2.2. Методичні рекомендації вчителю початкової школи по використанню національних символів у вирішенні завдань громадянського виховання школярів

Змінюються часи, переоцінюються цінності, але так само приходять у цей новий, але ж такий чарівний світ діти. І сьогодні час докорінно змінився, але залишається історія роду і держави, де тисячоліттями жила українська нація, в якої є свої традиції та звичаї і є нове сьогодення. І нині дітей так само, як і колись в усі часи, треба виховувати і вчити, прищеплювати певні поняття, розвивати їхні почуття, вміння, здібності, навички та добрі звички, щоб вони виросли гідними людьми, громадянами свого суспільства. Але це вже сучасні діти, які прийшли у новий, змінений світ сьогодні, у вік розвиненої науки і техніки. Тому й сама система виховання щоразу змінюється і нема точного рецепту, а є у кожного свій метод, який грунтується на людських цінностях, переконаннях та на досвіді попередніх поколінь, на народній мудрості та народній педагогіці, яка перевірена часом. Народна педагогіка стверджує, що добрий вихователь той, який вимогливо і з розумінням ставиться до вихованця («Гни дерево, поки молоде, учи дітей, поки малі», «Розумний батько спитати сина не соромиться»). Вимагати, значить поважати, довіряти, піклуватися про дитину, про її життя сьогодні і в майбутньому. Завжди треба ставитись до дитини з любов’ю і з розумною вимогливістю, яка не зводиться до прискіпливості, адже вимагати — значить поважати, турбуватися про долю дитини.

У школі можна проводити багато цікавих і потрібних свят, на яких діти вчаться бути колективістами, бо здружується учнівський колектив, в кожного учня прокидається почуття відповідальності, працелюбство, активність, творчість, любов до свого краю, збагачується рідна мова новими словами, діти починають глибше відчувати рідне слово, розуміти багатство української мови і свою приналежність до рідної Вітчизни, до тих символів, якими багатий український народ; до світлої материнської мови, яку називають солов’їною і світанковою за її красу; до свого рідного і неповторного в своїй самобутності народу. Ось тут і розвивається та закріплюється святе почуття любові до Батьківщини, патріотизм, доброта, милосердя, висока громадянська свідомість, до якої прагне кожен педагог. Важливо, щоб з молодшими школярами проводились такі цікаві та веселі, високоідейні свята, які б не залишили байдужою жодної дитини. Це свята за приблизною тематикою «Мово рідна моя, не мовчи», «Моя Батьківщина — рідна Україна», «Здоров’я — всьому голова», «Українська осінь», «А вже весна, а вже красна», «Доброта — це краса людської душі», «Довкілля — неповторна казка», «Книга вчить, як на світі жить», «Мово моя, ти чарівна зірниця», «Земля — планета, на якій я живу», «Ми — діти вільної України», «Наші українські обереги», «Мовою віршів малюємо зиму (пори року)», «Вчимося, працюємо, творимо», «Рідна мати моя», «Тепло татусевих долонь», «Мамина пісня» та багато інших, які не тільки дають учням додаткову інформацію і знання, а й збагачують дітей емоційно і духовно. Про емоційну міру, про те що навіюватись повинні високі ідеї, морально-громадського змісту — патріотизм, моральність, працелюбність, доброта, милосердя має добре знати кожен педагог, щоб виховувати своїх учнів справжніми громадянами.

У системі позакласної виховної роботи з учнями загальноосвітніх навчальних закладів необхідно передбачити заходи з використанням державної символіки, розкриттям їх змісту, ритуалів. Для учнів різних вікових категорій доцільно проводити виховні години, бесіди, вікторини, диспути, учнівські науково-теоретичні та читацькі конференції з тематики про історію виникнення, сучасне тлумачення державної та національної символіки. З учнями молодших класів провести цикл бесід:  «Конституція України», «Наша Вітчизна-суверенна Україна», «Наш синьо-жовтий Державний Прапор», «Що символізує наш Державний Герб», «Наш Державний Гімн України» та ін.