Грінченко, О. Кобилянська, Л. Українка та інш.) Тут же друк-сь чимало перекладів визначних творів. Поважне місце займають тут праці на теми укр-го письменства, критичні замітки, тощо. Не менш багатий був відділ публіцистичний. Тут були праці з різних галузей поточного національно-громадського життя (Грушевський, Франко, С. Єфремов, В. Дорошенко). Врешті, відділ бібліографії прислужився розвитку нац.-культурного духу.

До травня 1901, щоб уникнути цензури, «Л.-н.в.» висилався до Рос. імперії під назвою «Галицький літературний вісник». 1901 поширення «Л.-н.в.» на території Рос. імперії було заборонено, часопис до Наддніпрянської України завозився підпільно.

Так було до 1907 р., коли журнал був перенесений до Києва, де цензура зустріла його знову своєю пильною увагою. З перенесенням «Л.-н.в.» до Києва розпочинається київ. період журналу (1907—14, 1917—19). 

(Енциклопедія історії України, Животко)