- •Тема 4. Інтергативні процеси арт-терапії та арт-педагогіки.
- •. Соціально-педагогічне значення мистецтва в арт-педагогіці.
- •1. Принцип педагогічного оптимізму.
- •4. Принцип корекційно-компенсуючої спрямованості навчання і виховання.
- •5. Соціальний принцип, що адаптує спрямованість освіти.
- •6. Принцип особистісно-діяльнісного підходу в вихованні та навчанні.
- •10. Принцип комплексного використання методів і прийомів корекційно-педагогічної діяльності.
- •7. Принцип диференційованого та індивідуального підходу в умовах колективного навчання.
- •8. Принцип урахування вікових особливостей дитини.
- •9. Принцип необхідності спеціального педагогічного керівництва.
- •Методи арт-педагогіки.
- •1. Методи організації навчально-виховної діяльності:
- •. Психологічно-корекційний вплив «катарсису» в арт-педагогіці.
1. Принцип педагогічного оптимізму.
Він тісно пов'язаний з принципом гуманістичного виховання і передбачає визнання права кожної людини, незалежно від його особливостей та обмежених можливостей життєдіяльності, бути включеним в освітній процес. Він обумовлений рівнем сучасного наукового і практичного знання про можливості осіб з особливими освітніми потребами та про педагогічних можливостях реабілітації дітей та дорослих з порушеннями в розвитку. Даний принцип передбачає корекційно-компенсуючу спрямованість освіти, тобто забезпечення таким особам корекції і компенсації відхилень у розвитку з метою соціальної адаптації.
2. Принцип єдності діагностики і корекції розвитку.
Корекційно-педагогічний процес вимагає постійного контролю за динамікою і ефективністю виконання корекції-онних програм. Діагностичне обстеження дітей з різними порушеннями дає педагогу об'єктивну картину рівня розвитку дітей, наявних у них відхилень у розвитку і дозволяє визначити педагогічний прогноз, шляхи послідовної корекції відхилень і гармонізації особистості.
3. Принцип ранньої педагогічної допомоги.
Сучасна спеціальна педагогіка передбачає ранню діагностику порушень у розвитку дитини і своєчасну організацію та проведення цілеспрямованої корекційно-педагогічної допомоги, починаючи з перших місяців і протягом усього життя людини. Рання корекція засобами арт-педагогікі дозволяє запобігти негативні тенденції розвитку дітей раннього віку, що мають різні порушення, і знизити рівень їх соціального недостатності.
4. Принцип корекційно-компенсуючої спрямованості навчання і виховання.
Даний принцип передбачає побудову освітнього процесу на основі максимального використання збережених аналізаторів, функцій і систем організму, «у відповідності зі специфікою природи недоліку розвитку», тобто утворення і розвиток дитини з обмеженими можливостями в умовах арт-педагогіки повинно будуватися відповідно до їх специфічними природними можливостями і на їх основі. Корекційно-компенсує-ющая спрямованість освіти засобами артпедагогікі забезпечується спеціальними технологіями, що використовуються в освітньому процесі, і відображена у змісті, методах, різних організаційних формах.
5. Соціальний принцип, що адаптує спрямованість освіти.
Дотримуючись даного принципу, арт-педагогіка дозволяє подолати «соціальне випадання» і сформувати психологічну підготовленість вихованця до життя в навколишньому соціокультурному середовищі (Є. В. Назарова). Розробляється система корекційно-педагогічної та психологічної роботи засобами мистецтва, в руслі якої вихованець з обмеженими можливостями засвоює той обсяг соціокультурних норм і правил поведінки, що необхідний йому для участі в соціальному житті. Спираючись на підлягаючі зберіганню можливості дитини, педагог розвиває вищі психічні функції, забезпечує стійку мотивацію спілкування в процесі навчання і створює умови для оволодіння дитиною навичками соціальної поведінки.
6. Принцип особистісно-діяльнісного підходу в вихованні та навчанні.
Особистісно-діяльнісний підхід визначений концепцією загальної середньої освіти (ВНИИК, 1988) і сформований на базі психологічних і психолого-педагогічних положень Л. С. Виготського, А. Н. Леонтьєва, С. Л. Рубінштейна, А. В. Запорожця, Д. Б. Ельконіна, В. В. Давидова, П. Я. Гальперіна, Н. Ф. Тализіної, А. К. Маркової та ін Він орієнтує на засвоєння знань і способи їх засвоєння, на розвиток пізнавальних сил і творчого потенціалу дитини. Особистість розглядається як суб'єкт діяльності, формуючись у діяльності, у спілкуванні з іншими людьми, вона визначає характер цієї діяльності. У центрі такого підходу знаходиться сам учень, методика його навчання переломлюється через призму його особистості. У процесі навчання максимально враховуються національні, статево, індивідуально-психологічні особливості вихованця (І. А. Зимня).
Даний принцип передбачає поєднання педагогічного керівництва діяльністю з розвитком ініціативи та самостійності вихованців; варіативність діяльності, відповідність її змісту змінюються потребам, інтересам і можливостям особистості; стимулювання активності особистості, її участі в соціально корисної та значущої діяльності.
