Управління персоналом

1.Персонал це:

а) сукупність працівників підприємства, які володіють знаннями, навиками та досвідом.

б) населення у працездатному віці.

в) частина населення, яке мігрує.

г) непрацездатне населення.

2. Комплекс концептуальних засад роботи з персоналом, послідовне дотримання яких сприяє забезпеченню організації конку-рентоспроможним персоналом називається:

а) політикою управління персоналом;

б) стратегією управління персоналом

в) тактикою управління персоналом;

г) філософією управління персоналом.

3. Політика управління персоналом та ступінь її реалістичності залежать від:

а) направленості загальної стратегії управління персоналом та характеру її адаптованості до специфічних умов розвитку організації на сучасному етапі;

б) оперативного вирішення кадрових питань;

в) особистості працівника, знання його мотиваційних установок, вміння їх формувати і направляти відповідно до завдань, які стоять перед організацією;

г) рівня усвідомлення тих правил і норм, які лежать в основі кадрових заходів, та безпосереднього впливу апарату управління на кадрову ситуацію в організації.

4. Під стратегією управління персоналом розуміють:

а) комплекс концептуальних засад роботи з персоналом, послідовне дотримання яких сприяє забезпеченню організації конкурентоспроможним персоналом;

б) перспективний план забезпеченню потреб організації в конкурентоспроможному персоналі, який базується на системі теоретичних поглядів, ідей, принципів та узгоджений з генеральною стратегією;

в) ефективний засіб забезпечення виконання організацією поточних завдань і досягнення перспективних цілей, виконання її місії в суспільстві.

г) систему поглядів, ідей, положень, що поділяються керівництвом організації, визначають основні підходи до управління персоналом і втілюються в її програмах, процедурах і рішеннях стосовно персоналу

5. Методами підбору кадрів є:

а) оголошення в ЗМІ, підбір всередині підприємства, підбір в навчальних закладах, центри зайнятості, підбір за допомогою відділу кадрів.

б) підбір всередині підприємства.

в) підбір в навчальних закладах.

г) підбір за допомогою відділу кадрів.

6. Система поглядів, ідей, положень, що поділяються керівництвом організації, визначають основні підходи до управління персоналом і втілюються в її програмах, процедурах і рішеннях стосовно персоналу є:

а) кадровою політикою;

б) стратегією управління персоналом;

в) організаційною культурою;

г) місією організації.

7. Метод навчання за допомогою передачі співробітникам чітко обмеженої кількості завдань з повноваженням прийняття рішень з певного кола питань називається:

а) ротацією;

б) делегуванням;

в) наставництвом;

г) інструктажем.

8. Професійно-технічне навчання, спрямоване на оволодіння іншою професією робітниками, які здобули первинну професійну підготовку називається:

а) підвищення кваліфікації;

б) стажуванням;

в) перепідготовкою робітників;

г) спеціалізацією.

9. Кількісне визначення якісних характеристик змін, які відбулися в чисельності та структурі персоналу за певний період часу, та ступеня впливу на них різних факторів; показати, наскільки раціональним виявилось використання потенціалу працівників, а також встановити міру його відповідності потребам організації – це:

а) завдання аналізу чисельності та структури персоналу;

б) мета аналізу чисельності та структури персоналу;

в) встановлення наявності відповідності між фактично утвореною та нормативною або розрахунковою величинами кадрового потенціалу;

г) система заходів комплексного характеру, спрямованих на підвищення ефективності використання кадрового потенціалу.

10. Процес вивчення психологічних і професійних якостей працівника з метою встановлення його відповідності до вимог робочого місця і підбору з наявних претендентів того, хто найбільше підходить на це робоче місце, з врахуванням його кваліфікації, спеціальності, особистих якостей, здібностей, характеру та інтересів організації – це:

а) оцінка персоналу;

б) підбір персоналу;

в) атестація;

г) набір персоналу.

11. Процес обміну змістовною і оціночною реакцією партнерів на інформацію і поведінку один одного називається:

а) комунікацією;

б) спілкуванням;

в) зворотнім зв’язком;

г) перцепцією.

12. Комплексний підхід до управління персоналом передбачає:

а) врахування різних аспектів управління у їх сукупності та взаємозв’язку.

б) наявність взаємозв’язку між окремими аспектами управління персоналом.

в) розробка кінцевої мети діяльності підприємства.

г) організацію та стимулювання системи роботи з персоналом.

13. Мотивація – це:

а) перетворення внутрішнього стану людини у дії по відношенню до соціального значущих об’єктів;

б) специфічне відображення у свідомості людини значущості предметів, явищ, тих чи інших сторін соціальної дійсності;

в) це виконавська сторона трудової діяльності, зовнішній її прояв;

г) процес спонукання себе та інших до діяльності для досягнення особистих цілей і цілей організації.

14. До зовнішніх джерел поповнення й оновлення персоналу організації не належить:

а) звернення до служби зайнятості, агентства, фірми з підготовки, пошуку і наймання працівників;

б) оголошення про найм (вакансії) у спеціальних професійних публікаціях;

в) вербування у коледжах, технікумах, профтехучилищах, університетах;

г) навчання, підвищення кваліфікації та підготовка працівників організації.

15. При відборі персоналу не використовують принцип:

а) орієнтації на сильні, а не на слабкі сторони людини і пошук не ідеальних кандидатів, яких не існує, а тих, які найбільше підходять для даного робочого місця, посади;

б) відмова від найму нових працівників незалежно від кваліфікації і особистих якостей, якщо в них немає потреби;

в) забезпечення відповідності індивідуальних якостей претендентів вимогам, які потрібні для даної роботи (освіта, стаж, досвід тощо);

г) використання максимально можливої кількості критеріїв підбору.

16. До групи зовнішніх чинників, що визначають потребу в персоналі (підгрупа факторів безпосереднього впливу на стан ринку праці), відносять:

а) чинник конкуренції чинник ринку збуту;

б) політику,стан ринкової кон’юнктури;

в) мікроекономічні характеристики ринку праці;

г) темпи економічного зростання, рівень інфляції та безробіття; структурні зрушення.

17. Виділяють такі види потреб організації у персоналі:

а) професійні і кваліфікаційні;

б) об’єктивні і суб’єктивні;

в) якісні і кількісні;

г) структурні, організаційні.

18. До зовнішніх джерел надходження кадрів до організації не належать:

а) звертання організації за допомогою до державної служби зайнятості;

б) вербування майбутніх працівників у школах, коледжах, ліцеях, університетах;

в) планомірне навчання, підвищення кваліфікації та перепідготовка власних кадрів організацією;

г) пошук потрібних кадрів через працівників організації;

19. Сукупність якісних і вартісних характеристик специфічного товару «робоча сила», що забезпечують задоволення конкретних потреб роботодавців – це:

а) професійно-кваліфікаційний рівень робочої сили;

б) конкурентоспроможність робочої сили;

в) людський капітал;

г) особистий потенціал.

20. Зміну працівником територіального розміщення чи характеру робочого місця в межах або за межі підприємства до постійної роботи називають:

а) рухом персоналу;

б) розвитком персоналу;

в) звільненням працівника;

г) міграцією.

21.Повне пристосування працівника до середовища в процесі виробничої адаптації являє собою таку стадію процесу адаптацiї як:

а) ознайомлення;

б) пристосування;

в) асимiляцiя;

г) ідентифiкацiя;

22.Поточне обслуговування виробничих і трудових процесів – це:

а) система заходів, спрямована на підтримання встановленого ритму виробництва, запобігання простоям техніки та людей;

б) своєчасне й повне постачання на робочі місця всіх видів використовуваних ресурсів: основних і допоміжних матеріалів, енергетичних ресурсів, інструментів, витратних матеріалів;

в) комплекс розрахунків та обслуговування щодо кількісних і якісних показників виробництва, строків поставок замовникам, необхідні ресурси тощо;

г) створення й оснащення робочих місць усім необхідним для продуктивної роботи.

23. Групу методів управління, заснованих на владних, розпорядчих, наказових способах впливу за допомогою наказів, розпоряджень, інструкцій, стандартів, правил на персонал складають:

а) правові методи;

б) соціально-психологічні методи;

в) адміністративні;

г) економічні.

24. Методи управління, засновані на врахуванні й використанні інтересів колективу за допомогою планів та графіків виконання робіт, нормативів, норм і лімітів витрачання ресурсів, калькуляцій і цін, кошторисів витрат, економічних стимулів і санкцій – це:

а) адміністративні методи управління персоналом;

б) економічні методи управління персоналом;

в) правові методи управління персоналом;

г) соціально-психологічні методи управління персоналом.

25. Методи управління персоналом, що базуються на розподілі, регламентуванні й використанні прав, обов’язків і відповідальності структурних підрозділів та посадових осіб за допомогою законів, постанов, указів, статутів, угод, положень про структурні підрозділи, посадових інструкцій та регламентів – це:

а) адміністративні методи управління персоналом;

б) економічні методи;

в) правові методи;

г) соціально-психологічні методи управління персоналом.

26. Співвідношення чисельності різних категорій працівників називається:

а) якісним складом;

б) особовим складом;

в) організацією персоналу;

г) структурою персоналу.

27.До показників економічної ефективності управління персоналом не входить:

а) продуктивність праці персоналу;

б) рентабельність персоналу;

в) вартість кадрової програми на одного працівника;

г) стабільність кадрового складу.

28.Ефективне функціонування системи соціального партнерства забезпечується:

а) переважанням інтересів сильнішої сторони;

б) рівноправністю і рівноцінністю сторін;

в) ігноруванням, нехтуванням інтересів слабшого партнера;

г) дисбалансом інтересів сторін.

29.До основних форм реалізації соціального партнерства не належить:

а) укладання договорів та угод на всіх рівнях;

б) спільне розв’язання колективних трудових спорів (конфліктів);

в) спільна участь у розв’язанні військових конфліктів;

г) розгляд претензій та розбіжностей, що виникають між сторонами соціального партнерства і їх вирішення шляхом компромісів і співробітництва.

30. Процедура, за допомогою якої виявляється ступінь відповідності якості працівника, його трудової поведінки, результатів діяльності певним вимогам – це:

а) оцінювання персоналу;

б) контроль персоналу;

в) відбір персоналу;

г) аналіз особистості працівника.